ОУНівка Ірина Михайлівна Шуль, котра зараз мешкає у Львові, відзначила свій 101-й день народження.
Про це повідомляє «Експрес».
Жінка зізнається: немолодою себе відчуває лише останні півроку. Проте категорично відмовляється переїжджати до доньок.
Її онук Святослав Літинський каже: енергії його бабусі позаздрить будь-яка молода людина. При цьому вдома ювілярка не засиджується, ходить на різноманітні зустрічі та навіть їздить за кордон.
«Пригадую, торік бабці треба було поновити закордонний паспорт, то вона нікому не сказала, сама пішла у відповідну установу та оформила документ. Буває, її можна побачити за роботою з газонокосаркою. Кохається у квітах. До речі, на свято нам категорично заборонила приносити букети з живих квітів. Подарунків теж ніколи не замовляє. Та ми вирішили подарувати бабуні квиток в оперний театр, аби подивилась виставу та отримала позитивні емоції», - розповів Літинський.
В Ірини Шуль - двоє доньок, четверо внуків та шестеро правнуків.
Народилась пані Ірина у селі Вовче, що в передмісті Перемишля. Спершу навчалась в українській гімназії імені Маркіяна Шашкевича, згодом в Академії закордонної торгівлі у Львові. У 1942-1944 роках вона співпрацювала із ОУН-УПА, займалась поширенням бофонів. За цей зв'язок у січні 1944-го потрапила до концтабору Равенсбрюк, згодом до його філії Флосенбург.
"Бабця втекла додому з поїзда, який їхав з концтабору, але операція "Вісла" позбавила її домівки - родину насильно вивезли до Львова, жити довелось у будинку з вікнами без скла, - додає онук. - У цей час вона зустріла хлопця, який колись давав їй бофони - Івана Швака (Шуля). Згодом пара побралась - разом прожили 64 роки!
"Бабуся запевняє, що немає ніякого секрету довголіття. Але я знаю, він у русі. Бо ж бабця ніколи не могла на місці всидіти, все бралась до роботи, та й спорт завжди любила, і досі старається робити руханку", - каже її онук.
ІА "Вголос": НОВИНИ