Увечері 21 січня 1978-го року у Каневі на Черкащині вирував морозний вітер та сніг. Попри погану погоду, цього ж вечора непримітно вбраний чоловік пройшов 3 кілометри догори на Чернечу Гору, де похований великий Кобзар. На схилах він розкидав тисячі листівок, написаних ним же від руки, де закликав українців повстати проти російської окупації, після чого облив себе бензином й підпалив. Цього чоловіка звали Олекса Гірник.
Ватра волі родом з Карпат
Олекса Гірник, чий відчайдушний вчинок став одним з символів боротьби українців проти русифікації в тоталітарній радянській державі, походив з родини бойків-верховинців. Він народився 28 березня 1912-го року у Богородчанах, на території сучасної Івано-Франківської області.
Спершу батьки віддали сина до польської школи, та все ж основну освіту юний Олекса здобув в українській гімназії в Станіславі (стара назва Івано-Франківська). Нагадаємо, з 1918-го по 1939-й рік територія сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської та Рівненської областей перебувала у складі Польщі (другої Речі Посполитої).
Після гімназії батьки бажали б бачити молодого Олексу у духовній семінарії, та він обрав інший шлях. Через його непримириму позицію проти спольщення українців кар'єрний шлях у більшості напрямків для нього був закритим. Втім, це не зупинило юнака, який ще з підліткових років брав участь у діяльності таких український організацій, як «Пласт» та «Просвіта». Понад те, в юнацькі роки Олекса Гірник приєднався до молодіжного крила Організації українських націоналістів, що діяла нелегально. А згодом знайшов роботу в українській спортивно-патріотичної організації «Сокіл», яка займалася фізичним та духовним вишколом українського юнацтва на Галичині.
25 березня 1937-го року польський суд визнав Олексу Гірника винним у державній зраді, за його неодноразові заклики до відновлення незалежності України. Юнак отримав 5 років та 3 місяці ув'язнення, частину з якого провів у сумнозвісному польському концентраційному таборі «Береза-Картузька». Проте з початком Другої світової війни він тікає з польської в'язниці.
Незламаний попри табори
З приходом радянських окупантів ситуація для Олекси Гірника не змінилась. Щобільше, цього разу українські націоналісти стикнулись з найбільш безжальним та рішучим ворогом, який не зупинявся перед масовими розстрілами та депортаціями. Вже в листопаді 1939-ого року Олекси заарештовують, а в 1940-у році визнають винним у державній зраді та засуджують до 8 років таборів. Попори тортури та пропозиції до співпраці, чоловік не видав жодного імені своїх товаришів з націоналістичного підпілля.
Після 8 років в трудових таборах на Уралі Олекса Гірник повернувся до України, і вже через рік одружився з Кароліною Петраш, яка також пережила заслання. Пара, в якої згодом народилось двоє синів, жила у місті Калуш. Та всі ці роки ситуація в рідному краї, зокрема форсована русифікація, дискримінація української мови та заселення України росіянами не давали йому спокою.
Я - всього лише учень Шевченка.
У січні 1978-го року Олекса Гірник визначився з рішенням стосовно самоспалення на знак протесту проти русифікації. у прощальному листі до дружини, який вона прочитала вже після його смерті, він писав таке:
"Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця, –написав Олекса Гірник у передсмертній записці. – Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець".
Свою акцію Олекса Гірник приурочив до 60-ї річниці проголошення Центральною Радою незалежності Української Народної Республіки. Символічно, що дата ця передує Дню Соборності, коли внаслідок Акту Злуки 22 січня 1919-го року вперше була утворена єдина українська держава, яка об'єднала більшість етнічних земель українців.
Близько 3-ї години ночі чоловік розкидав по схилах гори листівки, написані власноруч, та облившись бензином, підпалив себе. Зміст листівок був приблизно такий:
"Протест проти русифікації українського народу! Хай живе Самостійна Соборна Українська держава! (Радянська, та не російська). Україна для українців! З приводу 60-річчя проголошення самостійної України Центральною Радою 22 січня 1918р. - 22 січня 1978р. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі?!"
Згоріле тіло чоловіка знайшли міліціонери, а згодом на місце подій виїхали співробітники КДБ. Інформація про подію була суворо засекречена, а в помешканнях родичів та друзів Олекси Гірника відбулись обшуки. Та попори це, інформація про його вчинок швидко поширилась Україною, і попри КДБшні репресії, щороку в день його загибелі на Чернечій горі в Каневі з'являлась гілка калини.
Пам'ять про жертву дисидента
За часів СРСР пам'ять про вчинок Олекси Гірника була під суворим табу, проте зі здобуттям Незалежності України ситуація змінилась.
У 1993 р. в Калуші його іменем була названа вулиця і встановлена меморіальна таблиця на його будинку.
Іменем Олекси Гірника названо Богородчанську школу № 1, в якій обладнано музейну кімнату О. Гірника, а на подвір'ї школи встановлено меморіальний знак із зображенням героя. В Івано-Франківському обласному музеї визвольної боротьби, на вул. Тарнавського, 22, відкрито виставку, присвячену пам'яті Олексі Гірника, на якій експонуються світлини з родинного архіву Гірників, особисті документи, вишивки, які люб'язно надав його син Євген Гірник.
Єдиним виключенням був період правління президента-втікача Віктора Януковича, коли на вшанування пам'яті легендарного дисидента всі роки правління проросійського лідера не був присутній жоден державний посадовець.
ІА "Вголос": НОВИНИ