Юрій Шведа – політолог, „український Дюверже”
На Вашу думку, чи існує хоча б одна політична сила, якій можна було би довіряти?
До політики потрібно взагалі ставитись дуже прагматично і дуже раціонально. Проблема нашої ментальності – ми дуже ідеалізуємо політику і політичних діячів, не розуміючи того, що політика - це реалізація певних інтересів. В нас склався стереотип, що та чи інша партія або лідер, прийдуть і все змінять, питання тільки в тому щоб за них проголосувати. А потім відбувається велике розчарувння. Мабуть, оцей такий романтизм в стосунку до політики трохи зменшується і люди починають ставитись до неї прагматичніше. Якщо ми будемо сподіватись, що прийде той чи інший політик, та чи інша сила і все зміниться відразу - то цього не буде. Ми повинні дуже критично підходити до політиків і раціонально оцінювати їхню діяльність.
Чи варто взагалі йти на вибори і голосувати, адже всі попередні події довели, що політики не справджують очікувань, ані виконують своїх обіцянок? Чи не стомились наші громадяни від політики?
Думаю, громадяни стомились, а відсоток тих, хто прийдуть буде нижчим і це демонстрація тієї апатії до політики і до сил, які є при владі. Не треба бути експертом, щоб бачити наскільки високим взагалі є несприйняття політиків. Я думаю, що це виразиться і в тих цифрах участі, тобто значна частина не прийде. Це прикре явище в політиці, бо воно призводить до розриву між владою і громадянами. Така ситуація спостерігається щораз частіше: політики живуть своїм життям, своєю боротьбою за владу, а люди залишині напризволяще. Але не прийти на вибори – це також не вихід із ситуації. Політична ситуація зайшла в такий глухий кут, що її розв’язання можливе тільки через вибори. На вибори треба йти і уважно дивитися на політичні сили, на списки, дивитися на програми, співставляти реалії з обіцянками і робити обдуманий вибір.
Мабуть, в цьому і проблема, що для наших лідерів основним питанням є влада?
Політична партія за класичним визначенням - це є група людей, які об’єднані на основі якогось відповідного світогляду, певної ідеології, яка формалізується в їхній програмі. І тому боротьба між політичними силами в демократичних країнах - це боротьба за ту чи іншу програму та ідеологію. На сьогодні у нас це також існує, але важко сказати про певне іделогічне забарвлення партії. Ідеологія у нас не стала тією визначальною рисою, яка проповідується політичними партіями, яка пропонується виборцям. Українські політичні партії – це є партії певних лідерів. І партії прпонують виборцям не стільки ідеологію, програму, скільки симпатію до того чи іншого лідера. Тому елемент ідеологічності зараз в Україні значною мірою відсутній.
Якими на Вашу думку будуть результати цих виборів?
На жаль, ті вибори, котрі нам сьогодні пропонуються – це вибори без вибору. Раніше була запропонована суто партійна політична система, тобто на основі пропорційного виборчого законодавства. Ці зміни пропагувалися як такі, що будуть структурувати суспілство, приведуть до влади відповідальні політичні сили. Але із 130 зареєстрованих політичних партій до парламенту пройшли, в попередньому складі, тільки 6. А тому боротьба буде вестися між трьома політичними мегасилами – це Партія регіонів, БЮТ та НСНУ. І тому не складно спрогнозувати, що після нових виборів місця у Верховній Раді місця роподіляться між цими силами. Проблема полягяає в тому, що є велика кількість людей, яка не підтримує ці політичні сили. На попередніх виборах близько 40 % людей, з тих, що прийшли на вибори, не голосували за ті політичні сили, які сьогодні представлені в парламенті. Великий сегмент виборців не має свого представництва у Верховній Раді. І це є проблемою. Великі політичні сили монополізують політичну палітру в цілому. Виборці будуть орієнтуватись на тих лідерів, які мають шанс на проходження, а це не дає можливості пройти іншим силам.Особливо характерним це є для дострокових виборів.
Чи мають шанс пройти 3% бар’єр такі політичні сили як СПУ та блок Литвина?
Шанс завжди є. Виборча кампанія ще не розпочиналася. Легше звичайно визначитись в стосунку до тих партій, які є вже діючими. Я не виключаю того, що в ході виборчої кампанії ті чи інші політичні сили зможуть запропонувати якісь свої підходи до політики, своє бачення перспективи і свою програму, своїх лідерів, які можуть привернути увагу виборців.Тим паче, що соціологія показує, що до 30% населення ще не визначились і будуть робити свій вибір під впливом виборчої кампанії. Тому, я вважаю, що шанси є у багатьох. Але тут ще треба мати на увазі певний пропагандистський елемент. Соціологія – це один із елементів виборчого піару, вона – подаючи певну картину громадської думки, значною мірою формулює і пропагує підтримку тих чи тих сил. Я вважаю, що несподіванки можуть бути і думаю, що вони будуть, але про це можна бути говорити по підсумкам виборчої кампанії.
Чи зміниться щось в українській політиці після цих виборів?
Мабуть, навіть у самому проведенні позачергових виборів є позитивні моменти. Вже аксіомою є те, що не можна допускати зрощення влади з бізнесом. Погано, коли в партійних списках є значна частина бізнесменів, які купують свої місця в партійних списках, щоб у парламенті проводити свої бізнесові інтереси. Елемент позачерговості є позитивним хоча би в тому, що деякі бізнесмени давали гроші для того, щоб попасти в список і розраховували на те, що вони будуть 4 роки займатися тим бізнесом в парламенті. Вони заплатили, а свої кошти не «відбили». В цьому є позитив, але якщо міркувати про те чи щось зміниться радикально, то мені здається, що великі очікування,мабуть, марні.
Якщо виникне така потреба чи зможуть на цей раз домовитися між собою НСНУ та БЮТ?
Потреба така існує, і такою потребою є влада. Політичні сили, які ідуть в парламент, будуть намагатись отримати в свої руки владу, а потреба бути при владі, а не в опозиції значною мірою змушує їх консолідуватись. Я думаю, що цей мотив є дуже серйозним об’єднавчим. Попередні вибори показали, що якщо вести кампанію таку, щоб критикуваи один одного, то виграє третя сторона, а її позиції є достатньо потужніми. Проблема в іншому, я думаю, що навіть якщо здобудуть більшість НСНУ і БЮТ, то проблеми і протиріччя, які зараз існують, вони однаково проявляться, не сьогодні, так завтра. Якщо вони проявляються в опозиції, то їхній впллив на суспільство буде меншим, а якщо при владі, то значимість цих протиріч у владній команді буде мати дуже серйозний вплив на суспільство в цілому. А протиріччя є, вони глибинні і мабуть їх подолати легко не вдастся, а в який спосіб вони будуть виражатися – це вже побачимо.
Не так давно Ви називали українську партійну систему „атомізованою”, потім „поляризованою багатопартійною”, а як би Ви охарактеризували її зараз і в якому напрямку вона розвивається?
Якщо дати класичне визначення партійній системі, то більшість аналітиків зараз сходиться в тому, що це є багатопартійна система поміркованого плюралізму. Тобто – існує низка політичних партій, але між ними немає дуже серйозної ідеологічної дистанції. Чим відрізняється поляризована система від поміркованої – так це тим, що немає потужних партій на правому і лівому крилі. Політичні сили, попри те що вони мають ідеологічні розбіжності, в принципових позиціях мають певний консенсус. Саме тому нинішню українську партійну систему за загальною класифікацією відносять до партійної системи поміркованого плюралізму.
В чому плюси і мінуси такої партійної системи, яка зараз складається в Україні?
Основний плюс такої партійної системи – те, що немає суттєвих ідеологічних протеріч між політичними партіями, тобто ідеологічна дистанція між політичними силами не є великою, непримеренною, немає великих, радикальних суперечностей, а тому рівень поляризації і рівень протистояння є нижчий. Але це з точки зору класичної класифікації, в іншій ситуаціі ця класифікація буде мати певну, відповідну специфіку. Суть цієї специфіки полягає в тому, що в нас ідеологічні проблеми в протистоянні політичних партій не є визначальним. Основною проблемою, навколо якої ведеться ідеологічна боротьба між політичними партіями є влада і тому кожна політична сила намагається здобути владу будь-якою ціною. Ідеологічні проблеми відходять на задній план, перед центральною проблемою боротьбою за владу. І тому говорити, що система ця система, яка складається зменшує рівень протистояння між політичними партіями, напевно, в українських реліях це в перспективі. На сьогоднішній день ми будемо спостерігати достатньо серйозний рівень політичного протистояння між партіями, які бояться за владу, яка є для них основним питанням.
А як проходитимуть вибори на Львівщині?
Спокійно, мабуть. Львівщина є регіоном який традиційно має сентименти до помаранчевих сил. Я думаю, що ця тенденція збережеться. Мені здається, що значна частина електорату і далі буде голосувати за БЮТ і Нашу Україну. Очевидно, що певна частина людей, які є розчарованими, будуть голосувати за Партію регіонів.
ІА "Вголос": НОВИНИ