Земфіра? Вона ж давно здулась. Приблизно так зараз звучить найбільш поширена думка про стан справ панянки Рамазанової. Що ж стосується ознак "здуття", то їх у нас визначають дуже просто: в ефірі не звучиш, у таблоїдах не світишся, значить, нікому не потрібен.
На жаль, ніхто не задається зворотним запитанням: а чи потрібні розумним людям наші музичні ефіри і наші таблоїди. Втім, це все лірика, а факти наступні: у Земфіри вийшов п'ятий студійний альбом – "Спасибо"; ця платівка явно не для ефірів і не для таблоїдів (хоча відео на пісню "Мы разбиваемся " з Ренатою Літвиновою в головній ролі вже в ротації); з кінця жовтня артистка в турі, під час якого, її нові пісні будуть випробувані на міцність.
Перед початком чергового витка своєї рок-кар'єри Земфіра у "МК". Тиха, замислена і дуже тендітна. Мабуть, саме такими словами можна визначити і її нову музику.
Готовий почати з компліменту: по-перше, ти дуже бадьоро виглядаєш, по-друге, без тебе було нуднувато. Як відпочивалось за минулі два роки?
Мені було комфортно, і це враховуючи те, що я багато працювала. Досить подивитись на статистику: у мене виходить п'ятий студійний альбом за восьмирічну кар'єру. У тих ж Garbage усього три платівки, в “тролів” – шість, але Ілля набагато старший за мене.
Так що працюю я багато, інша справа, що не хочу світитись, якщо це не пов'язано з моїми записами. Можливо, це неправильно, але я вважаю, що гарну роботу помітять, навіть якщо ти не будеш ходити на вечірки.
Твій новий альбом був важким “дитиною”?
У мене вийшов добрий альбом, і робота над ним проходила без зайвих складностей. Інша справа, що я перфекціоністка в питаннях запису, і це мій хрест. Іноді складно зупинитись, і швидше за все, таке ставлення до роботи з області психічних захворювань.
Зараз у великій пошані колективна праця, і тому в студії часто збирається ціла юрба помічників. Хто працював з тобою?
Справді, робота мала колективний характер, але це не заперечує того, що в мене дуже авторська музика.
Мені зараз зовсім не хочеться бути на когось схожою. Раніше була велика спокуса зробити звук, як в Placebo або Radiohead, але ця підлітковість минула. Я – це я. У процесі запису мені досить довго довелось переконувати мій колектив у своїх поглядах, але в підсумку це сталось. Можна сказати, що над альбомом працював потрійний союз: я, піаніст Дмитро Шуров, який також грає в Esthetic Education, і звукорежисер Микола Козирєв.
Набір інструментів, що ви використовували при записі, напевно, можна назвати досить обмеженим...
Набір інструментів був жирний, як ніколи. Я, наприклад, поїхала у Київ, щоб там у церкві записати орган. Це можна було зробити з години ночі до п'ятої ранку, тому що в інший час заважав звук від метро. І от ніч, Київ, церква, орган, темрява якась. Це вже потім, ранком, після запису всі сміялись.
Взагалі, ми займаємось естрадною музикою, і треба ж було так збожеволіти, щоб поїхати писати орган, хоча можна знайти купу електронних імітаторів. Але саме в цьому був основний принцип роботи: тільки аналоговий запис.
А це дуже жирно. Я нічого не імітую, і якщо мені потрібна, наприклад, скрипка, то я запрошую скрипаля. І добре, якщо він виспався, у нього порядок і на фінансовому, і на особистому фронті, і матеріал йому подобається. З комп'ютером було б набагато легше, але ми вибрали більше складний і дорогий шлях.
Тобто, до різноманітної електроніки, якої було дофіга на твоєму попередньому альбомі, ти охолонула?
Можна й так сказати. Я давно рухалась до аналогового звуку і розуміла, що це дуже чиста в музичному плані ідея, але до неї потрібно дозріти. І от дозріла, доросла, і все начебто б вийшло. Хоча можливо, що незабаром я об'їмся цією живою роботою і мене знову понесе в іншу степь. З музикантами таке часто буває.
Твоя нова музика, з огляду на концери, на яких ти вже представляла свіжі пісні, зовсім не призначена для стадіонів...
Ой, я вже пройшла і стадіони, і клуби, і зараз ставлю собі зовсім нові цілі...
Які, якщо не секрет?
Я хочу, щоб концерт був дуже особистим. Це коли ти на сцені і раптом розумієш, що всі, хто з тобою, у цей момент не працюють, а просто живуть. Таке буває не часто, але буває... Всі музиканти раптом перетворюються в єдиний організм... Подібної сили емоції важко випробувати у звичайному житті, і саме за такими відчуттями багато хто, йде у нашу професію.
Напевно, у будь-якого музиканта є параноя щодо того, що він не зможе написати жодної нової пісні. Як у тебе з подібною фобією?
Мені про це рано говорити. Зараз я в гарній творчій формі, і мені здається, що з цим альбомом у мене починається новий період. Я рада, що ми навчились видавати рок-н-рольні рифи за допомогою дуже прозорих за звуком інструментів.
Російський рок-н-рол зараз знову стає досить політизованим. Але якщо раніше рок-зірки були проти всіх, то тепер, вони все частіше оспівують існуючий режим. На твій погляд, це добре або погано?
Якщо артист талановитий і перебуває в гарній формі, то йому по фігу вся ця метушня. До нього, звичайно, прийдуть політики, і тут уже від громадянської позиції людини буде залежати, чи полізе він у цей процес. Якщо ж артист бездар, то йому все ж доведеться підбудовуватись під якийсь мейнстрім.
У тебе був неприємний момент, пов'язаний з концертом для “нашистів”...
Дурна трапилась історія, і я хотіла б розставити всі акценти. Поїхавши туди, я не знала, у чому саме беру участь. Мене трохи дезінформували і зробили це навмисно, знаючи про мій непростий характер. Що ж мало відбуватись насправді, я зрозуміла вже там, за 400 кілометрів від Москви.
Я, звичайно, могла б не грати, але вже був виставлений звук, і музиканти були готові до концерту. Я була дуже роздратована і поставила вимогу, щоб зняли всі банери, але все ж ми виступили. Напевно, це була моя помилка.
Помилка не в тому, що я відіграла концерт, а у тому, що я взагалі на це підписалась. Я виявила необачність на ранній стадії переговорів і поклалася більше, ніж могла, на менеджера. А завдання менеджера – забезпечувати концерти, тим більше, якщо він на процентній ставці. З того часу я вимагаю інформувати мене про все і розбиратись, чому запропонований гонорар перевищує звичайний у два-три рази.
Ти цікавишся політикою як такою?
Я знала, хто такі “Наші”, не відчувала до них жодної симпатії і тому була ще більше роздратована. Що стосується політики в цілому, то я багато часу проводжу в Інтернеті, щоб бути в курсі. Так що я зовсім не пустельник.
На твій погляд, нинішня політична ситуація в Росії є сприятливою для творчості та іншої гуманітарної діяльності?
Країна стала більш стабільною, і те, що нам дали Олімпіаду в Сочі, – зайве тому підтвердження.
Звичайно, Путін залишиться в історії як успішний президент, але робити більше глибокі висновки я не беруся. У мене гарні гонорари, я ні від кого не залежу і роблю все, що хочу. Напевне, мені гріх скаржитись.
Ти – нечастий гість у таблоїдах, але іноді твої друзі і подруги все ж стають причиною для різноманітних чуток. Ти не хотіла б раз і назавжди розставити крапки над "i", щоб відгородити себе від всіх домислів?
Я ніколи не коментую своє особисте життя і не збираюся цього робити. Можливо, тому в цих жовтих рядках майже немає правди. Але ще смішніше буває, коли вони приводять нібито мою пряму мова. Напевно, все це правила гри, які не мені змінювати. Тому я й не хвилююсь. Нехай пишуть.
Після прем'єри альбому має відбутись нова подорож країною. Як ти готуєшся до затяжних гастролей?
Спочатку куди-небудь полечу на відпочинок, потім займуся собою: обличчя, фігура, волосся. До того ж, я не слухала музику протягом року, назбирались якісь платівки, візьму послухаю.
Ходять чутки про те, що в тебе радикально змінився спосіб життя і ти майже позбулась шкідливих звичок...
Кава і цигарки, в іншому – повний чистяк. Ну а що тут дивного? От якби я почала гульбанити на повну катушку після тридцяти років непорочного життя, тоді варто було б задуматись. А так все закономірно. Я багато чим захоплювалась, а зараз якось стало легше.
Московский комсомолец
фото: mp3collection.ru
ІА "Вголос": НОВИНИ