Якщо ви мешкаєте чи гостювали у Києві, Львові чи Одесі, припускаю, вам не раз намагалися одягти на руку таку синьо-жовту стрічку. Пропозиція відверто нав’язлива, а подекуди буває брутальна і не безкоштовна. Маніпулюючи патріотизмом та співчуттям, дівчата видурюють з перехожих чималі гроші. Наша команда вирішила з'ясувати, на що ж насправді збирають кошти у такий спосіб і хто за цим стоїть. Тому я під прикриттям влаштувалася на роботу до аферистів. І ось, що з цього вийшло…
«Тримайте, на ручку. Дивіться, ми самі студентки, так кошти на навчання підзбируємо. То будемо вам дуже вдячні за підтримку», - каже дівчина, зав’язуючи синьо – жовту стрічку.
Львів, центр міста. Дівчата зав’язують перехожим на руку синьо-жовту стрічку, а потім просять за це гроші. Мовляв, збирають на навчання. Йдеться про символічну суму – «дай скільки можеш». Насправді ціна починається від сотні гривень. І бізнес процвітає уже 8 років. За цей час у мережі назбиралося чимало відгуків обурених людей, які скаржаться на нав’язливих дівчат. Мовляв, псують репутацію міста в очах іноземців. Бо, коли не отримують кошти – просто знімають стрічку з руки, подекуди ще й під гостре слівце.
«Це – професійне вимагання коштів. Вони переходять на любу ситуацію тільки, щоб задовольнити свою потребу. А саме, вручити цю стрічку, а потім взяти по максимуму гроші. Ми, люди, складені психологічно так, що можемо допомагати. Вони використовують це», - депутат Львівської міської ради Ігор Зінкевич.
Спробую дізнатись про все зсередини. Зустріти дівчат, які продають синьо-жовті стрічки у центрі Львова неважко. Підходжу до Оперного театру і вдаватиму з себе студентку, якій потрібна робота. Дівчата на наживку клюнули. Ідуть до мене, зав’язують стрічку, звісно ж, не безкоштовно, та дають контакти свого адміністратора.
«– Я навчаюсь.
– Я тільки вступила в університет. То так собі на навчання підзбирую.
– Шукаю зараз роботу. Я, можливо б, теж так працювала.
– Маєте якійсь контакти, можливо?
– Так, звісно», - розмовляю з дівчатами, що продають стрічки.
Як бачимо, торгівлю стрічками справді курують згори. З адміністратором Христиною домовляюся про співбесіду.
Їхній офіс у самому центрі міста – на проспекті Свободи,
Приходжу туди і все знімаю на мобільний телефон. Приміщення більше нагадує квартиру: всередині – безлад, стіни – в плямах від спиртних напоїв.
«Ми тут захляпали стіни шампанським, коли святкували. Дівчинці дали 500 євро», - адміністратор Христина Бездух.
Одразу ж на початку співбесіди адміністратор Христина просить показати телефон, аби пересвідчитись, що я нічого не знімаю.
«У мене таке незручне питання. Можеш показати, що ти там не записуєш ніякий звук?», - адміністратор Христина Бездух.
Тож на якийсь час камеру довелось вимкнути. Коли знову її вмикаю продовжую ставити питання про роботу. Мені обіцяють заробіток, лишень вдумайтесь, 60-80 тисяч гривень на місяць!
«Ну, перший місяць – від 20, а з часом заробляють по 60-80.
– Ти ввечері приходиш в цей чудо-кабінет.
– Там ти рахуєш скільки стрічок ти роздала і вже ті кошти – 50 на 50», - адміністратор Христина Бездух.
Крім того, хто збере найбільшу касу за підсумками кварталу, отримує новенький 15 айфон. За друге-третє місце – також цінні подарунки. Тому всі дані про зібрані кошти вносять в окремий зошит. Запитую, чи спокійно можна продавати стрічки в центрі міста. Христина запевняє, що жодних проблем у мене не буде.
«У нас є повний доступ по всій площі Ринок. Тому до нас не підходять ні муніципали, ні поліція, нічого такого. У понеділок ти вже могла б вийти, спробувати, як тобі», - адміністратор Христина Бездух.
Понеділок, перший робочий день. У все тому ж офісі дівчата навчають мене як правильно продавати стрічки. Я маю вдавати, що збираю кошти на навчання та виманити у людини якнайбільше грошей.
«Тримайте, давайте я вам зав’яжу. Дивіться, просто сама студентка, так собі підзбирую кошти на навчання. Буду максимально вдячна за вашу підтримку. Не грабую, 200 баксів не прошу, сьогодні скромно – прошу 500», - каже дівчина, що працює на стрічках.
Отже, з новими знаннями виходжу на зміну, яка триватиме 4 години. Стрічки продаю не сама, а в парі зі ще однією дівчиною. За 30 сантиметрів патріотичної символіки просимо «скільки не шкода», але якомога більше. Менше 40 гривень брати заборонено, інакше – стрічку знімай.
«Дивіться, мужчина, просто з подругою так кошти підзбируємо на навчання. Ми самі студентки, то будемо дуже вдячні за підтримку.
– Ми вас не грабуємо, 200 баксів не просимо. Сьогодні скромні, то просимо
– Нема, переселенець.
– Ну, ми так просто кошти підзбируємо, хочемо дійсно собі щось відкласти на навчання. Ну, немає грошей.
– Може, давайте тоді розв’яжемо, бо стрічки за свій кошт закуповуємо», - кажемо перехожому в центрі Львова.
В інтернет-магазинах гуртова ціна такої стрічки становить від 5 до 7 гривень за метр погонний. Тому шматок, який зав’язують на руку, коштує в середньому 2 гривні, але аж ніяк не кілька сотень.
«Ми ніколи не бачили звітів. Дівчата навіть пропонують і це, напевно, найболючіше і це люди признають, якщо дають трохи менше, ніж вони сподіваються, зразу збільшують суму, або знімають цю стрічку. Пропозиція починається: «Скільки можна. Це замало. Дайте більше». Це якісь провокаційні речі», - депутат Львівської міської ради Ігор Зінкевич.
Під час роботи маємо щогодини перерву на 10 хвилин. За цей короткий період намагаюся розговорити їх, на що витрачають зароблені кошти. І це – не навчання. Його якраз навпаки – прогулюють на так званій роботі. В основному ж купують – брендові речі, такі як капелюх від Багінського, чи нова техніка «Епл».
«Коли ти купуєш брендові шмотки - це по-іншому відчувається. Вони не так носяться. Ось цю я хочу. Вона така, як я люблю, з блискітками. Я взагалі хочу грошей дох*я відкласти, бл*ть, і піти в ЦУМ пошопитись. – Ну, там треба тисяч… – Дох*я, 60 точно. – Я прийшла на цю роботу, щоб заробити на телефон», - розповідають дівчата.
«Що значить, ти збираєш собі на телефон? Що значить, ти збираєш собі на одяг? Сорі, ні – це доходи. Доходи мають оподатковуватись у воюючій країні. Ти не сплачуєш податки. Що це таке?», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Після роботи повертаємося в офіс, аби звести бухгалтерію з адміністратором. Одразу ж із коридору чую російську музику. Так адміністраторка Христина налаштовує на роботу дівчат, які працюватимуть у другу зміну.
«В 5 виходите, роз*обуєте сьогоднішній день. Бо сьогодні шепче погода. Вже вийшли в понеділок, добийте тих людей, бо вони вчора з будуна вийшли, сьогодні догнатись, їх треба подобивати. Правда? – Так!», - адміністратор Христина Бездух.
Хто де працюватиме вказують на дошці, де розписаний графік і так звані точки продажу – це стометрівка, площа біля Оперного, проспект Свободи з боку Мак Дональдса та площа Ринок.
Лише після планування другої зміни Христина запрошує мене до кабінету для розрахунку за перший день роботи. Загальний заробіток склав 880 гривень. Половину з них віддаю в касу, іншу – забираю собі.
«Ти сьогодні – умнічка, красотка.
– Правда?
– Дійсно, на перший день там зароблять 100 гривень, 200. А ти 800 – це дуже круто. В нас тут ще є такі плюшки, тобто, якщо ти робиш 14 тисяч касу – буде подарунок, 6 тисяч касу – шампанське», - адміністратор Христина Бездух.
Якщо зараз дівчата збирають гроші начебто собі на навчання, то раніше на вулицях міста говорили, що так допомагають ЗСУ.
«Колись ми пробували з ними спілкуватися, навіть просили з військовими. Бо було питання, що вони збирають на ЗСУ. Військові з ними говорили. Прекрасно розуміється, що прикривається питанням благодійності», - депутат Львівської міської ради Ігор Зінкевич.
«Це є адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство. Це може бути кримінальна відповідальність за шахрайство. Якщо хтось довірливо віддав свої гроші за таку штуку, ну, тут є ознаки шахрайства. Національні символи, якщо і продавати, то з врегульованими цінами. Ну і відноситись до цього товару з повагою», - юрист Юлій Рудницький.
Отже, підведемо проміжний підсумок. Лише одна дівчина за день робить касу у кілька тисяч гривень на стрічках, закупівельна вартість яких становить 2 гривні. І це лише в одному місті. Історії про заробіток на навчання чи збір для ЗСУ також не відповідають дійсності – гроші витрачають на власний розсуд – зазвичай це брендовий одяг чи нові ґаджети. Однак залишається відкритим питання, хто за цим всім стоїть?
Уже кілька днів працюю під прикриттям. Увесь цей час намагаюся розпитати дівчат про «головного». Одні – розмов на цю тему уникають. Інші кажуть, що не знають. Зрештою, з'ясовую, що куратором у Львові є Назар Кравців. Його ж називають організатором схеми зі стрічками.
«Він це все придумав. Я ж казала вже. Назар вчора приїжджав. – На офісі був?», - розповідають дівчата.
За даними аналітичної системи Ю-Контрол Назар Кравців зареєстрований, як приватний підприємець, у сфері рекламного агентства. Ми намагались отримати коментар хлопця, але він не відповідає на дзвінки з незнайомих номерів.
«Навіть якщо вони зареєстрували ФОП і через нього ведуть діяльність, то таке нав’язування – воно на грані правопорушення. Тут питання не тільки морально-етичних норм. А в тому числі наруга над державними символами. Це теж є стаття. Тому тут все на межі», - юрист Юлій Рудницький.
Інших причетних до схеми осіб викриваємо випадково, коли повертаюся до офісу після однієї зі змін.
«Тисяча, тисяча сто, тисяча двісті, тисяча триста п’ять. Ти сьогодні також постаралась, з часом більше.
– Правда?
– Ну, ти бачиш, що дівчата роблять… То можливо», - адміністратор Христина Бездух.
Доки Христина рахувала гроші, біля столу помічаю велику коробку з новою партією синьо-жовтих стрічок. На ній наклеєна накладна нової пошти, де вказані дані фізичної особи, яка отримала посилку. Це – Дмитро Молога.
Аналітична система Ю-Контрол ідентифікує його як приватного підприємця у сфері рекламних агентств. Чоловік зареєстрований в Одеській області, де також процвітає бізнес на патріотизмі.
А дівчата випадково обмовились, що колись він був їхнім адміністратором у Львові.
«Це – Діма. А хто це? Діма – наш колишній», - кажуть дівчата.
У судовому реєстрі знаходимо справу, заведену на Дмитра у січні 23 року. У ній йдеться, що хлопець з рук продавав синьо-жовті стрічки на площі Ринок. Той надав пояснення, що одягаючи стрічку на руку просто «пропонував» людям підтримати його матеріально. Тому суд звільнив хлопця від адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю і зробив лише усне зауваження.
«А давайте ларьок якийсь поставлю? А чим я гірший? Хочу на площі Ринок ларьок. Прийде Андрій Іванович, прийде поліція, скаже: «Ну ти розумник, ми в Європейському місті живемо. Як ти смієш?» Окей, а чим ця ситуація відрізняється? Тим, що вони просто гуляють?», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Зрештою, приходимо в офіс до дівчат вже з професійною технікою, аби безпосередньо в них з'ясувати про організаторів бізнесу на патріотизмі. Адміністратор Христина запевняє, стрічки вони роздають безкоштовно, а приміщення, яке дівчата називають офісом, взагалі – її квартира.
"Я тут живу і це всі мої подруги. От, ми там раз в день… Тобто, хто хоче - може вийти просто. Даруємо людям настрій. Просто так роздаємо стрічки.
– Просто так?
– Ну точніше, ми роздавали їх раніше. Зараз – Ні.
– Кошти за це не берете жодні?
– Ні", - адміністратор Христина Бездух.
Навіть після наведених нами доказів, Христина й надалі вдає, буцімто нічого не знає і не розуміє.
«Кравців Назарій Андрійович, який безпосередньо пов'язаний зі стрічками. Знаєте таку особу?
– Взагалі.
– Не знаєте, хто такий Кравців?
– Ні.
– Вперше чуєте?», - адміністратор Христина Бездух.
Однак фото із соціальних мереж, на якому поруч з Назаром стоїть адміністратор Христина, свідчить про інше.
Після візиту знімальної групи в офісі починається паніка. У той час я все ще перебуваю під прикриттям і продовжую знімати, що відбувається всередині. Дівчата нервують та поспіхом ховають стрічки.
«О, Аліна! Скажіть їй… Аліна, йди на офіс, ховай лєнти. Якщо вони до тебе підійдуть з камерою, нічого не кажи. Кажи, що ти додому. Два роки підряд ми всі х*йню робили і зараз воно відіграється на мені.
– А що було?
– Там дєвки мужиків просто до стінки прижимали. Ну, вони давали гроші за то», - адміністратор Христина Бездух.
Ми звернулися з офіційним запитом до Львівської міської ради та муніципальної варти із запитанням, чому дівчата безперешкодно здійснюють торгівлю в центрі міста. За словами керуючого справами виконавчого комітету мерії, Євгена Бойка, ніякого дозволу на продаж стрічок місцева влада не давала.
«Ми проводили профілактичні та роз’яснювальні бесіди із представницями цього бізнесу, зверталися у поліцію та, на жаль, поки досягнути позитивного і остаточного результату не вдалося через прогалини у законодавчій базі», - керуючий справами виконкому Львівської міської ради Євген Бойко.
«Мені достеменно відомо, що тих, кого я викривав, і всіх цих так званих волонтерів, які ці стрічки роздають – їх кришує поліція, на всіх своїх рівнях», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Своєю чергою, ми звернулися по коментар до головного управління національної поліції у Львівській області, але нам відповіли, що це не їхня справа, а вся відповідальність лежить на муніципальній варті.
«Ця історія життєдіяльна, тому що вона приносить прибуток. І це джерело прибутку тримає її на плаву. Напевно, не достатньо вагома вона в очах людей, які належать до органів державної влади, чи до тої самої міської ради, для того, щоб почати з нею боротися», - юрист Юлій Рудницький.
Водночас місцева влада зазначає, що жодних важелів впливу немає на горе-підприємців, які заробляють на патріотизмі та емпатії людей.
«Муніципальна варта діє в межах своїх повноважень. Дівчата юридично не здійснюють процес торгівлі, адже вони не кажуть, щоб в них купили ці стрічки, у них немає фіксованої ціни та місця праці. Дівчата «пропонують» підтримати їх, передаючи цю стрічку. Тобто, формально, вони, на жаль, оминають юридичні терміни і користуються прогалинами в законі», - керуючий справами виконкому Львівської міської ради Євген Бойко.
«Це наруга над державною символікою. Мені важко про це говорити, бо коли закривається домовина із моїми побратимами, останнє, що я бачу – це прапор, який лежить на них. Це неадекватно наживатись на горі людей», - військовослужбовець Збройних Сил України Олег Симороз.
Насамперед хочу акцентувати на бездіяльності поліції, яка навіть не спромоглася надати коментар з цього приводу. Це лише підсилює припущення військового Олега Симороза, що за схемою можуть стояти люди в погонах. Муніципальна варта нам відповіла. Але цього замало. Бо бабусь із квітами вони ганяють як рецидивістів, а дівчат зі стрічками – не мають права. А йдеться про репутацію міста в очах гостей та й загалом про власний затишок, коли прогулянка центром стає нестерпною через надокучливих підприємців. Зрештою, не варто відкидати і моральний бік питання. Національна символіка – це не біляш, яким торгують на розі вулиці. Потрібно мати совість та гідність. Тому доки поліція і влада не можуть вирішити цього питання, ми закликаємо людей просто не давати грошей за стрічки. Якщо цей бізнес не приноситиме заробітку, ніхто ним не займатиметься. Це були Змови. Настав час для нового викриття.
ІА "Вголос": НОВИНИ