Першу спробу досягти міжнародного визнання Голодомору було зроблено у 2003 році під час 58-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Тоді делегації 63 держав-членів ООН, включно з делегаціями 25 країн-членів ЄС, а також – Російської Федерації, США і Канади, підтримали Спільну Заяву про 70-ті роковини Великого Голоду 1932–1933 років в Україні.
У 2007 році Генеральна Конференція ЮНЕСКО за підтримки 193 членів цієї організації ухвалила консенсусну резолюцію під назвою «Пам`ять жертв Великого Голоду (Голодомору) в Україні». Приблизно в той самий час у рамках 15-го засідання Ради Міністрів ОБСЄ було оприлюднено підтриману 32 делегаціями Заяву про 75-ту річницю Голодомору 1932–1933 років в Україні. Торік Парламентська Асамблея ОБСЄ ухвалила резолюцію про Голодомор 1932–1933 років у Україні, а Європейський Парламент - резолюцію щодо роковин Голодомору – штучного голоду в Україні 1932–1933 років.
Зараз ця жахлива трагедія в Україні вже визнана злочином і засуджена національними парламентами Австралії, Грузії, Еквадору, Естонії, Канади, Колумбії, Латвії, Литви, Мексики, Парагваю, Перу, Польщі, США, Угорщини, регіональними парламентами та муніципальними органами таких країн, як Аргентина, Бразилія, Іспанія, Італія, Португалія. Найбільше відмовляється від визнання Голодомору, як такого і як геноциду — Росія, звинувачуючи Київ у спробі інструменталізувати історію. Позиція Росії, яка не зважає на обґрунтоване бачення більшості західних істориків, відповідно до якого існує суттєва відмінність між голодом, який у ті роки охопив численні регіони Радянського Союзу, і цілеспрямованим масовим вбивством, яке здійснювалося радянською владою в Україні, є очевидною. Ця держава виступає повноцінною наступницею Радянського Союзу, і невизнання з її сторони цих чорних сторінок історії рівнозначне небажанню брати на себе історичну відповідальність.
Не зважаючи на це, українці не втомлюються говорити і наводити беззаперечні аргументи своєї правди - кожен свідомий патріот розуміє, якщо цього не робити зараз, свідомість наступних поколінь легко спотвориться під впливом вигідних комусь свідчень, вони просто втратять свою перспективу. Адже кожна нація, яка прагне бути сильнішою та згуртованішою, насамперед, шукає своє спільне коріння в минулому.
Вшановуючи жертв голодомору, у регіонах держави, населених пунктах нашої області організовуватимуть низку вшанувальних заходів - експозиції, виставки архівних документів, фотоматеріалів, творів мистецтва та літератури, які відображають події, пов'язані з геноцидом українського народу. Але незмінною традицією в кожному місті, селищі та маленькому селі стало запалення свічки.
Тому сьогодні, 27 листопада, закликаю кожного українця залишити на деякий час свої справи і запалити маленький вогник скорботного світла, в знак пам'яті про безневинні жертви страшної трагедії українського народу - Голодомору 1932-33 років. Нехай він стане символом об’єднання наших душ…
ІА "Вголос": НОВИНИ