Дванадесяте свято 8-ої неділі після Великодня
Воно має ще назви П’ятидесятниця, бо припадає на 50-й день після Пасхи, а також Трійця [Тройця], оскільки у дні свята відбулося з’явлення [зішестя] Святого Духа, що засвідчило повноту божества.
Нарешті, серед української спільноти його в побуті називають Зелені свята [три останні дні Клечального тижня і три перші дні Троїцького].
Пошанування Пресвятої Трійці
Всі християни вірять у Пресвяту Трійцю, але у Східній Церкві [православних і греко-католиків] ця правда – не якась абстрактна, далека від життя догма. Вона реальна дійсність Божого буття. Бог існує у Пресвятій Трійці. Вона була, коли ще не було ані ангелів, ані людей. Вона буде, коли світ скінчиться.
Православні і греко-католики постійно моляться до Пресвятої Трійці, прославляють Її в богослужбах, тайно єднаються з Нею через Божу благодать. Пресвята Трійця – це джерело життя, природного й надприродного, тому в Літургії Її ще називають “животворяща”.
Що означають пальці під час хрещення
Знак Св. Хреста у Східній Церкві – три пальці правої руки, складені разом, символізують Пресвяту Трійцю, два долішні пальці, притиснені до долоні, означають дві природи в Ісусі Христі - Божу і людську. Роблячи знак Св. Хреста на собі, визнаємо правду про наше спасіння, що Ісус Христос на хресті “смертю смерть подолав”.
Хрестимось поволі, правильно і з належною пошаною тричі і за кожним разом легко схиляємо голову для прослави Триєдиного Бога. Завершуючи знак Св. Хреста, при слові “Амінь” залишаємо праву руку на лівому рамені. Коли входимо до храму або виходимо з нього тричі хрестимось і робимо глибокий поклін, але руку залишаємо на рамені.
Східна Церква підкреслює істотну одність Трьох Божих Осіб: Бог Отець - це корінь, Бог Син - це стебло, Бог Святий Дух - це цвіт.
Отже, тринітарна концепція має пряму лінію. У центрі храму цього дня бачимо ікону Пресвятої Трійці у вигляді трьох ангелів, що є перед праотцем Авраамом. Слова із книги Дії Святих Апостолів [2:1-4] розуміють як завдання Ісуса Христа Своїм учням нести звістку про Його вчення усім народам, як про Христа, Царя та Господа. Цю подію вважають днем народження Церкви на землі. Ймення Пресвятої Трійці мають чимало українських православних і греко-католицьких церков. Нині їх спільноти святкують престольний [храмовий] празник. Вітаємо !
Першоджерело свята
У Старому Завіті давні юдеї за Мойсеєвим законом приносили в синагогу початки жнив. На п’ятдесятий день після другого дня Пасхи юдеї відзначали свято Шабот. У давнину це було свято врожаю, данини перших плодів. У діаспорі юдеї втратили зв’язок із землеробством. Тому Шабот став святом на честь знаходження Мойсеєм Тори на горі Синай. Песах і Шабот символізують початок і кінець шляху – від виходу євреїв із Єгипту до дарування їм Тори [складової ТаНаХа]. Тому юдеї з великою радістю прикрашають свої обійстя, домівки, площі, синагоги квітами та гілками. Особливе емоційне піднесення засвідчують танцями та піснями.
Народні коріння Зелених свят в Україні
Сама назва говорить про свято переможної весни на порозі літа. У цей період року природа своєрідним чином святкує з людиною своє відродження. Уся родина бере участь у готуванні до Зелених свят: господиня [мати-дружина] та доньки, коли такі є, миють у суботу вранці лавки, стіл, підлогу, підмащують стіни хати, підводять червоною глинкою челюсті, припічок та навколо долівку. Поправляють рушники за образами.
Нині це стосується інших речей та побутових предметів. Але найголовніше – все привести до порядку. Господиня пече книші, пиріжки та варить традиційні сім страв: капусняк, печеня, холодець, запечені макарони з яйцями, чи вареники або налисники, млинці з гречаного борошна, фарширують яйця із сиром, залитим сметаною, кашу з молоком чи курячу юшку…
Напередодні свята, у четвер, дівчата йшли у ліс, на левади, долини, збирали квіти, плели вінки з конвалій, незабудок, васильків, чебрецю, вплітали також полин. Якщо у сільській садибі є “городчики” або квітники – там також наводять добрий лад. Адже цього потребують любисток, кудрявці, ласкавці, рожі-троянди, маточник, лілея, нарцис, бузок, рута, барвінок, чорнобривці… Деякі з них можна зрізати, щоб увечері замаювати будинок. Зілля вносять, коли починає смеркати. Хлопці зазвичай готують лепіх.
“Назриваю зілля – вибуялих трав, / Лепехи нарвати – побіжу на став. Замаюю хату / Ніченька-черничка до нас завіта”.
Пастухи замаювали живність квітами, господарі - домівку, обійстя. І нині клечання від слова клечаннє – зелень, зелене гілля – важливий атрибут свята. Гілка маслини - символ миру, лаврова - перемоги та слави, дубова - мужності. Дівчата зазвичай “завивали берізку”, не відриваючи гілля від дерева [клен, ясень, липа, осока, тополя, окрім верби]. Завивали “на себе”, “на всіх рідних”. У неділю або понеділок прагнули дізнатися про долю кожного. Вінки “розвивали” та оглядали: чи свіжі, чи вже зів’яли. Інколи по кутках стайні встромлювали вітки осики. Якщо внесені на ніч вітки вранці були зелені – усі будуть здоровими, якщо листя почорніє – хтось тяжко захворіє, а може, навіть, помре. Загадували: про щастя чи навпаки.
На святковій трапезі [особливо молодіжній] споживали спільну страву – яєшню. Яйце, починаючи із Великодня, побутує як символ зародження нового життя. Коли ж весняні дні добігали кінця пори, яйце вживали як яєшню [зародок ставав плодом].
Зеленеє жито зелене…
На Зелені свята починає цвісти жито, вважали, що тоді слід поминати своїх предків-небіжчиків, які здатні впливати на урожай і допомогти у хліборобських справах. Жито два тижні зеленіє, два тижні колоситься, два - відцвітає, два – наливає, два – підсихає та два тижні поклони б’є: жати себе просить, а то зерно спливе; Житньому хлібу м’якше постелите - ситніше рік проживете. Практичні і працьовиті були наші предки. Тому й ми любимо і вміємо працювати, а праця любить нас, традиційних хліборобів. Звідси і веселка українського прислів’я:
Не помічати – то й хліба не жувати;
Не чекайте урожаю: сійте жито, то хліб буде;
Жито любить хоч на часок, але в пісок;
Поїхав жито сіяти: впала шапка - не озирайся.
Не пропустите строків сівби та обробітку посівів - будете з урожаєм за всякої погоди.
Чого і того вельми складного року українським хліборобам бажаємо.
Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ