У час проведення третьої зустрічі військових представників у форматі Рамштайн: 82 роки тому радянські війська окупували країни Балтії.
Не зважаючи на прийняття ультиматуму про зміну уряду і дозвіл на розміщення на своїй території необмеженого контингенту Червоної Армії, 15 червня 1940 року радянські війська окупували Литву, а наступного дня — Латвію і Естонію. За результатами проведених через місяць парламентських виборів в усіх трьох країнах перемогли прокомуністичні сили і на початку серпня Литва, Латвія і Естонія увійшли до складу СРСР на правах радянських республік. Пишуть на сайті jncm
Окремою частиною підписаного 23 серпня 1939 року в Москві пакту Молотова-Ріббентропа був секретний протокол, перший пункт якого окреслював сферу інтересів Радянського Союзу в балтійському регіоні: в орбіту радянського впливу відходили Фінляндія, Естонія, Латвія та Литва, якій мала відійти Віленська область, що була у складі міжвоєнної Польщі. Укладення радянсько-німецького договору не на жарт збентежило керівництво балтійських республік і на те були об'єктивні причини. Ще 13 серпня за наказом Народного комісара оборони СРСР Климента Ворошилова в Ленінградському військовому окрузі (ЛВО) почалось створення угрупування військ для окупації балтійських країн: Новгородська армійська група була перетворена у 8-му армію з центром у Пскові і разом з підпорядкованою ЛВО 7-ю армією мала 23 стрілецькі дивізії, 10 танкових та 2 стрілецько-кулеметні бригади загальною кількість особового складу близько 440 тисяч солдатів, які на озброєнні мали понад 3 тисячі танків, 3,6 тисяч гармат та 421 бронемашину.
«Те, що російські армії повинні були стати на цій лінії, було абсолютно необхідно для безпеки Росії проти нацистської загрози. Як би не було, ця лінія існує і створено Східний фронт, який нацистська Німеччина не наважиться атакувати. Коли пан Ріббентроп минулого тижня був викликаний до Москви, йому довелося дізнатися і прийняти той факт, що здійснення нацистських планів стосовно балтійських країн і України повинно бути остаточно зупинено» — Вінстон Черчілль, 1 жовтня 1939 року
Формально Естонія, Латвія та Литва стали радянськими протекторатами, але в питаннях внутрішньої політики лишалися незалежними. 25 жовтня Ворошилов навіть видав спеціальний наказ, який регламентував поведінку радянських військ і забороняв втручатися у міжпартійні та інші питання внутрішнього життя балтійських країн.
Усвідомлюючи, що Радянський Союз не зупиниться на досягнутому і повна окупації лише питання часу, Адольф Гітлер, попри протести радянської сторони, підписав з естонським та латвійським урядами угоди, завдяки яким до кінця року до Третього рейху з Естонії емігрувало 13 тисяч німців, а з Латвії — 50 тисяч. Сумнівна перемога Радянського Союзу у «зимовій війні» з Фінляндією та перемоги Вермахту на західному фронті давали балтійським країнам примарну надію позбавитися радянської «протекції». За цих умов СРСР вирішив завершити демонтаж державності цих країн. Використовуючи як привід начебто антирадянський характер укладеного ще в 1934 році пакту про співробітництво між Литвою, Латвією та Естонією, 14 червня 1940 року Радянський Союз висунув Литві ультиматум, яким серед іншого зажадав зміни уряду на більш лояльний до себе і дозволу на перебування на її території необмеженого контингенту радянських військ.
14 липня в усіх трьох балтійських країнах були проведені позачергові парламентські вибори, на яких перемогу отримали єдині допущені до них прокомуністичні Союзи трудового народу. Вже 21-22 липня новообрані парламенти проголосили створення Литовської РСР, Латвійської РСР та Естонської РСР і прийняли декларації про входження до складу СРСР. Юридичне оформлення анексії було завершене 3-6 серпня 1940 року рішенням Верховної Ради СРСР.
Прорадянський мітинг у Латвії у липні 1940-го року
Процес радянізації балтійських держав супроводжувався репресіями та масовими депортаціями місцевого населення до Сибіру: в 1941 році «у зв'язку з наявністю в Литовській, Латвійській і Естонській РСР значної кількості колишніх членів різних контрреволюційних націоналістичних партій, колишніх поліцейських, жандармів, поміщиків, фабрикантів, великих чиновників колишнього державного апарату Литви, Латвії та Естонії і інших осіб, які ведуть підривну антирадянську роботу і використовуваних іноземними розвідками в шпигунських цілях» з Литви було вислано близько 17,5 тисяч осіб, з Естонії — понад 10 тисяч, з Латвії — за різними оцінками від 15,4 до 16,5 тисячі осіб.
Читайте на «Вголос»:
ІА "Вголос": НОВИНИ