Як вважають експерти, основна боротьба за виборця на дострокових парламентських виборах 30 вересня цього року розгорнеться у ЗМІ. Перший ешелон, безперечно, складатимуть центральні ЗМІ — телебачення, радіо, Інтернет і преса. Другий ешелон — регіональні ЗМІ.
Саме тому ми вирішили проаналізувати на який інформаційний ресурс можуть розраховувати основні політичні гравці на теренах Львівщини. При цьому, зрозуміло, мова не йде про те, що той чи інший канал чи газета стануть відвертим «рупором» якоїсь однієї політичної сили. Ці часи для більшості регіональних ЗМІ вже давно у минулому. Скоріше за все, можна говорити про преференції з боку ЗМІ для «своєї» політичної сили. З іншого боку, можна цю ситуацію окреслити так: політики і лідери певної політичної партії будуть мати додаткові, крім фінансових, впливи на появу тих чи інших матеріалів в регіональних ЗМІ.
«Наша Україна – Народна Самооборона»
Пропрезидентський блок «Наша Україна – Народна Самооборона», як ми передбачаємо, матиме преференції і додаткові впливи на: «Львівську газету» (власник депутат Львівської міської ради, член НСНУ Роман Шлапак), газету «Новий погляд» (середовище УНП), газету «Ратуша» (під патронатом міського голови члена НСНУ А.Садового), КТБ «Лвів-ТБ» (директор депутат Львівської облради член НСНУ Михайло Хвойницький), Інтернет-видання Гал.інфо (контролюється заступником голови ОДА членом НСНУ Тарасом Батенком), Інтернет-видання Захід.нет (проект, що належить А.Садовому), ТРК «Люкс» (власник А.Садовий).
Окрім цього, можна очікувати, що на період виборів активізується партійна преса, передусім газета «Так! Захід» (розповсюджується безкоштовно), а також регіональний сайт НСНУ. Саме цей Інтернет-майданчик стане в області зброєю швидкого інформаційного реагування, як це спостерігаємо на прикладі київського сайту партії.
Якщо загалом оцінити цей ресурс, то його можна визначити не слабеньким, але явно недостатнім для того, щоб домінувати в інформаційному просторі області. До того ж, припускаємо, що «Львівська газета», а тим більше ресурси УНП та А. Садового аж ніяк не рватимуться на передній край інформаційної боротьби на цих виборах. Не задля цього вони створювалися, щоб спалити їх у полум’ї швидкоплинної виборчої кампанії.
БЮТ
Левова частка інформаційного ресурсу «НУ–НС» на Львівщині перекривається і нівелюється БЮТом за рахунок лише однієї газети – «Високий замок», один із власників якої Степан Курпіль є учасником виборчого списку БЮТ.
А от далі у БЮТ в інформаційному просторі Львівщині починаються проблеми, які, втім, не можна вважати такими, що не вирішуються.
Якщо говорити про друковані ЗМІ, то навряд чи газета «Крок», за якою стоїть частина львівських БЮТівців на чолі з Ярославом Дубневичем, сьогодні реально на щось чи на когось впливає.
Зате в резерві львівського БЮТу є партійна газета «Наша Батьківщина». Хоча за змістом вона є наразі досить слабенькою, але виходить регулярно, має свою постійну читацьку аудиторію, а відтак існують всі можливості для перетворення на виборчий період цієї кадрованої інформаційної одиниці на повноцінний друкований орган.
Однак з електронними ЗМІ у БЮТ на Львівщині, як то кажуть, не склалося – повний нуль на старті. Хоча це не означає, що у БЮТ немало прихильників серед редакторів та власників електронних ЗМІ на Львівщині і БЮТ легко може знайти серед них партнерів.
Партія Регіонів
Інформаційний ресурс, який свого часу послідовно створювала на Львівщині СДПУ(О), сьогодні плавно і непомітно перетік під крило Партії регіонів. Варто зазначити, що він аж ніяк не гірший від ресурсів «НУ-НС» чи БЮТ, а у дечому навіть сильніший.
Отож Партія Регіонів на Львівщині може розраховувати на такі ЗМІ: газета «Україна і час» (власник – нардеп, член фракції ПР Петро Писарчук), «Скандальна газета» (її пов’язують з генералом Тарасом Козаком), радіо «Львівська хвиля» (Мирослав Хом’як), ІА ЗІК (власник Петро Димінський) і, як подейкують, Інтернет-видання «Львівський портал» та «Обсерватор». Не виключене також відновлення Петром Димінським виходу газети «За вільну Україну».
Можна говорити про багато недоліків, але бренд «Україна і час» вже закріпився на ринку львівських ЗМІ і є впізнаваним. Нова «Скандальна газета» намагається зайняти нішу «жовтої газети», у якій раніше була «Аргумент-газета». Радіо «Львівська хвиля» — старожил львівського ФМ-простору. ЗІК — чітко тримає сьогодні першість у рейтингу львівського Інтернет-видань за кількісними показниками. Хоча щодо «Львівського порталу», то він радше буде піарити особисто Петра Писарчука, ніж Партію регіонів, а в іншому — дотримуватися нейтральності і об’єктивності.
Проблема Регонів полягає в тому, що, як засвідчують попередні вибори, вони досить невміло розпоряджаються своїм інформаційним ресурсом. Відсутній єдиний координаційний центр. Кожен власник по-своєму бачить політику своїх ЗМІ і слабо піддається переконанням чи координації з центру.
«Газета 24» і «Газета по-українськи», які мають корпункти у Львові і львівську чи західноукраїнську сторінки. Наразі складно сказати що-небудь про їх позицію на виборах. Як відомо, «Газета 24» є наближеною до середовища Партії зелених України, а «Газета по-українськи» входить до медіа-холдингу олігарха Коломойського. Керівництво ПЗУ можна вважати сьогодні наближеним до президента Ющенка. А Коломойський, як звичайно, буде розставляти своїх людей у всіх списках.
Досить складною виглядає ця виборча кампанія для ЛДТРК – найрейтинговішого в області місцевого телеканалу і найвпливовішого «дротового» радіо («інтернет для тих, кому за 50»). Проблема для ЛДТРК полягає в тому, що її керівництво на час виборів опиниться поміж двох вогнів, адже керівником Держкомтелерадіо у структурі якого перебуває ЛДТРК, є регіонал Едуард Прутнік, а керівником області – лідер ЛОО НСНУ і начальник виборчого штабу «НУ – НС» губернатор Олійник.
Інші інформаційні ресурси Львівщини, які заслуговують на увагу: газета Експрес, Суботня пошта, ТРК «НТА», Радіо «Ман», з огляду на політичну незаангажованість їхніх власників, будуть просто заробляти гроші. Що, правда, також не виключає певних домовленостей з політичними силами про якусь ширшу і систематичнішу підтримку останніх – але тільки за гроші.
Якщо ж говорити про особливості майбутніх виборів в інформаційному просторі Львівщини, то під час виборчої кампанії можна очікувати утворення двох своєрідних інформаційних фронтів. Перший — пройде по лінії критики політики влади в області. Другий — по лінії захисту результатів виборів на Львівщині. Обидва ці фронти реально означатимуть ситуативну дружбу львівських ЗМІ проти «НУ-НС».
Друга особливість, яка випливає з аналізу минулих виборів, — брак оригінальних ходів і нешаблонних підходів до ведення агітації у регіональних ЗМІ, що призведе до різкого зниження ефективності такої агітації, передусім у друкованих ЗМІ. Реально вся політична реклама, яка з’являється у газетах текстовими блоками і складається переважно з інтерв’ю і «кілометрових» програмних статей, скинутих з центру і не адаптованих до місцевих умов, вже давно нагадує «братську могилу», а не агітацію, є нецікавою і викликає стійке відчуження у читача. Те ж саме відчуття виникає, коли на всіх регіональних ТБ і радіоканалах бачиш і чуєш подібні, як дві краплі води, сюжети.
Третя особливість, яка логічно випливає з попередніх двох, — зростаюча роль регіональних Інтернет-видань, які сьогодні все ще поступаються своєю аудиторією іншим електронним ЗМІ, але є оперативнішими, до того ж мають можливість доносити до читача (і глядача та слухача – не будемо забувати, що Інтернет дає можливість оприлюднювати також аудіо- та відео сюжети) повнішу інформацію, ніж друковані ЗМІ.
ІА "Вголос": НОВИНИ