Народний депутат України, голова ЛКО НРУ Ярослав Кендзьор
І. Я би поставив таку добру тверду четвірку обласному штабові
Пане Ярославе, як Ви поясните те, що спочатку у повідомленні прес-служби „Нашої України” про реорганізацію центрального штабу у переліку членів координаційної ради випало прізвище Бориса Тарасюка?
Справді, без ніякого підтексту, мушу підтвердити, що було випущено прізвище голови НРУ Бориса Тарасюка. Цю помилку вже виправлено, а сайт „Нашої України”, на мою думку, має після того делікатно вибачитися з цього приводу перед НРУ і Тарасюком, зокрема.
Рішення про реорганізацію центрального виборчого штабу можна розглядати як свідчення того, що він не дуже задоволений результатами роботи у вересні. Це незадоволення відноситься також і до регіональних структур штабу?
Ця реорганізація штабу і цей етап, який ми пройшли від моменту реєстрації кандидата до збору підписів і формування комісій, засвідчили, що технологічна структура штабу і керівництва виборчої кампанії далеко недосконалі. Нарікань було дуже багато і в першу чергу в регіональних штабах. Уявіть собі ситуацію, коли керівник регіонального штабу отримує майже одночасно одну вказівку за підписом керівника кампанії О.Зінченка і розпорядження керівника штабу Р. Безсмертного. Якісь моменти неузгодженості наверху вносять вже великий дисбаланс унизу. Більше того у центральному штабі була нескінченна кількість заступників і кожен заступник чи керівник департаменту знову шле сюди, вниз, якісь депеші. Ми інколи розводили руками, бо виходило, що „права рука не знає, що робить ліва”. Щоб все це унормувати і унеможливити такий різнобій розпоряджень у майбутньому, на найвідповідальнішому етапі виборчої кампанії, і була проведена така реорганізація. Більше того, скажу, адже я людина така, яка вважає за потрібне говорити про такі речі відверто, ще один недолік у роботі центрального штабу ― це засилля членів ПРП. І дуже багато речей робилося ними ніби-то для загальної справи, але не обминалися інтереси ПРП.
Ви можете навести приклади цього?
Маємо оце нікому не потрібне і для нас всіх несподіване перейменування ПРП в НУ. Справді, це посіяло неспокій серед партнерів блоку, бо люди, які щиро думали би про підсумки і результат виборчої кампанії, на такий крок не мали права йти.
Наскільки нам відомо, Пинзеник став членом координаційної ради, а як Ігор Гринів, який займає посаду заступника Олександра Зінченка, чи Тарас Стецьків, який відповідає за проведення масових заходів у центральному штабі, чи втратять вони свої посади у штабі?
Втратив посаду Тарас Стецьків. Щодо Стецьківа, то він Львівською координаційною радою призначений відповідальним за Дрогобицький (123) виборчий округ і сьогодні пройшло стільки часу, а його там ніхто не бачив. Не хочу ставите себе за приклад, але я за другу половину липня – по сьогодні провів 68 зустрічей з виборцями на Львівщині.
І все ж таки позитиви і негативи роботи штабу на Львівщині, на Ваш погляд?
Без сумніву, підсумки підведені. Найголовніше завдання цього етапу ― збір підписів і формування комісій, а також призначення довірених осіб. Якщо говорити про ці важливі акцентовані нами проблеми, то я з п’ятибальної системи поставив би таку добру тверду четвірку обласному штабові. При всіх проблемах, які виникали через центральний штаб і через технологічних кандидатів, з якими співпрацюємо, то ми достатньо оперативно впоралися з цими завданнями.
Призначення довірених осіб викликало не однозначну реакцію з боку громадськості Львівщини. А як ви розцінюєте вибір їх кандидатур?
Щодо довірених осіб. Призначено усі 12 довірених осіб, хоч я особисто довго наполягав і переконував Тарасюка, але знову ж таки оце недолік роботи центрального штабу, який недослухався нас. Адже ми тут на місці краще знаємо ситуацію, знаємо репутацію тої чи іншої людини, хто краще міг би виконати функції довіреної особи у тому чи іншому виборчому окрузі. Наприклад, я дуже наполягав, щоб довіреною особою на Дрогобичинні був Михайло Шалата ― людина знана, відома, авторитетна, шанована місцевою громадою, науковець. Не дослухалися, були якійсь інші міркування.
А в інших округах?
Знову ж таки це не так вина штабу, як випячування, домінування партійних інтересів. Якби пропонували авторитетну, поважну постать, щоб ніхто не міг нічого сказати. Ну, от ми запропонували Богдана Стельмаха на Сокальщині. Ніхто не мав заперечень.
Довірена особа справді мала б поєднати авторитет, має буде обличчям віддзеркаленням того кандидата, якого презентує. Мені довелося вислухати багато нарікань, особливо від інтелігенції університету, було багато достойних. Оцінку роботи їх не можу давати. Я стежу за роботою лише чотирьох довірених осіб, репрезентантів НРУ.
А як на рахунок формування ТВК і ДВК? Відомо, що НУ надала найбільше членів до комісій. Але чи достатньо цього, щоб забезпечити чесні вибори, не говорячи вже за перемогу Віктора Ющенка?
З чисто технологічними питання слід виходити на керівника обласного штабу Петра Олійника. Я на загал знаю, що ми маємо 13+1 = 14 кандидатів від Януковича.
Отож є проблема. Ми десь також розраховували на технічну підтримку. Але наші технічні кандидати спізнилися із оформленням посвідчень довірених осіб, а ви знаєте, що довірена особа підписує подання на ДВК і ТВК. Проблем було багато і я знаю, що наш штаб три доби працював цілодобово.
Штаб Ющенка декларував збір 360 тис. підписів, а зібрав трохи більше 200. Чим все ж таки було це зумовлено?
Була зібрана необхідна кількість підписів, отож тратити далі зусилля не було сенсу, тим паче, що фінансування із центру дужу складне, надзвичайно скромне. Всі інші шляхи фінансування перекрити податковою і іншими структурами. Проблеми із фінансуванням виборчої кампанії штабу Ющенка на Львівщині є дуже великі.
Борис Тарасюк є координатором виборів на Львівщині по лінії „Сили народу”. Чи можна це розцінювати як претензію НРУ на першу роль у формування владної вертикалі в області після перемоги Ющенка?
Я не вмію лукавити. У нас ці розмови абсолютно відсутні. Сьогодні було б аморально ділити посади. Дай Боже нормально завершити виборчу кампанію, перемогти і тоді я думаю, будуть проблеми із формуванням, буде багато претензій від різних людей, але це все ― після найголовнішої справи, яка, дасть Бог, нормально завершиться.
ІІ. Важко збагнути і зрозуміти, коли два сини вже після смерті батька вбивають його повторно своєю зрадою
Реально «НУ» втратила двох народних депутатів від Львівщини: Олега Тягнибока та Тараса Чорновола. Ви добре знаєте і одного і другого. Отож, як би Ви могли прокоментувати їх дії.
По-перше, щодо Тараса Чорновла, чи справді до Вас надходить багато звернень льв’вян, в яких засуджується його вчинок, адже до цього часу у пресі окрім заяви Олекси Гудими з цього приводу нічого не було?
Ми дійсно маємо заяви. Можу показати. Педагогічна громадськість округу № 115, заява виборчого штабу НУ по Сихівському району та ін.
Про Тараса Чорновола мені особливо важко і прикро говорити, адже його я знаю з пелюшок. Тарасова покійна мама Олена ― хресна мама моєї доньки Софії. Це була як одна велика родина. Я бачив і знав всі проблеми Тараса Чорновола, всі такі психологічні проблеми, які формувалися внаслідок цього середовища, в якому він виростав: ці постійні нальоти КДБ і т.п., постійно нервозна атмосфера вдома. Ясно, що це не могло не позначитися на його характері. Потім розлучення В’ячеслава з Оленкою і те, що його виховувала тільки мама. Так саме він мало спілкувався з чоловіками.
Я, як людина, яка дуже близько знала Тараса, вже давно зауважив оцю якусь нездорову амбіційність цього хлопця. Вона призводила до того, що він конче хотів стати такою величиною, як батько. Я не один раз йому говорив: „Тарасе! Батько до того, як він став таким, яким його знає Україна і світ, пройшов довгу тернисту дорогу: тюрми, табори, поневіряння... Ти, хлопче, хочеш стати в рівень свого батька за один рік. Такого не буває. Ти станеш авантюрником. Він став авантюрником. Людина, яка в 90-му році, будучи депутатом облради, створила опозицію до власного батька. Це був такий головний біль В’ячеслава!
Я маю право це розказати і вперше про це сказав у травні 2001 року. Колись, це вже було десь у третьому скликанні ВРУ. поміж мною і В’ячеславом зайшла розмова про дітей. Я кажу: „В’ячеславе! Давай якось будемо Тараса підтягувати зі Львова до Києва”. Буквально дослівно він відповів: „Ярославе, я прошу більше цього питання не піднімати, бо я буду мати всезагальний сором, а НРУ – багато клопотів як партійна структура”.
Еволюція падіння Тараса була дуже чіткою. Коли я був редактором газети „Час”, з 1998 року, я цю посаду віддав Тарасові, адже вважав, що він має після смерті батька очолити газету. Багато людей не розуміли тоді мого жесту доброї волі. Після загибелі В’ячеслава, я Тарасові запропонував йти на довибори у ВРУ по 115 в.о. замість Романа Шмідта. Я його водив по зустрічах і основним моїм аргументом до людей було: „Люди добрі! загинув батько, я дуже хочу, щоб у парламенті звучало прізвище Чорновіл”. Він був обраний у ВРУ у серпні 2000 року як член НРУ, а уже у вересні Тарас вже безпардонно топтав ім’я НРУ, бо захотів стати головою Львівської обласної організації. Його тут же підхопив Тарас Стецьків, бо прізвище Чорновіл спрацьовувало дуже активно.
Тобто Ви не заперечуєте того, що Тараса Чорновола багато хто серед членів „НУ” просто використовував?
Так. Тараса Чорновола використовували, той же Стецьків. Взамін він мав дрібні подачки, фінансові, і все.
Отож в Тараса Чорновла дійсно є претензії до середовища Ющенка?
Є. Він постійно на цьому сам акцентував. Тарас Чорновіл людина, яка постійно має якусь свою ідею і ніхто, найбільші авторитети, не зможуть зробити тріщину в тому, що він немає рації. В нього є переконання, що він є істиною в останній інстанції і Ющенко повинен робити так, як він думає. Абсолютно ніхто не стверджує, що Ющенко не робить помилок. Він їх наробив багато від самого початку, але це є абсолютно нормально і закономірно. Я міг би мати не одну претензію до Ющенка. Але знову я з позицій власного життєвого досвіду доходжу до того, що людина має право на помилку і всі помиляються. Ющенко жива людина.
У Вас з Тарасом зараз є відносини?
Ніяких. Окрім того, що я минулого тижня приніс йому заяви, в яких громадськість Львова висловлює своє обурення. Напередодні він був на 5-му каналі і стверджував, що львів’яни абсолютно нормально сприйняли його позицію. „Тарасе, щоб ти зрозумів, що ти мерзотник і що до тебе вже не так прихильно ставиться громада, ось познайомся”, ― сказав я йому.
А чи знали ви також близько Андрія Чорновола? І що Ви думаєте на рахунок його рішення балотуватися у президенти?
Це є жах. Це є трагедія В’ячеслава як батька. Людина, яка втратила спочатку одного сина, Андрія, коли він, звичайно не сам, а з подачі мами, зрікся прізвища Чорновіл і до 90-го року, коли В’ячеслав не був вже зеком, а народним депутатом, тут спрацювала кон’юктура і він повернув це прізвище. В літературі український ми маємо приклади, коли сини зраджують батька. Але ж не усі зразу! В’ячеслава вбили вороги, це зрозуміло, але коли два сини вже після смерті батька вбивають його повторно своєю зрадою, це важко збагнути і зрозуміти. Це не сприймає людський розум, свідомість.
Андрій наголошує на тому, що він є спадкоємцем батька.
Те, що говорить Андрій, це все суфлерство його хлібодавців ― есдеків.
А у вас є прями докази того, що саме есдеки стоять за Андрієм?
Звичайно. За мізерні гроші, якісь 300-400 грн. вони привели його до своєї фракції у Львівській облраді. Негусто він жив, надзвичайно скромно. Я пригадую, як колись возив якісь конвертики В’ячеслава з Києва до Львова, щоб передати Андрієві чи Тарасові. Бо він допомагав їм, знаю, що хлопці не розкошували.
Але те, що особливо Андрій був абсолютно далекий від справи батька, від ідей батька, від шанування батька, він був настільки далеко і його все це настільки не цікавило... Цікавило тільки, щоб батько передав якісь там конвертики - і все. Найогидніше в цьому, що коли я слухаю Андрія, він відповідає, що йде на вибори продовжувати справу свого батька. Більшого лукавства і фарисейства бути не може. Продовжувати справу батька від СДПУ(О) ― це взаємо виключні речі. Коли він на запитання: звідки він взяв гроші, щоб закласти 500 тис. за участь у виборах, ― говорить цинічно, підло, що йому ці гроші позичили чи дали друзі В’ячеслава Чорновола, тобто, слід розуміти, що в тому числі і я давав гроші, він не може сказати чесно, що ці гроші за нього заклали есдеки ― Медведчук і Шурма.
І коли сьогодні один син є устами есдеків, другий ― устами кримінального типа, рецидивіста Януковича ― більшої трагедії для уже померлого В’ячеслава придумати не можна. Я знаю, як йому було боляче, коли Тарас довгими місяцями не навідувався до батька.. В’ячеслав був в цьому плані дуже нещасною людиною.
Ну а щодо Олега Тягнибока і його виключення з НУ? Якось після виключення із фракції і він і ВО „Свобода” притихли і стали малопомітними?
Ви правильно звернули увагу, що „Свободи” притихла. Це свідчить про те, що вони не хочуть шкодити Ющенкові, щоб знову не дати журналістам можливість використати те, що формально Тягнибока Ющенко вивів з фракції, а реально ― партія працює на Ющенка. Ви ніде зараз не почуєте , що „Свобода” підтримує Ющенка. Вона б’є по Януковичу. Вона розповідає і відкриває людям правду про те, хто такий Янукович. А це допомога Ющенкові.
ІІІ. Тершовчин просто є агентурою у „НУ”, це не підлягає сумніву
Ви єдиний народний депутат від „Нашої України”, який вважає, що президентські вибори не повинні відтягувати увагу політиків від вирішення місцевих проблем і перешкоджати їх участі у місцевих конфліктах.
Я справді займаю окрему позицію, яка, на мій погляд, є абсолютно логічною. Мене ніхто не зміг переконати, що дострокові вибори міського голови Львова можуть завадити Нашій Україні і Ющенкові. Навпаки, коли люди сьогодні декларують рівень довіри до міського голови 6%, а решта громади не сприймає міського голови, і коли громада налаштована проти того, а «НУ» каже: «Не чіпайте, не чіпайте”, то неодмінно »НУ" втрачає в очах громади. Після виборів не буде сенсу піднімати питання відставки міського голови Львова, адже тоді до виборів мера залишиться обмаль часу. Як наслідок, доводиться вислуховувати з антибуняківської частини громади заяви, що „НУ” нічого не вміє, що вона не вміє конкретно братися за роботу.
Особливо яскраво це помітно на Самбірщині. Там цей чоловік, міський голова Тершовчин, взагалі унікальна постать, геніальна в тому плані, що вміє налаштувати практично 100% громади проти себе і живити себе якимись ілюзіями, що він піде на наступні вибори і виграє їх. Я особисто добре знаю ситуація в Самборі, бо якось так склалося, що постійно перебуваю на вістрі цих проблем і непорозумінь. Зараз у міській раді і виконкомі працює ОБХСС, прокуратура, в тому числі і по моїх зверненнях. Корумпованість цього чоловіка, зловживання бюджетними коштами є очевидна. Цей чоловік просто є агентурою у „НУ”. Це не підлягає сумніву.
Ми бачимо, як сьогодні прокуратура, податкова, міліція, якщо є представник НУ на рівні влади чи бізнесмен і він є активним симпатиком, так як цей, Тершовчин, декларує себе, що він «бандерівець, націоналіст, найближчий друг Ющенка”, як би ця людина дійсно була б, як то кажуть „чистокровний українець” і не мала жодних грішків у своїй діяльності, все рівно правоохоронні органи „щипали б” цього чоловіка. Маємо сотні подібних прикладів. Тут же, у Самборі, правоохоронці мають акт КРУ про відвертий кримінал. Достатньо одного пункту ― 670 тис. грн. із міського бюджету Самбора кудись ділась ніби-то на будівництво очисних споруд. А там і кінь не валявся. Потім фірма »Рабмер", з якою має стосунки особисто міський голова, там також працівники ОБХСС знайшли відвертий кримінал. Але Самбірська прокуратура забрала справу у міліції і зробила висновок, що складу злочину немає. Бачите, як спокійно ― вони його охороняють. Не дадуть скривдити.
Це абсолютно переконливо свідчить, що це чоловік з цього середовища. Він сам не скриває, що йому з Шурмою дуже легко працювати, що Шурма йому допомагає, хоча насправді нічогісінько не допоміг, окрім того, щоб залагодити кримінальні справи. Шурма ― це вихід на податкову, на прокуратуру, це все парафія СДПУ(О).
Коли вже мова зайшла про СДПУ(О) і її регіонального лідера ігоря Шурму, то згадуючи так званий «теракт» у Івано-Франківську, мушу віддати належне есдекам. Я зробив висновок, що все-таки СДПУ(О) значно серйозніша політична сила, ніж Регіони. Вона готує кадрів значно сильніших, значно витриваліших. Янукович впав від попадання одного яйця. Пригадую, як рік тому під Львівською облрадою у Шурму шпурляли не одним яйцем а ще якимись твердими предметами, Він мужньо стояв на ногах, не впав, і при тому ще промовлялв до людей. Кадри есдеків не йдуть в будь-яке порівняння з кадрами Регіонів.
Минулого місяця я подав позов до Франківського суду з приводу публікацій, які рік тому зробив Тершовчин у місцевій газеті. Позов колективний до Тершовчина, газети „Новини Самбора” і до газети „Молода Галичина”, яка потім також не передрукувала, а дала як оригінальну публікацію за підписом Тершовчина. Я вимагатиму 100 тис. грн. як компенсацію за образу честі та гідності.
4 жовтня у Франківському суді відбудеться чергове судове засідання з розгляду мого позову до міського голови Львова Любомира Буняка.
Ніколи не судився, але зараз вирішив...
ІА "Вголос": НОВИНИ