У цьому році маємо своєрідний ювілей української сакральної пам’ятки – чудотворної ікони Іржавецької Богородиці.
Щоправда, вона написана 1572-го далеко від с. Іржавця [село знаходиться в Ічнянському р-ні [Чернігівщина].
А прославилася вона майже через півтора століття пізніше саме як чудотворна ікона Іржавецька Богородиці. Мистецтвознавці відносять її до типу Провідниці, тобто Одигітрії: Богородиця тримає на лівій руці маленького Ісуса, Який теж тримає в руці святу Євангелію і благословляє. Лик Богородиці не східний, а європейський, із характерними зовнішніми рисами українських молодих жінок. Ікона виконана на дошці: заввишки – 125 см., завширшки – 71.
Ікону Іржавецької Богородиці намалювали десь на півдні України. Вона знаходилася в іконостасі церкви Св. Покрови на дніпровському о. Хортиця. Українські лицарі-козаки дуже шанували ікону, молилися до неї перед походами на турків і татар – і завжди поверталися з перемогою. Коли гинув або помирав козак, щоки Богородиці зрошувалися слізьми. Поранені козаки швидко одужували після молитви перед іконою, їхні рани скоро загоювалися [професор, доктор мистецтвознавства КДА Дмитро Степовик].
Ікону Іржавецької Богоматері Тарас Шевченко прославив у вірші ”Іржавець”:
Заплакала Матер Божа / Сльозами святими, / Заплакала милосерда, / Неначе за Сином. / І Бог зглянувсь на ті сльози, / Пречистії сльози! / Побив Петра, побив ката / На наглій дорозі.
Переповідають, що кілька місяців поспіль напередодні Полтавської битви лик Пресвятої Богородиці на іконі не висихав від сліз: так вона попереджала про трагедію, що наближалася. Чільні полководці гетьмана Івана Мазепи взяли ікону із Запорізької Січі в Полтаву. І там ікона теж сльозоточила. Взяли її для сприяння перемозі, але вона знала, що наразі переможе зло, а не добро. Після невдачі українці вивезли ікону до Криму.
І знову згадаємо рядки вірша нашого українського Пророка: Як мандрували день і ніч, / Як покидали запорожці / Великий Луг і матір Січ, / Взяли з собою матер Божу, / А більш нічого не взяли, / І в Крим до хана понесли / На нове горе-Запорожжя.
І далі: Заступила чорна хмара / Та білую хмару. / Опанував запорожцем / Поганий татарин. / Хоч позволив хан на пісках / Новим кошем стати, / Та заказав запорожцям / Церкву будувати. / У наметі поставили / Образ Пресвятої / І крадькома молилися…
До речі, в останньому виданні Кобзаря [-К.: Дніпро, 1977] радянських часів вірша Тараса Шевченка “Іржавець” не було. І тут було дозування від радянської цензури. Хоча йшлося про російську імперію, правда, яка стала наступницею її, змінивши тільки форму на радянську. Вірш опубліковано у книзі: Тарас Шевченко. Кобзар. [– Київ, 1998. – С. 223-225].
Тільки через сім років чудотворну запорізьку козацьку ікону таємно від московитів перенесли в с. Іржавець. За іншою версією, після Криму ікону помістили в церкві с. Мошни Канівського повіту, де її реставрував ієродиякон-ікономаляр Венедикт. А вже звідти - в Іржавець. Перед перенесенням на нове місце ікони із лику Богородиці запроменіло сяйво і яскраво освітило келію ієродиякона. Коли ж в селі звели новий храм Пресвятої Трійці, тоді ікону урочисто занесли у церкву. Чуда при іконі продовжувалися ще 220 років: від 1716-го до 1936-го. Це були зцілення від епілепсії, параної, шизофренії, безпліддя, паралічів…
Більшовицькі антихристи спалили ікону
Далі українців, наші села і міста спіткала безбожницька більшовицька зграя. Її руками був вчинений штучний Голодомор, нав’язані колективізація, радянізація, примусове виселення, терор, атеїзація, палилися храми, ікони, інші духовні святині народу… Сатанинські вчинки спричинили масовий антирелігійний і антицерковний психоз. У такій атмосфері зла і ненависті до людини - творіння Божого, всього духовного апологети сільського осередку “Безбожник” кинули в полум’я чудотворну ікону Іржавецької Богородиці… Тоді ж згоріла церква Пресвятої Трійці.
Хижацьку практику минулого стосовно культурної спадщини українців сьогодні продовжують рашистcькі нелюди. Їхніми зусиллями знищені садиба-музей першого українського мислителя, філософа Григорія Сковороди [Харківщина], сотні культурно-освітніх установ та навчальних закладів, сакральних приміщень.
Нині, коли триває війна росії проти України, помолімося образу Пресвятої Богородиці за майбутню перемогу нашого народу.
Підготував Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ