Децентралізація. Як пояснити пересічному українцеві, що це таке?
Децентралізація – це те, чого хочуть усі пересічні українці, тому що всі знають, що централізація – це щось погане. Адже, коли говорити про централізацію влади, то чисто інтуїтивно кожен скаже, що цього не має бути.
Слід розділяти адміністративно-територіальну децентралізацію та інші елементи децентралізації, зокрема, бюджетну, децентралізацію повноважень та прав тощо. Зрештою, основне, чого повинна досягти децентралізація – так званої субсидіарності влади, за якої кожна людина повинна відчути, що вона перебуває в системі управління, має певні права і обов’язки, вона може впливати на ситуацію у державі не тільки раз у п’ять років, під час виборів, а постійно, щодня. Тоді це буде те, чого чекають люди.
Чи відчули міста Львівщини вже якісь результати від бюджетної децентралізації, яка відбулася від початку цього року?
Можемо тішитися, що міста Львівщини таки розвиваються. Львів від фінансової децентралізації отримав додатковий фінансовий ресурс, зокрема, в бюджеті розвитку. Ми сподіваємося, що місто використає ті кошти саме так, аби люди відчули, що місто управляє тим процесом.
Львівська область має свої особливості: 40 відсотків сільського населення, розукрупнені території. Очевидно, що громади мають укрупнюватися, і причини об’єднання мають бути різними. Наприклад, якщо у школі у десятому класі вчиться двоє дітей, то, зрозуміло, що це погано. Однак якщо буде одна прекрасна школа на кілька сіл, працюватимуть шкільні автобуси, які довозитимуть дітей. Це означає, що можна об’єднати навчання, охорону здоров’я. Але дуже важливо об’єднати відповідальність і фінансовий ресурс для цього. Не обов’язково сказати, що з двох сіл зроблять одне, а зроблять один кущовий центр відповідальності прав і обов’язків. Логіка в цьому є.
Ви сказали, що крім фінансової децентралізації є ще й інші. Які?
Наступним кроком після фінансової децентралізації йде адміністративно-територіальна реформа. Про неї говорили у всіх країнах, однак зробити одночасно і фінансову децентралізацію, і адміністративно-територіальну реформу в жодній країні не вдавалося. Хоча були спроби в багатьох країнах, зокрема, в країнах Прибалтики.
Наприклад, в іншій більш успішній нашій сусідній країні Польщі децентралізація самоврядування відбулася в 1991 році, а адміністративно-територіальна реформа – через вісім – десять років.
Для нас важливо ще одне: не казати головам сільських рад, що ви маєте об’єднатися, а зробити так, щоб вони самі їхали до Львова чи до Києва і казали: «Об’єднайте нас, бо від того об’єднання ми виграємо». Це буде тим аргументом, від якого ніхто не відмовиться. Поки що ми чуємо інші аргументи.
Як економіст, я розумію, що такі об’єднання з часом підуть на користь. Але це повинна зрозуміти кожна людина.
Тобто коли ми говоримо про децентралізацію, то в першу чергу йде фінансова децентралізація?
Так, але важливіше зрозуміти повноваження і їхнє фінансування. Це дуже важливий елемент. Сьогодні Львівська обласна рада має багато повноважень, але вона їх не може виконувати. Вона їх усіх делегувала, згідно з чинним законодавством, виконавчій владі, адміністраціям. Після децентралізації ті повноваження перейдуть назад. Тоді органам місцевого самоврядування, вибраним радам буде повернено багато прав.
А що з ними робити? Треба мати механізми їхнього фінансування. Для того треба, щоб були добрі податки. Нині ми бачимо, що виграє від децентралізації та структура, де є кому платити податки. Це для прикладу, Львів чи інші міста, де є інфраструктурний розвиток. У територій, віддалених від Львова, гірських, за перший квартал є невиконання бюджету. Ми бачимо, що будуть території, які успішно розвиватимуться, і ті, які будуть скочуватися назад. Але ми, як влада, не можемо цього допустити.
У Києві влада це повинна чітко бачити, тому що у нас кожна людина має право залишитися там, де хоче жити, має право триматися за свою землю, яку вона обробляє чи не обробляє, бо поки що не має чим. Дуже важливо – створити ті умови. Тоді децентралізацію підтримають усі, й агітації не треба буде.
Львівщина за останні роки недоотримувала, виходячи з принципу вирівнювання, який був, оскільки в нас адміністративна роздрібленість достатньо висока у порівнянні з іншими областями. Тому не завантажені школи, не завантажені ліжкомісця. Це означає, що десь не вистачало коштів. це і є той процес, який треба з часом оптимізувати. Але дуже важливо забезпечити ті видатки, які називаються видатками розвитку.
Вклавши нині, на наступний рік ти вже не вкладаєш. Наприклад, у сферу енергозбереження. Ми витрачаємо багато тепла, енергетичних ресурсів незрівнянно більше, ніж в інших країнах, – удвічі, тричі. Вклавши в енергозбереження сьогодні, на наступний рік ми зекономимо в рази. Ось такі видатки, такі інвестиції.
Тут знову ж таки має бути і державна політика. Не фінансувати тих, хто забезпечує теплом, а зробити так, щоб була потреба менша, щоб ті люди, які нині не знають, що їм з 1 травня робити, мали можливість замінити вікна, замінити котел. У такому ми вирівняємо ситуацію і багато інших проблем, які на рівні енергетичної безпеки країни. Їх треба вирішувати за допомогою децентралізації.
Однак є галузі, які і далі дотуються на державному рівні.
Освіта і охорона здоров’я – це ті дві галузі, які на загальнодержавному рівні дотуються. Це добре. До речі, освіта і в попередні роки набагато краще фінансувалася, ніж інші галузі. Охорона здоров’я йшла вниз, але зараз це все вирівнюється. Але є й інші галузі. Зокрема, для Львівщини це охорона культурної спадщини. У нашій області зосереджена одна третина загальноукраїнських пам’яток, але ні гривні не надходило за попередні роки. Чому так? Багато що має бути не так.
Незважаючи на децентралізацію, Київ почав забирати більше податку на доходи фізичних осіб. У зв’язку з цим лише обласний бюджет Львівської області втратив 431 млн грн. Доходи треба рахувати в кінці, а втрати треба рахувати вже. Очевидна річ, що так не має бути. А нам передані дуже ризиковані податки. Це акцизний збір на алкоголь, тютюн. Правда, і по ньому виконується податок. На жаль, так є – курять, п’ють.
Як після децентралізації зміниться функція Львівської обласної ради?
Те, що з’явиться більше відповідальних людей на кожному рівні (в обласній, міській та сільській радах) – це точно. Часто функції такі, що є декілька людей і вони працюють і кажуть що в них нема ресурсу, але є бажання, і в них нема кому платити податки. Їм дотується зарплата, і все. Дуже хочеться, щоб ці люди не до останнього трималися за свою зарплату, а щоб вони розуміли, що треба розвиватися. У такому випадку, якщо село не розвиваєтьcя, якщо там нема будинку просвіти, якщо там нема дороги, то це безперспективне село. Якщо ж ми бачимо, як наші люди люблять село. В інших областях сільське населення становить близько 20 відсотків, то в нас – близько 40. Це теж показник.
Арсеній Яценюк заявив що внаслідок бюджетної децентралізації місцеві бюджети збільшилися на 25 відсотків. Чи отримала місцеві бюджети Львівської області тих додаткових 25 відсотків?
Багато районів (я їх називав, – це гірські райони, райони, віддалені від Львова) втратили. Але прем’єр-міністр України казав трохи інакше. Він говорив, що ми вам даємо вудочку у вигляді податків та зборів. Але треба ще змогти тією вудочкою скористатися. Сьогодні за три місяці ми бачимо перевиконання обласного бюджету близько 12 відсотків, і багато районів (близько 20 районів) теж перевиконали. Але чи це збіг обставин у вигляді девальваційних процесів, чи це наші заслуги, тут дискутувати складно. У минулому році ми теж перевиконали бюджет, але сказати людям, що вони це відчули, то треба мати совість.
Пане Ярославе, чи є якась статистика, скільки міст у Львівській області мають достатню кількість коштів, а для скількох ще треба створювати більш сприятливий клімат?
Міста обласного підпорядкування мають розвинену інфраструктуру, і у них є кому платити податки. Такі міста, як Трускавець, Стрий, Червоноград – успішні, трошки гірша ситуація у Дрогобичі. Однак більшість районних міст, на жаль, не мають достатнього обсягу платників податків. Зрозуміло, що треба думати, як ці всі речі розвивати і створювати інвестиційно привабливе середовище, і думати про зовнішні інвестиції, зокрема. Але настане час, коли той інвестор буде їхати. Ми на це твердо сподіваємося. Але знову ж таки, я дуже хочу, щоб про ті території, які програють від децентралізації, не забув державний бюджет. Наприклад, ми маємо у державному стабілізаційному фонді майже 2 млрд грн. Нехай і на Львівщину надійдуть ті кошти.
Треба зробити так, щоб на якомусь етапі децентралізація підходила всім. А далі шукати тих людей, які будуть працювати краще, ті, які будуть працювати гірше, – відсіються. На обласному рівні маємо конкурс мікропроектів, за яким співфінансуємо 301 громаду, що становить половину області. Але іншу половину не співфінансуємо. Коли в сусідньому селі з обласного бюджету отримали 50 тис. грн, а в цьому не отримали, люди спитають сільського голову: «А чому так?» Так відбудеться процес відсіювання тих людей, які звикли на місці нічого не робити.
Основне ж – знайти людей, які хочуть працювати багато відповідально, і для свого сусіда, для вулиці, для міста, для області, зрештою, – для країни. Тоді буде та децентралізація влади, коли на кожному рівні буде та влада, яка подобається тим, хто її вибрав.
Ще нам треба вивчати досвід, тому що багато країн пройшли той шлях. Зараз Львівська обласна рада запросила експертів зі сусідньої держави Польщі, а також 600 сільських голів Львівщини обговорити проблему децентралізації. Це добре, тому що важливо, щоб експертне середовище сказало свою думку, бо довіра до влади менша, ніж до думки експертів, які мають досвід. Вони зможуть краще пояснити, ніж будь-який орган влади.
Основне – обговорювати з людьми те, що відбувається. Кожна людина має відчути, що щось стається, і тільки тоді ті зміни відбудуться добре, а не як завжди.
Записала Ганна Врублевська
ІА "Вголос": НОВИНИ