Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров'я Львівської міської ради розповідає про пріоритети розвитку медицини у Львові
Якими є результати 2006 року для медичної сфери Львова?
Торік система надання медичної допомоги у Львові працювала для забезпечення державної політики у сфері охорони здоров'я, яка викладена у рішеннях Президента, Верховної Ради, Уряду, а також рішеннях органів місцевого самоврядування.
В динаміці галузь працювала з більшим навантаженням, аніж у попередні роки. Однак при незмінному ліжковому фонді та потужності поліклінік ми лікували більше і обстежували більше пацієнтів. Зокрема, кількість відвідувань хворими поліклінік та відвідування хворих на дому в порівнянні з 2005 роком збільшилась приблизно на 400 тисяч відвідувань. Ця цифра зросла за рахунок приросту візитів до хворих сімейних лікарів. Наприклад, якщо рівень відвідувань людей терапевтами та педіатрами приблизно залишився на одному рівні, то сімейні лікарі за останні роки відвідували хворих приблизно на 600 тисяч більше аніж раніше. Коли подивитися на діяльність стаціонарів, то за останні 5 років кількість пролікованих в стаціонарі збільшилася на 10 тисяч. І це при тих самих ліжках, при тих самих штатах, при тих самих площах! Це свідчить про те, що стан здоров'я населення міста Львова погіршується. З іншого боку, можна констатувати факт зростання економічного добробуту львів'ян. Сьогодні люди в лікарню йдуть частіше, аніж п'ять років тому, хоча їм всерівно доводиться купувати і розхідні матеріали, і медикаменти. Ну і третя причина, в яку я дуже хочу вірити, народ почав думати про своє здоров'я. Я не кажу, що це явище масове, але є частка людей, яка приходить до лікарні аби пройти практичне та планове лікування.
Це була мова про кількісні показники. А якщо говорити про якість, то якість в медицині оцінюється за різними критеріями, яких є багато. Кінцевими точками тут є смертність, летальність, інвалідизація, ускладнене лікування тощо.
Якщо брати на загал летальність в стаціонарах, то вона не збільшилася і залишилася на рівні 2005 року. Якщо взяти летальність післяопераційну, то вона у Львові складає 1,8 %, по Львівській області цей показник дорівнює 1,1%, а по обласних закладах - 2,06%. Показник знаходиться в тих самих межах, що і у попередні роки. Ми госпіталізуємо не менш важких хворих, аніж беруть на себе обласні заклади і маємо не гірші результати. Резерв для поліпшення є завжди, а погіршення нема. Це вже непогано.
Ми говорили про летальність, а існує ще таке поняття як смертність. Про цей показник у деяких моментах можна говорити навіть з приємністю. Зокрема, смертність немовлят на тисячу народжених живими в нас зменшилася і в порівнянні з областю і Україною вдвічі менша. У 2006 році відповідна цифра у Львові становила 4, 3 на 100 народжених живими, по області 8,0%, а по Україні - 9, 45%.
Я також хочу наголосити, що на сьогодні вперше за останні 12 років ми маємо позитивний приріст населення. У 1994 році цей показник був нульовим, у попередні від'ємним. У 2006-му ми маємо приріст + 0,6. В нас народилося трохи більше дітей аніж померло. Це показник, яким можна бути задоволеним. Якщо загальноукраїнські тенденції в мінусі, то ми в місті маємо плюс.
Якщо продовжити тему, то у нас в структурі смертності знаходяться на першому місці смерті від захворювання системи кровообігу. На другому місці - онкозахворювання. В працездатному віці, якщо взяти молоде населення міста, від захворювань серця у 2006 році померло 30,4% осіб, а від онкозахворювань - 23, 3%. Зауважте, що кожен 4 помирає від онкозахворювання! Якщо проаналізувати структуру найпоширеніших причин смерті серед хвороб системи кровообігу, то найбільшу питому вагу займають хвороба серця ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба. Кінцевими точками у цих випадках є інфаркт і інсульт. Якщо подивитися на смертність від інфаркту міокарда, то цього року маємо ми показник 0,31 на 100 тисяч населення, в порівнянні з 2005 роком ми його трохи знизили. Добре це чи погано? Якщо дивитися на обласний показник - 0,15, то у нас він вдвічі більший, аніж по області. Але якщо брати міське та відмінусувати сільське населення області, то по міських жителях показник становить 0,3. А коли подивитися на таке велике місто як Київ, то там цифра смертності - 0,36. Я роблю висновок, що це пов'язано із способом життя людей в місті, а саме з недостатньою кількістю фізичних навантажень, із психоемоційними стресами, із зловживанням кавою, нікотином та алкоголем тощо. Спосіб життя в місті спричиняє ризик серцевосудинних захворювань і як наслідок частих випадків летальності. Міське управління охорони здоров'я закликає: не зловживайте алкоголем, киньте курити, займайтеся спортом, профілактуйте захворювання. Це все в руках людей. Бо коли пацієнт приходить до нас з інфарктом, часто буває запізно. Легше не довести до інфаркту чи інсульту, аніж потім лікуватися від хвороби. До речі, зупиняючись на смертності від інсультів, то якщо з Києвом наші показники ще на біль-менш одному рівні, то у порівняні з Україною ці цифри у нас трохи вищі. Це проблема не лише Управління охорони здоров'я. Кожен сам відповідає за своє здоров'я. Якщо говорити при вихід на інвалідність як показник якості лікування та показник стану здоров'я населення, то за останні роки ми маємо тенденцію до зростання, що свідчить про погіршення здоров'я населення в загальному. В структурі виходу на інвалідність домінує захворювання системи кровообігу, онкозахорювання, хвороби кістково-м'язевої систмеми та інші.
А якими будуть пріоритети міського управління охорони здоров'я у 2007 році?
Підіб'ємо підсумки. При незмінній системі надання медичної допомоги кількість відвідувань та кількість пацієнтів збільшилась, що свідчить, з одного боку, про погіршення стану здоров'я населення, а з другого боку про можливу довіру, можливу економічну спроможність і можливо турботу пацієнтів про своє здоров'я. З другого боку, це стверджує спроможність системи надання медичної допомоги міста Львова - ми не плакалися, що нам важко, ми можемо допомогти достатній кількості пацієнтів! Наступного року ми очікуємо на приріст хворих, але міська медицина дасть собі раду! Ми маємо достатній ресурсний потенціал - матеріальний та кадровий, для того аби забезпечити надання медичної допомоги населенню міста Львова на належному рівні.
Між іншим, збільшилась кількість звертань до сімейних лікарів, тобто сімейна медицина потрохи приживається, і не просто приживається, а й набуває розвитку. Львів - одне з перших міст в Радянському союзі, який запровадив принципи сімейної медицини, однак сьогодні ми не можемо похвалитися лідерством в Україні, бо є області та міста, які пішли далі від нас дальше і зробили більше. Тому сімейна медицина і її подальший розвиток є для нас пріоритетом на 2007 рік. На сьогодні нею охоплено 49, 4% населення Львова. Там є свої проблеми - з підготовкою кадрів, з матеріальною базою, з розміщенням сімейних амбулаторій. Але потихеньку ми ці питання будемо комплексно вирішувати. Зрештою, хочемо ми цього чи ні, хоче цього населення чи не хоче, це питання є пріоритетом держави. Держава визначила саме так розвивати первинну медико-санітарну медицину і це "дитя вже народилися". Яким воно виросте залежить тільки від нас. От як ми зробимо, така система і буде. Наступний пріоритет, який, як на мене, є найважливішим, я би поставив його на перше місце, це охорона материнства та дитинcтва. Незважаючи на те, що ми маємо добрі показники в порівнянні з областю та Україною, все ж таки у зв'язку з введенням нового статистичного обліку (від 22 тижнів вагітності і ваги від 500 грам плід називається дитиною) наше завдання стало складнішим. З такими дітьми важче працювати. Відповідно результати погіршаться, смертність зросте. 8 з 10 таких дітей помирає. А щоб двоє вижило треба стільки вкласти грошей, знань, догляду, переживань і нервів...! Показники будуть погіршуватися, але тут ми звертаємо увагу насамперед не на показники, а на забезпечення такої матеріальної бази, при якій той, хто народився у 22 тижня вагітності з 500 грамами мав право на життя. Згідно з конвенцією ВООЗ, згідно з правами людини, дитини і т д. Це важливо - забезпечити і навчання кадрів, і матеріально-технічну бази закладам, які надають допомогу таким дітям.
З другого боку, ми повинні думати і про матерів. Повинен бути розроблений комплекс заходів для попередження таких випадків. Необхідно аби жінка нормально виношувала вагітність до термінів, в які вона має родити, а не народжувала у 22 місяці на зупинці, у трамваї чи у хаті. Тут справа у проблемі репродуктивного здоров'я, проблема жінки, хоча також і чоловіка, оскільки ми говоримо про репродукцію. Це дуже великий спектр роботи. У грудні прийнята державна програма Репродуктивного здоров'я нації до 2015 року. У 2006 році ми розробили концепцію створення сучасного медичного дитячого закладу. Міськвиконком також зобов'язав нас розробити міську програму з охорони материнства та дитинства. Ми її розробимо, однак і без програми розуміємо, що охорона дитинства та материнства є нашим пріоритетом. Тим більше, що цього року маємо сплеск по захворюваності серед підліткового населення.
Ще одним напрямком роботи на 2007 рік є продовження боротьби з туберкульозом. Якщо говорити про наші здобутки у цій сфері, то за останні роки, то ми маємо зниження показників захворюваності на туберкульоз. Я не кажу, що ми подолали епідемію. Ні. Львів знаходиться у зоні епідемії туберкульозу. Але ми потихеньку приближуємося до граничної межі, коли оголошується ця епідемія. Середній показник - 50 чоловік на сто тисяч населення. Наш показник - 50,6 осіб. Львівська область відповідно має - 68,3 чоловіки, а Україна - 80. До речі, якщо брати загальний туберкульоз, то ця цифра становить 60,9. Хоча зменшилася кількість деструктивних форм вперше виявленої хвороби - з 44 до 37%.
Торік на виконання державної ДОТС-стратегії ми в усіх закладах відкрили пункти забору харкотіння і мікроскопії харкотіння для раннього виявлення туберкульозу. Зауважу, що міський рівень - це є первнинний та вторинний рівень надання допомоги. Поліклініки - первинний, стаціонар - вторинний, а третинний рівень - це обласні заклади вузькоспеціалізовані. Туберкульоз належить до прерогативи останнього, третинного рівня. А наша задача на первинному рівні - вчасно виявити, діагностувати хворобу і відправити хворого у професійні руки на лікування.
Це були лікувальні кроки. Тепер про організаційні заходи. Нашим пріоритетом у цьому напрямку буде оптимізація ліжкової мережі. Зараз в підпорядкуванні міста знаходиться 4150 ліжок. Під оптимізацією ліжкової мережі я маю на увазі наступне: є ліжка, які працюють з очевидним навантаженням, навіть перевантаженням - це неврологічні ліжка, ендикринологія, деякі види хірургії, зокрема нейрохірургія. Вони явно перевантажені, бо пацієнтів є багато. А є ліжка, які з року в рік не допрацьовують. Їх фінансують, посади там є, але вони не працюють.
Згадаймо і про проблеми реабілітаційного та відновного лікування. В місті ми маємо тільки 70 реабілітаційних ліжок в Брюховичах, у 7-ій лікарні, там де є реабілітація після перенесення інфаркту міокарду. Все. Реабілітації більше немає в місті. Не достатньо розвинута і клініка медико-соціальної допомоги. Є 30 ліжок одного-єдиного Хоспісу і черги на чотири місяці наперед. Спеціалісти Управління охорони здоров'я в грудні на медичній раді проаналізували як використовується кожне ліжко і поставили завдання перед головними лікарями медичних закладів міста щодо оптимізації кількості ліжок, розширення мережі реабілітаційного лікування та розвиток мережі Хоспісів у Львові. І згідно з рішенням ради лікарі до 15 березня мають подати з цих питань свої пропозиції. Звичайно, я маю свою думку з цього првиоду, але ж це процес творчий. Я не має єдино вирішувати. Є колектив і такі питання потрібно обговорювати.
Тепер щодо реабілітаційного лікування. Можливо нам не потрібно утримувати купу відділень терапії, в яких не відомо хто лікується і що лікує? Натомість можна створити неврологічний центр реабілітації чи відділення реабілітації після травматологічних операцій. Це вже йде на розсуд спеціалістів. Хай вони скажуть, що треба зробити. Бо якщо вони цього не зроблять, то відповідно постане питання про скорочення ліжкового фонду. А скорочення - це втрата посад...
Крім того у 2007 році цього році ми плануємо зробити ряд переміщень, які будуть сприяти покращенню надання медичної допомоги і збільшенню її доступності. Нещодавно ми відкрили корпус патології новонароджених міської дитячої лікарні. Я не хочу зараз красномовно описувати як я "воював" з будівельниками і як ми з головним лікарем тиснули на підрядчиків, аби вони максимально завершили до кінця свою роботу. А була спроба здати корпус з недоробками на 750-річчя Львова! Однак я переконав пана Садового і ми прийняли його лише 4 січня. Я вважаю, що це є здобутком Управління. До речі, ще у Восьмій лікарні залишається відділення дитячої травматології. Що дитячій травматології робити в дорослій лікарні? Це відділення ми також плануємо перевести в Дитячу лікарню.
А на звільнених площах Восьмої лікарні ми плануємо розташувати відділення офтольмології, яке зараз знаходиться у Винниках у старих корпусах Шостої міської лікарні, аби люди з поганим зором не їздили так далеко. Ми це відділення перенесемо в центр, де є кардіологи, невропатологи... Люди, які потребують операцій на зір, переважно старші за віком, мають проблеми зі здоров'ям. А тому зрозуміло, що доступність та умови надання медичної допомоги просто повинні бути кращими. Управління має гроші на ремонт, який сподіваємося закінчити до кінця року.
Також у наших планах - розширення мережі денних стаціонарів шляхом перетворення стаціонарних відділень на денні.
А як щодо фінансування галузі?
Минулого року міська медицина отримала трохи більше 140 мільйонів, а цього року практично 180 мільйонів. Згідно з такими цифрами на одного мешканця Львова припадає 247, 3 гривні.
У структурі видатків заробітна платня займає 77,5 %. Тобто три четвертих йде на зарплату. Зрозуміло, що на інші вкрай необхідні речі фінансів не вистачає. Розрахункова цифра запропонована Управлінням, до речі, становила 230 мільйонів гривень.
Про міську владу я не можу сказати нічого поганого. Розуміння поміж нами є, адже найпоказовішим є бюджетний процес, в якому наші аргументи були враховані. Мерія за рахунок наших аргументів, нашої економії додала нам 1, 7 мільйонів. У нас є домовленість з міським головою - все, що галузь зекономить, залишається у нашому використанні. А завдяки організаційним заходам ми додатково отримали у бюджет 920 тисяч.
До речі, у Львові вперше за 10 років інтернам-державникам почали платити заробітню платню у сумі 560 гривень.
Ми збільшуємо видатки на медикаменти та харчування. На медикаменти - від 5, 20 гривень на один ліжкодень до 6, 50. Розрахункова цифра - 7 гривень. Найбільше - 6, 50 отримали Міська дитяча лікарня та Лікарня швидкої допомоги, тобто ті заклади, які мають найбільше навантаження. Це немаленька цифра. Хоча можливо зараз ціни зростуть, але ця цифра все рівно є добра. Якщо цими коштами правильно керувати, то людям можуть отримати належну допомогу.
На покращення матеріально-технічної бази цього року передбачено 12, 600 тисяч гривень. Це трохи менше аніж торік, тому що з 13 мільйонів торік половина суми пішла на ремонт дитячої лікарні. А попередні роки ця сума ледве досягала 8-ми мільйонів. На закупівлю обладнання заплановано 4, 3 мільйонів гривень. Поміж іншим, ми маємо добру співпрацю з обласним управлінням, завдяки цьому ми нещодавно отримали три бронхоскопи, які нам конче були потрібні та УЗД-апарат. У планах - придбати офтальмологічний мікроскоп у Восьму лікарню, гастроскоп у лікарню швидкої допомоги, лапроскопічну стійку з набором інструментів для хірургічних та гінекологічних операцій, велику кількість лабораторного обладнання, хочемо поновити фізіотерапевтичне обладнання. Бажаю всім доброго здоров'я!
ІА "Вголос": НОВИНИ