Парламент відновив карну відповідальність за самовільне захоплення земель. Продавати та здавати в оренду землю, що належить державі, відтепер можна лише з аукціонів, а самовільне захоплення землі тягне за собою кримінальну відповідальність.
Верховна Рада почала 2007 рік напрочуд продуктивно – за два дні першого тижня чергової сесії встигла подолати президентське вето на мораторій на продаж сільськогосподарських земель і розглянути ще три документи, що стосуються ринку землі, два з яких вже перетворилися на закони, а один наразі пройшов лише перше читання. Спробуємо коротко оглянути, які ж зміни вже відбулися і чого ще можна чекати від народних обранців
Земля піде з молотка
Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження прозорих механізмів продажу земельних ділянок, набуття права оренди на земельні ділянки)», ухвалений парламентом 11 січня 2007 року, передбачає продаж і оренду під будівництво земельних ділянок, які перебувають у державній чи комунальній власності, на конкурсних засадах – тобто через аукціон чи конкурс.
Депутати також передбачили, що стартова ціна, за якою земельна ділянка виставляється на конкурс, визначається на підставі експертної грошової оцінки, але не може бути нижчою за ринкову ціну.
Вимога конкурсного продажу не поширюється на продаж земельних ділянок, на яких розміщені об’єкти, що підлягають приватизації, а також вона не стосується ділянок, на яких розміщена нерухомість, що належить юридичним та фізичним особам.
В законі також є застереження, що до моменту, доки не набере чинності закон про ринок землі, заборонена «зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та введення їх в межі населених пунктів, за винятком земель, на які затверджені генеральні плани населених пунктів».
Автори закону впевнені, що ухвалення закону «дозволить запровадити конкурентні засади продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення державної та комунальної власності або прав оренди на них, що сприятиме наповненню бюджетів усіх рівнів та встановленню прозорих механізмів продажу землі».
За землю – до «цюпи»
Ще одним законом, який вже встиг підписати президент, є закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки». Закон запроваджує кримінальну відповідальність за самовільне захоплення землі, доповнивши Кримінальний кодекс відповідною статтею - стаття 197-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво».
Відповідно до згаданого закону самозахоплення земельної ділянки, яке завдало шкоди її законному власнику, карається штрафом у розмірі від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
Шкода в даному випадку вважається значною, якщо її розмір у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (1700 гривень).
Якщо об’єктом самовільного зайняття стали ділянки особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, то осіб, що вчинили таке захоплення, каратимуть обмеженням волі терміном від 2 до 4 років або ж позбавленням волі на строк до 2 років. Аналогічне покарання чекає також і на тих, хто раніше вже скоював злочини, передбачені цією статтею, або ж, якщо землю захоплювала група осіб.
Каратимуть відтепер і за самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці. У разі, якщо це звичайна земельна ділянка, такий «будівельник» змушений буде або сплатити штраф у розмірі 300-500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або ж зазнає покарання у формі обмеження волі на строк до 3 років.
У тому ж разі, якщо самовільне будівництво велося на особливо цінних землях, землях в охоронних зонах тощо, або ж особа, що вчинила злочин, вже раніше була судима за аналогічний злочин, таке правопорушення карається позбавленням волі на строк від 1 до 3 років.
Державі – земля, власникові – компенсація
Законопроект «Про організаційно-правові засади вилучення (викупу) земель права приватної власності» пройшов у парламенті лише перше читання. Цей документ регламентує підстави та порядок вилучення (викупу) земель з приватної власності в державну та комунальну. Питання вилучення земель, що належать фізичним і юридичним особам, регулюється статтями 146-147 Земельного кодексу України. Однак, як зазначають автори законопроекту, норми згаданих статей мають загальний характер і «не регулюють підстав та порядку примусового відчуження земельних ділянок права приватної власності для суспільних потреб».
Відповідно до законопроекту, органи влади можуть викуповувати земельні ділянки для таких суспільних потреб:
- під будівлі і споруди органів державної та місцевої влади;
- під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності;
- під об’єкти, пов’язані з добуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
- під об’єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення загальнодержавного та місцевого значення;
- під об’єкти для оборони та національної безпеки;
- під будівництво та обслуговування лінійних об‘єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури загальнодержавного та місцевого значення;
- під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;
- під міські парки, майданчики відпочинку та інші об’єкти загального користування.
Рішення про викуп землі приймає лише орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування. Власника ділянки, яку органи влада планують викупити, мають попередити про такі наміри щонайменше за рік.
Власник земельної ділянки, на яку кинула оком влада, має право розраховувати на відшкодування вартості такої ділянки за ринковою ціною. Причому викуп земельної ділянки або її частини для суспільних потреб «здійснюється за умови попереднього та повного відшкодування вартості земельної ділянки чи її частини», зазначено у законопроекті. Відшкодувати власнику вартість земельної ділянки в разі її викупу для суспільних потреб можуть або грошима, або ж за рахунок надання іншої земельної ділянки чи майна, адекватних за вартістю.
Якщо ж власник ні за які гроші не бажає продавати свою землю або ж сторони не можуть дійти згоди щодо вартості ділянки, то свої суперечки вони можуть вирішити в суді.
За умови запровадження воєнного чи надзвичайного стану, земельні ділянки, що перебувають у приватній власності можуть відчужувати у примусовому порядку, якщо на те є суспільна необхідність. В такому разі для відчуження ділянки достатньо рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування – залежно від потреб, для яких відчужується ділянка. Порядок відшкодування вартості, відповідно до законопроекту, прописується в указі президента про надзвичайний чи воєнний стан.
Загалом законопроект виглядає цілком адекватним. Він фактично доповнює і деталізує положення Земельного кодексу. Але в проекті закону є певні недоліки. До прикладу, автори документу доволі вільно трактують поняття «суспільні потреби». В першій статті законопроекту суспільні потреби ототожнюються з державними чи комунальними потребами, а безпосередньо у визначенні поняття «суспільна потреба» означає «необхідність в земельних ділянках для забезпечення конкретних потреб та інтересів індивідуума чи суспільства в цілому». Розділ, що стосується примусового відчуження земельних ділянок, на думку Головного юридичного управління апарату Верховної ради, має надто загальний характер. Але загалом, вважають юристи апарату парламенту, законопроект є майже готовим до вжитку продуктом.
ІА "Вголос": НОВИНИ