Свято посвячення храму (“о н о в л е н н я”), або Х а н у к а (Hanukkah), припадає на шістдесятий день після свята Кучок (С у к к о т).

Йдеться про час наприкінці грудня – 25 дня місяця кіслев. Тоді Іудея була провінцією Сирії, якою правила династія Антиохів. Вони силкувалися силоміць нав’язати євреям свою еллінську культуру та релігію. Після захоплення і осквернення Єрусалимського храму, а також спалення сувою Тори євреї повстали. Внаслідок трьохлітньої боротьби їм вдалося звільнити від ворога значну частину Іудеї. Очолив повстання третій син єврейського священика Маттафії із роду Йоріава, що належав до іудейської династії Асмонеїв на прізвисько Іуда…

Отже, свято встановлено на згадку про перемогу євреїв під орудою Іуди Маккавея (Маккабі), що означало Молот (з івриту), над військами Антіоха IV Епіфана із Селевкидів (165 рік до Різдва Христового, під час Другого храму). Водночас, відбулося очищення храму від поганського культу  (поклоніння Зевсу в Єрусалимському храмі). Саме тоді євреї звільнили храм від статуї давньогрецького божества. Йдеться про період вже після утвердження Тори. Тому в ній відсутня згадка про нього. Палестина з тих часів стала практично незалежною, під досить спірним управлінням царів із Антіохії і під фактичним пануванням єврейської династії Маккавеїв, царів та архієреїв, званих також Асмонеями. Переповідають, що батько Маккавеїв, вмираючи, заповідав своїм синам: “Тепер, о сини, за закон стійте ревно і дайте ваші душі за союз батьківський” (Володимир Валько). Тривала (кілька десятиліть) кровопролитна боротьба завершилася приходом до влади внука Симона –  Аристобула, який першим із Маккавеї одягнув царську діадему (Михайло Ромашко).

До слова,  Іуда (Єгуда) Маккавей та його уславлені брати (Йонафан і Симон), які очолили боротьбу єврейського народу проти чужоземних загарбників і самовіддано боронили рідну землю, мову, притаманний єврейству спосіб життя, були відомі й на наших землях. Особливу популярність  в Україні вони здобули в період національно-визвольної боротьби українського народу проти іноземних поневолювачів. Саме тоді вперше у творах українських інтелектуалів зустрічаємо концепти, як “духовний Ізраїль”, “горній Єрусалим”, “Київ – другий Єрусалим” (Валерія Нічик).

Єрусалимський храм, що перебував у запустінні, вичистили, вирізьбили з дерева нову М е н о р у (mehorah) (світильник), підготували для нового освячення. Однак, з’ясувалося, що для нового храмового світильника (М е н о р и) практично відсутня не осквернена олія. Зберігся тільки невеличкий глечик із печаткою первосвященика. Олії в ньому могло вистачити максимум на добу горіння. Для приготування нової потрібно було вісім днів. І все таки М е н о р у запалили. Відбулося неможливе: одноденний запас олії горів вісім діб. Тому свято Х а н у к а – свято вогнів і очищення триває 8 днів. Упродовж цього часу урочисто відзначається перемога євреїв над греко-сирійцями, які примушували євреїв відмовитися від віри батьків, їх традицій.

На свято запалюють світильники  (х а н у к і о т) або лампи від особливого світильника  (ш а м а ш). Дев’ять світильників ставлять на найвидніших місцях (частіше при вході в кімнату, де, зазвичай, збирається вся сім’я, родина), щоб усі бачили й пам’ятали, що створив Всевишній. Розставляють їх справа наліво, а запалюють – навпаки. Щоденно запалюють одну свічку або лампу в дев’ятисвічному (разом із  ш а м а ш) світильнику. Отже, на восьмий день горять усі дев’ять світильників. Існують особливі правила запалювання святкових вогнів. Запалені на початку вечора, незадовго до заходу сонця, вони повинні горіти не менше 30 хвилин після настання темряви. У п’ятницю їх запалюють раніше суботніх. До слова, запалювання світильників – почесний обов’язок жінок. Інколи цю справу доручають особливо почесним гостям єврейської спільноти (один раз такого почесного права удостоївся Президент України Віктор Ющенко).             

Ханукальні свічки прийнято запалювати на підвіконні, щоб їх могли бачити перехожі. Мудреці називали таку подію “Об’явленням дива”.

Семираменні канделябри (menorah) або ж спеціальна семираменна лампа – різні за виконанням, окремі з них – справжні витвори мистецтва. Упродовж восьми днів у свій час євреї звели новий жертовник. Поки горять світильники, не можна виконувати будь-яку домашню роботу, а також читати, писати, працювати на комп’ютері і т. п.  Семисвічний світильник символізує творення світу, причому центральний (сьомий) світильник означає суботу. Витоки форми семисвічника маємо у книзі “Вихід”: “І зроби світильник із золота чистого; карбованим повинен бути цей світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його повинні виходити з нього; шість гілок повинні виходити з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його; три чашечки на зразок мигдалевої квітки, з яблуком і квітами, повинні бути на одній гілці, і три чашечки на зразок мигдалевої квітки на іншій гілці, з яблуком і квітами: так на всіх шести гілках, що виходять із світильника; а на стеблі світильника повинні бути чотири чашечки на зразок мигдалевої квітки з яблуками і квітами; у шести гілок, що виходять із стебла світильника, яблуко під двома гілками його, і яблуко під третіми двома гілками його [і на світильнику чотири чашечки, на зразок мигдалевої квітки]; яблуко і гілки їх з нього повинні виходити: він весь повинен бути карбований, цільний, з чистого золота. І зроби до нього сім лампад і постав на нього лампади його, щоб світили на передній бік його; і щипці до нього і лотки до нього [зроби] з чистого золота; з таланта золота чистого нехай зроблять його з усіма цими приналежностями” (25:31-39).

Під час відзначення свята зазвичай дарують дітям гроші                         (“Х а н у к е – г е л т”), щоб їх зацікавити вивченням Тори. Правовірні євреї вірять, що семираменні канделябри взимку приносять тепло і затишок.

В експозиції “Юдаїзм” Львівського музею історії релігії знаходиться семираменний срібний свічник, що складається з двох частин. Їх основа скріплена двома шипами із щитком. На ній розміщені 8 ємкостей для олії. Вони стоять на чотирьох маленьких ніжках. На виробі бачимо клеймо із зображенням голови Діани (Австро-Угорщина, після 1872 р.). Тут же вибиті цифра “3” (проба 800) і літера “А” (Відень), а також знак “Н. Я.” у прямокутному щитку. Клеймо виготовлено в Австро-Угорській імперії близько 1990 р., автор-майстер Герман Зюдфельд (1834-1915). Представлені також чимало менших світильників, різних розмірів, із різною кількістю місць для свічок, майстерно виготовленим металевим переплетенням, зіркою Давида. Тут також експонується керамічна ханукія із колекції М. Гольдштейна.      

Львівська юдейська громада (керівник – рабин Львова і Західної України Мордехай Ш. Болд) періодично відзначає свято Ханука, крім синагоги, у різних міських мистецьких установах. Скажімо, у Львівському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької. Тут виступають оркестр “Сімха”, вихованці єврейського дитячого садочка, танцювального ансамблю. Жіночий клуб “Ешет Хаїль” показує сценки із життя єврейської спільноти, своє мистецтво демонструють хореографічний ансамбль “Єврейські мініатюри”, дитячий вокальний ансамбль, театр “Дебют” та ансамбль “Ша-хар” (Степан Боруцький).

У Києві в рамках святкування Хануки відбуваються Дні єврейської творчості. Тут демонструють свої надбання діти і дорослі, працюють художні та фотовиставки, звучать пісні у виконанні дитячих творчих колективів. Свої  стенди має “Музей єврейської культури та історії”, навчальні програми представляють ЄА “Сохнут-Україна”, Центр всебічного розвитку обдарованих дітей. У них задіяні викладачі англійської мови, івриту, комп’ютерних технологій, хореографії, музики (Релігійна панорама. –2008.   –№ 1. –С. 19).            

Єврейські сім’ї у святкові дні влаштовують застілля. Тут частуються смаженими на олії млинцями  (л а т к е с),  спеченими коржиками, а також споживають молочні страви, смакують чай із пампушками. Діти забавляються чотирибічним ханукальним д р е й д л о м (дзигою). На 4-х гранях дзиги намальовані або викарбовані 4 літери: “нун”, “гімел”, “хей”, “шин”. Це – абревіатура фрази “Нес гадоль хайя шем” – “Диво велике було там”. На савівонах (іврит), виготовлених в Ізраїлі, замість “шин” стоїть літера “пей”, тому фраза звучить: “Диво велике було тут”. Під час гри у “дрейдл” на наших теренах літерам надавалися значення: “нун” – “нішт” (нема, ідиш), “гімел – “гіб” (дай, ідиш), “хей” – “халб” (половина, ідиш), “шин” – “щлехт” (погано, ідиш) (Максим Мартин).Зазвичай, практикують дарування дітям невеликих грошових коштів, частину з яких вони жертвують на допомогу потребуючим. Хануку інколи називають ще дитячим святом. В Ізраїлі прийнято ухвалу про те, що в ці дні діти мають відпочивати. Отже, награтися можна досхочу. Під час свята відбуваються обміни художніми колективами між релігійними спільнотами різних країн.

Оксана Боруцька, старший науковий співробітник ЛМІР, спеціально для «Вголосу»

ІА "Вголос": НОВИНИ