Митрофорний протоієрей Миколай Бабій благочинний Шумського округу Тернопільської області поділився своїми думками про нинішню ситуацію та досвід волонтерської діяльності.
Отець Миколай - добре відомий жителям Шумської громади не лише чином священника, своїм добрим словом, а й добрим ділом - волонтерською діяльністю. Він координує більшість волонтерів в окрузі, активно долучається до зборів та відправки допомоги на території, де активно ведуться бойові дії.
У час, коли гостро стоїть питання діяльності московського патріархату, коли відбуваються розмови навколо постаті російського патріарха Кирила, отець Миколай поділився своїми думками з цього приводу.
Як так сталося, що ви стали волонтером? Здавалося б, діяльність Отця та волонтера – це різні види діяльності.
Ну нщодо різних видів діяльності, я з вами не зовсім погоджуюся, бо священство якраз і складається з різних аспектів служіння – це є соціальні служіння і богослужбова, і требна практика, яку ми виконуємо. А волонтерство – це є один із проявів соціального служіння, служіння для Бога. Навіть сьогоднішнє Євангеліє говорить нам про те, що хто хоче бути більшим, хто хоче бути першим у Царстві Небесному, нехай буде усім слугою. Напевно і ця допомога закликає кожного з нас, не тільки священників, бути волонтерами, бути тими, хто допомагає. Не тільки в теперішній час війни, але і в будь-який час, в мирний час, бо люди, які потребують допомоги є завжди. Сьогодні – це воїни; ті, хто зазнав бомбардувань; ті, в кого знищене житло, а в мирний час – це і сироти, і вдови, і люди похилого віку, і люди обтяжені важкими хворобами. Напевно, хто хоче бути волонтером, хто хоче долучитися до корисної справи, той роботу знайде завжди", - розповідає отець Миколай
Наскільки відомо: ви здійснювали чи здійснюєте поїздки на Схід. Чи правда це?
На превеликий жаль, я був учасником лише однієї поїздки, бо в більшості ми працювали над тим, щоб допомогти зібрати і виготовити продукти харчування, їх упакувати, загрузити на автомобіль. Тільки одна єдина поїздка була, тоді ще, в зону проведення ООС. Центром поїздки було місто Костянтинівка, а тоді вже інші позиції наших воїнів, які тоді захищали від окупанта Луганську і Донецьку область", - говорить Отець.
А можете розповісти трішки детальніше про цю поїздку? Як на вас реагували, звідки ви знали куди їхати.
Як і всі інші поїздки, ми допомагаємо, долучаємося до волонтерської групи «Схід і Захід єдині». У нас є координатор цієї групи – Каніщев Володимир. Ми їздили з ним, у нас ще водій був і він особисто їздив. І таким чином ми довезли цю допомогу. Тоді це були і Добробати (ред. Добровольчі батальйони) і військові, які належали до ЗСУ. Побували ми в різних місцях. Бійці знали: хто приїхав, чого приїхали, з чим приїхали. Вони вже звикли до того, що священники православної церкви України досить часто здійснюють поїздки. Особисто для мене, які враження. Місцевість дещо відмінна, з людьми місцевими ми спілкувалися мало. Більше спілкувалися з військовими і тими, для кого везли допомогу", - ділиться враженнями отець Миколай.
Чи змінилося щось у вашій діяльності після 24 лютого? Якщо так, то що саме?
Добавилося служіння, бо на сьогоднішній день від дня вторгнення російського агресора на територію України, ми стараємося допомогти тим, хто мобілізовується в ЗСУ з нашого регіону. Кожен день, якщо є відправлення з нашого регіону, ми стараємося з ними провести деколи розмову, але завжди проводиться молитва, кропимо водою, даємо іконки, обереги різні, щоб Господь допоміг їм виконати їхній громадський обов’язок – захистити нашу державу, всіх нас. Молимося, щоб скоріше повернулися до своїх близьких".
Як ви встигаєте поєднувати і волонтерську діяльність, і богослужіння, і вдома у вас, напевно, є робота.
Є, але, дякувати Богу, у нас є ще багато священників, в нашому Шумському благочинні, тому коли виникає потреба, завантаженість ті Отці, які є в найближчих селах чи то ті, які мають вільний час, вони допомагають як і у військкоматі, так і в богослужбовій практиці і волонтерській діяльності. Насправді моя волонтерська діяльність є неможливою без всіх тих настоятелів і парафін, які є вірними нашої церкви і в нашому благочинні. Я, можливо, навіть не волонтер, а координатор їхніх дій. Ми спілкуємося по телефону і дізнаємося, що потрібно, куди потрібно, щоб продукти не псувалися. Ми мусимо розподілити, знати, коли відправляються машини, щоб відправити свіжу продукцію. І на допомогу в цьому йдуть Отці, бо я контактую з настоятелями, а вони вже з своїми парафіянами. По мірі своєї можливості, долучаються до всіх цих робіт, які проводить і наша церква, і волонтерська діяльність. Всі разом ми", - про хатні клопоти розповідає Отець.
До речі, як ви дізнаєтеся що, де і коли потрібно?
Спілкуємося з керівниками волонтерської групи, бо до них надходять дзвінки куди, кому і що потрібно. Наприклад, багато людей, котрі знають, що ми займаємося волонтерською діяльністю, в яких діти чи онуки, чи навіть чоловіки і батьки перебувають на передовій, вони звертаються до настоятелів, настоятелі телефонують сюди й ми вже спільно стараємося, в міру своєї можливості, вирішити ці питання і виконати ці потреби. Для когось одного це неможливо було б, а оскільки є сильна надійна команда, то можна зробити багато корисних речей разом.
Разом до перемоги, так би мовити, «Так-так», - підтверджує отець Миколай. До речі про перемогу. Як ви вважаєте, коли і як на вашу думку має закінчитися війна?
Це дуже складне питання. Спрогнозувати дії агресора, який вчинив вторгнення у нашу державу – неможливо. Тому коли саме буде перемога я також не можу сказати. Єдине, що знаю точно, що перемога буде і перемога за нами, бо ми ні на кого не нападали, ми не захоплювали нічиї міста, ми не вбивали нічиїх дітей, ми не бомбили лікарень, пологових будинків і тому подібне. Єдине, що ми зробили – це стали на оборону своєї держави та свого народу українського і тому перемога обов’язково буде за нами", - стверджує співрозмовник.
Як ви вважаєте, що повинні робити українці, щоби пришвидшити перемогу?
Кожен повинен робити все те, що може. Наші хлопці, ті, котрі є мобілізованими, вони стоять зі зброєю в руках в окопах, у лісах, у бліндажах, де їм визначено військовим керівництвом нести свій обов’язок. Хтось займається волонтерством. Лікарі лікують поранених, рятують їм життя. Хтось забезпечує матеріально, хтось – духовно, молитовно. Є багато людей, які через обмежений стан власного здоров’я, не мають змоги ні працювати, ні робити щось таке потрібне для армії, для військових, але вони мають змогу, навіть будучими прикованими до своїх ліжок, молитися. Ця молитва є найпершим і найголовніших оберегом для всіх воїнів, для всіх тих, хто оберігає і боронить нашу державу. Це немаловажлива зброя, бо ми воюємо зараз не просто з російською агресією, а насамперед - це війна з дияволом. Всі ті звірстсва, які роблять російські військові, не вписуються в статус людини. Це диявольське поріддя, по іншому, напевно, не можна сказати. Вони виконують завдання диявола, завдання сатани для того, щоб знищити наш богобоязливий боголюбивий український народ. Тому це війна не лише з агресором видимим, а й тими, хто йому (дияволу - авт.) служить".
Наскільки мені відомо, Кирило благословив російські війська на війну з Україною. Як ви до цього ставитеся?
Саме так, саме Кирило, бо патріархом його назвати неможливо. Нам добре відомо, зараз є доступ до будь-якої інформації, ми бачили трансляцію з храму збройних сил російської федерації, де так званий патріарх Кирил бгагословляє національну гвардію на боротьбу з фашистами в Україні. Але він забуває насамперед про те, що ми не фашисти. Багато воєн полягає в чому? Наприклад, мусульмани воювали проти християн. Було і таке, що християни робили інквізиції проти тих, хто був не згідний з ними. Ця війна є ще жахливішою через те, що на нас, переважно православних, хоча є і католики, і протестанти (ну, люди католицького сповідання, протестантського сповідання), але більшість Україна населена православним населенням і якраз сама більша проблема полягає в тому, що нібито православна держава напала на знову ж таки православну державу. Хоча це не є новизною, бо ми пам’ятаємо, що, наприклад, відбувалося з Грузією. Ми маємо багато прикладів того, що відбувалося на Сході, на Близькому Сході в країнах. Сирія, там теж є православна церква, хоча вона там у невеликій кількості, але все рівно також є. Тому коментувати, давати якийсь аналіз чи аналітику цим вчинкам, діям є неможливо. Єдине, що можу сказати – це не християнське бажання, це не християнський прояв будь-якої діяльності служіння Богу. Бо псалопровидець Давид, точніше пророк Ісая в своїй книзі говорить про те, що, слова Господа він передає, що якщо на вас хтось прийде війною, то знайте, що це не я його послав і будете ви його знищувати, проганяти, бо він виконує неволю мою. Тому, знову ж таки, маємо приклад із Святого Письма. Приклад того, шо той хто благословив на війну наступальну, не оборонну, той не є посланцем Господа і не є служителем йому. Тому, прийде час, думаю, як і церковні діячі, так і законодавчо буде розглянуто його діяльність, а насамперед Господь його за те, що він благословляв на війну проти нашого народу", - цитує Святе Письмо отець Миколай.
На вашу думку, за сучасних обставин, що має відбутися в Україні з церквою московського патріархату?
Насамперед люди самі все повинні зрозуміти. Церква московського патріархату, як така, мала б мати місце на існування в Україні. Але, при деяких обставинах. При тих обставинах, що вона повинна чітко визначитися і у своїй назві чітко зазначити, що це є російська православна церква в Україні. Без жодної фальші, без жодної брехні, без жодного обману. Якщо це буде так, ну, напевно, можливо, таке існування було можливе, але, знову ж таки, до часу початку війни. Сьогодні вже люди повинні чітко визначитися чи вони з українським народом, чи вони з російською армією. Сьогодні іншого визначення, бути не може. Людина повинна чітко сказати – так-так, ні-ні. Апостол Павло нас закликає, нагадує, що або ти Христів, або ти антихристів. Ось так само і тут: або ти з українським народом, або ти проти нього. Тут іншого бути не може.
Розмовляла: Вікторія РУДЗІНСЬКА
Читайте на сайті ІА «Вголос» також про Блаженнішого Святослава, який передав емоції свого перебування у Бучі на 43-й день війни, та поділився з людьми емоціями, пересторогами і настановами сьогодні.
ІА "Вголос": НОВИНИ