Роздуми про свято, Папу і Перемогу
Сьогодні, 24 квітня 2022-го, українські православні та греко-католики східного обряду урочисто відзначають свято “усіх свят, торжество усіх торжеств”.
Так називають найвеличніше свято християн – Воскресіння Господа Ісуса Христа [Великдень – того дня, як Христос Воскрес, сонце з радості не заходило, і день був великим, звідси й назва Великдень; Пасха – від слова “песах” – “умилостивлення”, ”переходити”, “проходження”].
Щоправда, християни західного обряду [католики] це свято відзначили 17 квітня, рівно тиждень тому. Така традиція у них склалася відповідно до григоріанського календаря [1582], у християн східного обряду Воскресіння Господнє святкується сьогодні за юліанським календарем [45 р. до н. е.]. Цe, власне, одне із пояснень розбіжностей в часі святкування Пасхи різними традиціями.
Інша особливість. Реалістичний християнський Захід акцентує зосередження на втіленні Бога Слова, особливій пошані людській природі Ісуса Христа, людським терпінням Ісуса Христа та Його смерті.
Для Сходу Великдень – незбагненне таїнство у Божестві Ісуса Христа, Його приналежності до Пресвятої Трійці, запорука Його світлого прийдешнього Воскресіння, Його перемога над смертю і сатаною, запорука нашого спасіння.
Зустрічаємо сьогоднішній Великдень з великою радістю, бо це перемога добра над злом, миру над війною, цивілізації над варварством, гуманізму над насильством, України над путінською росією, це світло життя для всіх українців. “І Слово стало тілом і оселилося між нами…”.
Великдень – це запорука, що на українській землі, напоєній кров’ю Героїв і мучеників [чоловіків, жінок, дітей], зацвіте нове життя людини, відродженої Церкви й воскреслої України.
”Наша Пасха - це Христос…”. Таку традицію сьогодні продукує собор Воскресіння Господнього [УГКЦ, 2013] у Києві на лівому березі Дніпра, усі миряни Української Греко-Католицької і Православної Церкви України.
Визнаючи догматичну правду про дві природи в Ісусі Христі, Схід більше наголошує про Божество Спасителя, а Захід – Його людськість.
Схід прославляє Божу любов, що смертю смерть перемагає, воскресає, ми стаємо співучасниками нового прославленого життя, яке кличе нас до радості. Захід шанує Божу любов, що терпить і вмирає за нас та викликає у мирян співчутливу любов, жаль, покаяння.
Рана Спасителя на Сході інтерпретується не як символ смерті, а як прообраз Святого Духа, віри, Церкви, Святих Тайн, а найголовніше - джерело Живої води. Тут домінує не аспект Голгофи [Череповища], а свято Великодня і П’ятдесятниці.
Жести примирення можливі лише після Перемоги України
У далекому минулому духовним наставником Його Святості Франциска був греко-католицький священик о. Степан Чміль. Відносно нещодавно Блаженніший Святослав служив єпископом-помічником у соборі Пресвятої Богородиці (Буенос-Айрес), очільником єпархії якої був нинішній Папа.
Чинний понтифік неодноразово засуджував вторгнення російських військ в Україну, закликав росію до миру, просив молитися за мир в Україні.
Водночас ідея Його Святості про спільне несення Хреста українкою і росіянкою у Страсну п’ятницю спричинила нерозуміння з боку дипломатичного, громадянського і церковного.
“Посольство України у Ватикані розуміє та поділяє загальну стурбованість в Україні і багатьох інших спільнот щодо ідеї зібрати разом українських і російських жінок, щоб нести Хрест під час п’ятничної Хресної дороги у Колізеї. Зараз ми працюємо над питанням, намагаючись пояснити труднощі реалізації цього та можливі наслідки”, - заявив Посол України у Ватикані Андрій Юраш.
Не підтримали таку ідею в УГКЦ, назвавши її несвоєчасною та двозначною.
”Для греко-католиків України тексти і жести XIII стацій цієї Хресної дороги є незрозумілими, а навіть образливими, особливо в контексті очікуваного другого, ще більш кривавого наступу російських військ на наші міста і села. Знаю, що і наші брати римо-католики поділяють ці думки та переживання. … Жести примирення можливі лише після закінчення війни”, - підкреслив глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
Нагадаємо, що раніше Папа Франциск засудив звірства російських окупантів у Бучі та показав синьо-жовтий прапор, який йому прислали із звільненого міста.
До речі, Ватикан на звернення України вилучив слова про “братні народи” із роздумів на Хресній дорозі в Римі, але не відмовився від своєї ідеї. Натомість, на 13-ій стації під час зняття тіла Ісуса із хреста помолилися мовчки за мир у всьому світі.
Дві емігрантки - працівниці італійського хосписа [уособлювали дві воюючі країни] із України і рф спільно пронесли хрест у присутності понтифіка.
Нагадаю, Україна закликала відмовитися від цього “жесту примирення”. Похід назвали аморальним. Допускають, що хрест несла не українка.
Ще одна цікавинка: 21 грудня 2021-го Папа призначив митрополита Філадельфійського Бориса Гудзяка одним із членів Дикастерії з питань комунікації. Чи Владика вже виконує свої функції ?
На жаль, держава Ватикан донині не визнала росію країною-агресором.
Державний секретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін засудив західні уряди за постачання зброї Україні, бо це, мовляв, веде до “ескалації” війни.
Ваша Святість, спочатку росія має припинити війну в Україні, покаятися, а тоді можливе примирення. Одне слово, після перемоги України !
Христос Воскрес !
Воістину Воскрес !
Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ