Приватизація підприємств відбувалася ніби-то для того, щоб усіх радянських громадян перетворити на власників. Однак усі ми вкотре вже переконалися, що благими намірами вимощена дорога до пекла. Власниками приватизованих підприємств стали не мільйони, як було задекларовано, а лише одиниці. Мільйони робітників так і залишились власниками тільки на папері; для них навіть придумали спеціальну назву – “міноритарні акціонери”. А реальні власники продавали обладнаненя і нерухомість... Тепер маємо те, що маємо. Зокрема, на Львівщині ті з великі підприємств, які колись були унікальними виробництвами, а нині ледве жевріють, можна перерахувати, на пальцях однієї руки. Решта – просто припинили своє існування.
Одне з таких колись унікальних, а нині жевріючих підприємств – ДП “ЛАЗ-Інструмент” , який був одним з цехів ВАТ “ЛАЗ”. Сьогодні дехто намагається стерти його з лиця міста та пам’яті акціонерів. Причому робиться це всупереч законам і рішенню суду.
У грудні 1991 року цехи ГМП -2 та ГМП - 3 відокремились у ВАТ «ЛЗ ГМП» на чолі з О.Т.Папроцьким. Кому було вигідно прибуткові цехи відокремлювати від заводу? «ЛАЗ» втрачав свою цілісність, гроші, територію. Вочевидь – це було вигідно, перш за все тим людям, які керували заводом. Людям, які якомога швидше намагалися перетворитися на «нових українців». Це вони вирішували кому й скільки акцій надати, як розділити державне майно, щоб потім вигідно продати його чи за копійки, а може й безкоштовно, приватизувати для себе рідних. У такий самий спосіб, у 1999 році відокремлюється ще одна «донька» - ДП «ЛАЗ –Інструмент», з колишнього ШІЦу (штампувально - інструментальний цех). І дивним чином 70% цього підприємства володіє ВАТ «ЛЗ ГМП», а 30% - ВАТ «ЛАЗ». Можливо, ніхто не звернув би зараз на це увагу, якби ГМП працював. Та завод «ГМП» перестає дихати: він не випускає жодної гідро-механічної передачі (ні двох, ні трьох ступеневих), унікальне обладнання розпродане, спеціалістів викинуто на вулицю. За останні роки з тисячного колективу залишилось 100 чоловік. Багато з них, на щастя, знайшли роботу на «ЛАЗі», а решта розкидані по світу. Але кого можуть хвилювати такі «дрібниці»? Немає підприємства – немає проблеми.
Та залишився ще «ЛАЗ – Інструмент» - де є ще чим поживитись.
Приватизація окремо взятих двох цехів, які працювали безпосередньо для ЛАЗу – це уже симптоми великої “хвороби”, що іменується криміналом, і належить до розділу про розкрадання майна в особливо велих розмірах. Але хто б зважав на закони?! Тим паче, у той час, коли все відбувалося під прикриттям державних програм про приватизацію, а закони заледве наздоганяли дії деяких “розумників”, які завжди бігли попереду поїзда, вигукували привабливі гасла і обіцяючи усім, хто буде з ними співробітничати, зробити їх власниками. Історія приватизації «ЛАЗ – Інструменту» також належить до вищеназваної хвороби тодішніх керівників ЛАЗу. З цього часу ніхто й ніде не згадував про приватизовані підприємства. З гіркотою згадували, хіба що, колишні працівники – міноритарні акціонери, які залилишились без роботи і без дивідендів. Тому ці цехи існували лише до того часу, доки їхнім керівникам можна було користуватися вволю благами, закладеними за “добрих” ( читай – радянських) часів, не дбаючи про виробництво, ринок, збут. Та і це швидко минулося, чи то пак, проїлося. Очевидно, власники, нездатні хоч якось реанімувати виробництво, вирішили допродати рештки, тобто те, що залишилось від унікальних підприємств. Так виникло питання продажу ВАТ “ЛАЗ-Інструмент”, яке реалізувалося у липні цього року, і, як грім серед ясного неба, впало на голови акціонерів у вересні. Акціонери, колишні і теперішні працівники «ЛАЗ-Інструменту», із подивом обговорюють ситуацію. Адже для того, щоб це зробити, власникам треба було дотриматись низки формальностей. Однак, вважаючи мабуть, що закони для таких як вони - не писані, вирішили на закони не зважати. Більше того, на зборах акціонерів, було прийняте рішення про заміну спостережної ради і про виключення з неї представника співвласника ВАТ «ЛАЗ», який володіє майже 30 відсотками акцій, і увійшов, до речі, до статутного фонду засобами і нерухомістю “ЛАЗ-Інструменту”. Та найбільш несподіваним кроком для усіх акціонерів виявилось таємне засідання, яке, ігноруючи рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2006 року (Ухвала справа №1/483 -15/118) «Про вжиття запобіжних заходів шляхом заборони правлінню ВАТ «ЛАЗ-Інструмент» та акціонерам проводити загальні збори акціонерів», призначених на 12 травня, провело ці збори й ухвалило рішення про продаж підприємства. І, всупереч здоровій логіці, зневажаючи акціонерів, закон та рішення суду, у липні реалізувало свої таємні замисли. Цього ніхто не сподівався. Такі дії власників «ЛАЗ-Інструменту» змушують задуматись звичайних, тобто міноритарних, акціонерів, щодо існування у нашій державі законів і їх захисту у судах. Часто виникає й інше запитання: для кого ці закони писані? Може тепер у якихось державних установах хтось має право (з якихось надзвичайних причин) порушувати закон і рішення суду?
Словом багато дивних речей, і багато запитань. Найімовірніше, відповідь на них має дати слідство.
ІА "Вголос": НОВИНИ