Слово “реформа” виникло суттєво пізніше за правління Ольги - у XVI cт.
У давньоруські часи на наших землях періодично відбувався збір данини, що чинився хаотично, без будь-яких правил з боку влади. Після відомого бунту древлян [вбивство Ігоря] королева Ольга помстилася за смерть свого чоловіка мешканцям Іскоростеня, обмежила їх стародавню автономію, наклала контрибуцію.
Водночас Ольга запровадила у життя т. зв. погости. Йдеться про постійне місце чи місцевість адміністративної округи [близько дороги, річки, озера чи можливості іншого сполучення, зв’язку]. Вибір таких місць погоджувався із людністю. Їх працівники [писарі, знавці місцевості] робили облік наявності “димів” [людей – членів сім’ї, родини, хат, господарств – землі, худоби, майна в кожного з них].
На кожну сім’ю, господарство накладали відповідну “дань” [податок] чи повинності. Погост мав постійне місце і час збору. Їх керівників призначала королева або за її дорученням помічники. Вони мали кілька озброєних чоловіків.
Інколи для такої обслуги зводилася фортеця з валом і частоколом, куди зносилася дань. Погости дбали також про порядок в окрузі, періодично доповідали в Київ про стан справ у місцевості. Вони діяли до XV ст., поховавши назавжди “полюддя” – безсистемний [суб’єктивний] збір данини.
Між іншим, один із таких погостів отримав назву Ольжин город, інший - Плесков. Згодом із нього повстав Псков. Довкола виросли укріплення [замочки], згодом оселі, поселення, містечка.
Офіційний державний візит королеви у Візантію
Один із них відбувся 957-го. Власне, йдеться про першу аудієнцію з імператором [9 вересня]. Тоді з королевою були її племінник, кілька своячок – руських княгинь і бояринь.
Протокол також називає священика Григорія, близько 12 близьких до неї жінок, 18 осіб із двірського жіноцтва, 20 чи 22 послів, 42 купців, 12 товмачів…[див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 1. – С. 452]. На прийомі королева разом з княгинями і дамами обідали у залі Юстиніана у цариці. Ольга була за осібним столом з найвищими двірськими дамами, “зостами”. Їх було дві, одна при імператриці, інша – при її невістці. Чоловіки – свояки королеви, посли і купці мали трапезу в імператора в золотій палаті. За обідом співці з двох візантійських церков - Св. Апостолів і Св. Софії співали на честь господарів і гостей, показували сценічні вистави і мистецтво скоморохів. Одним словом, як свідчать джерела, руську королеву та делегацію “пошановано гідно” [див.: Там само. – С. 452, 453, 454].
Чого домагалася Олена [Ольга] - просила прислати єпископа до Києва, вказуючи на аналогію болгарського царя, який не отримавши ієрархії від Константинополя, звернувся до Папи. Був також намір одружити свого сина – Святослава, вихованця Новгорода із донькою імператора [мав їх 5], уладнати деякі політично-торгові справи.
Імператор Візантії просив руки вдови Олени [Ольги]. Скільки тоді вона мала років?
Переказ розповідає про сватання імператора Константина [52 роки], літератора, книголюбця до Олени [Ольги] та її дипломатично-жіночу негативну відповідь. Але це, скоріше, дійсно легенда, - пише Михайло Грушевський. Адже на той час імператор був одружений, мав дітей. Звісно, нам приємно чути, що вона, як жінка ‘’гарна з лиця і вельми тямуща”, сподобалася очільникові Візантії. До речі, бл. п. доктор історії, професор Степан Макарчук вирахував, що в часи заміжжя їй було15 -18, а тоді їй сповнилося 67-70 років. За літописом, вона відійшла у кращі світи в літо 6477 [969].
Від автора. У публікаціях використані матеріали Івана Кузича-Березовського із книги “Жінка і Держава” / Накладом Анастасії і Йосифа Білоусів [США, Ворен, 1970. - 291 с.].
Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ