Протягом минулого року волонтери громадської організації «Пошуково-рятувальна волонтерська асоціація» (SARVA) 29 разів виїжджали на пошуки людей, що загубилися. З них 15 виїздів у жовтні - шукали заблукалих грибників. Про це «Вголосу» розповів керівник асоціації Олексій Геращенко. За його словами, скоро потепліє, люди підуть знов до лісу збирати гриби. А потім – поліція, рятувальники та волонтери шукатимуть грибників.

Ми розмовляємо з Олексієм пізнього вечора в одній з львівських кав’ярень. Сьогодні він повернувся з пошуку.  

В Самбірському районі пропав літній чоловік. Він мешкав сам, у приватному будинку. На подвір’ї у нього жив пес. Чоловік часто ходив до лісу. І завжди за ним біг його вірний собака. Тільки на третій день сусіди звернули увагу, що на подвір’ї нікого нема і не чути собаки. Почали шукати самі, звернулися до поліції, до пошуку залучили бійців нацгвардії та волонтерів.

«Ми знайшли його. На жаль, він вже не живий. Оскільки слідів насильницької смерті на тілі не виявлено, то можна припустити, що стався серцевий напад», - коротко розповідає Олексій Геращенко.

І додає, що коло тіла чоловіка всі ці чотири дні сидів його вірний пес.

Зробити те, чого ще не зробив ніхто до тебе

Громадська організація «Пошуково-рятувальна волонтерська асоціація» (SARVA) у Львові утворилася не так давно.

Її ініціатор Олексій Геращенко зізнається, що волонтерство у цій організації стало для нього, ветерана російсько-української війни своєрідною реабілітацією. У 2014 році він записався до лав добровольчого батальйону «Артемівськ», який виконував бойові завдання в районі населеного пункту Дебальцеве. Свій вибір цього підрозділу пояснює просто: старша сестра волонтерила, їздила в зону АТО, спілкувалася з бійцями. Отож вона і порадила своєму братові піти саме до «Артемівська».

Олексій Геращенко, Джуді
Джуді

Після розформування бойового підрозділу, Олексій шукав себе у мирному житті, відгукувався до різних реабілітаційних програм. Проте найкращою реабілітацією стало придбання вівчарки Джуді. Зараз їй уже п’ять років і вона стала справжній пошуковим собакою, яка дуже добре вміє шукати людей, що загубилися.

«Я її завів, бо хотілося якоїсь соціалізації, виходити на вулицю з нею. Зрештою, просто хотів собаку», - каже волонтер.

Заводячи собаку, Олексій вже мріяв про створення пошуково-рятувальної групи. У пошуках однодумців зі здивуванням дізнався, що у Львові такої групи немає. Та і зараз на всю Україну таких волонтерських груп всього лише п’ять.

За його словами, навчити собаку шукати людину – дуже важко. Це ресурсно затратно і собаку треба вчити та тренувати постійно. Мало ентузіастів, які б у вільний від роботи час не тільки б займалися собакою, але й погоджувалися виїжджати на пошуки.

«У нас є одна волонтерка, яка працює у торгівельній мережі вночі. Одного разу ми чотири доби шукали людину. Ну то вона йшла з нами на пошуки вдень, на ніч поверталася на роботу, а наступного ранку – знов на пошуки. Вийшло, що вона чотири доби не спала», - розповідає керівник асоціації.

Але все-таки є люди, які не можуть не допомагати іншим. Так Олексій зустрів кінолога Галину Гончарук. І вона зізналася, що її теж відвідували думки створити такий кінологічний пошуковий загін, проте все руки не доходили.

Собаці Олексія Джуді тоді було тільки три місяці. То ж вона розпочала свої тренування з прицілом на майбутню кар’єру пошуковця. Хоча сама собака про це не підозрювала.

«У собак нема альтруїзму. Їм байдуже до всіх двоногих, окрім свого господаря. Тому їх привчали, що з людиною вона може або погратися, або нагодувати. Але щоби отримати бажане, собака повинна погавкати на людину, яка лежить або сидить», - коротко пояснює волонтер.

При цьому додає, що собак вчать працювати у парках, лісах та полях.

Водночас за словами Олексія, бувають випадки, коли їх не допускають до пошуків. Так сталося, коли у Дрогобичі два роки тому завалився будинок. Волонтери запропонували свою допомогу. Але поліція та рятувальники відмовили їм. Там тоді працювали тільки фахівці спецслужб.

Пошук з собаками – це не так як в кіно

Вперше з собаками волонтери «Пошуково-рятувальної волонтерської асоціації» (SARVA) виїхали у вересні 2018 року. На той час волонтери вже півтора року тренувалися.

Літній чоловік пропав в районі стадіону «Арена-Львів». Після того як поліція не змогла знайти його, родичі чоловіка звернулися до волонтерів. Чомусь вони вирішили, що якщо собака понюхає якусь річ людини, що загубилася, то відразу візьме слід. Тому почали обдзвонювати кінологічні організації з проханням прийти з собакою.

«Це не так працює. Це – не як у кіно», - говорить Олексій.

І протягом нашої розмови він кілька разів повторить, що пошук людини відбувається не так, як це нам показують в кіно.

Того разу чоловіка знайшли, але – не собаки.

«Ми прочісували той район чотири доби. Віднеслися до роботи дуже відповідально. Шукали і, зрештою, пояснили родині, що людини, яку вони шукають, в цьому районі нема», - згадує волонтер.

Тоді родина розклеїла оголошення про пошук у різних, людних, місцях. І чоловіка таки побачили на одному з автовокзалів. Він, на жаль, втратив пам'ять і не міг пояснити як туди втрапив.

"Пошуково-рятувальна волонтерська асоціація" (SARVA), Олексій Геращенко, Джуді
"Пошуково-рятувальна волонтерська асоціація" (SARVA)

Також цього літа собака Джуді знайшла бабусю, яка чотири дні блукала лісом. Старенька пішла до лісу за чорницями та пропала. Родичі звернулися до поліції. І поки шукали загублену, вона кілька днів не їла, пила водичку зі струмка. І вже не дуже розуміла що з нею діється. Вибратися сама вона б точно не змогла. Хоча коли її знайшли і питали чому не повернулася до хати, то бабуся розповідала рятувальникам, що вона була вдома, тільки зайти не схотіла. Скоріш за все, у неї вже були марення. 

«Коли Джуді на неї загавкала, тим самим давши нам знати, що заблукала бабуся знайшлася, то старенька сказала: «Я вас кликала і ви прийшли». Водночас вона не усвідомлювала, що вона заблукала, стояла боса на землі й питала чи собака не вкусить її, - розповідає волонтер.

Іншим разом у селі пропав чоловік. Джуді відразу повідомила всім, що той, кого шукають, сховався у копиці сіна. Проте місцеві мешканці сказали, що там нікого не може бути. Але собака наполягала. Тому Олексій змусив селян розкидати копицю сіна. І таки собака мала рацію – в сіні півтори доби ховався чоловік.

Нещодавно волонтери знайшли літнього чоловіка, який кілька діб блукав в чагарниках аеропорту.

Також волонтери їздили у Карпати, коли пропала дитина. Хоча, в основному, в горах пошуки проводять суто працівники ДСНС.

Емоції після пошуку

Олексій зазначає, що кожного разу, коли згубу знаходять та ще й живою, то всі, хто брали участь у пошуках радіють.

А ось ті, хто загубилися, переживають стрес.

«Ось знайшли маленьку дитину. Її відразу поять теплим чаєм, дають поїсти, обмацують чи не травмована, загортають у ковдру і кудись несуть. Ми – радіємо. А для дитини – це стрес. Вона цілу ніч провела у лісі сама. Тепер навколо неї купа чужих людей», - каже волонтер.

Тому, за його словами, собак вони намагаються забрати, аби дитину ще більше не перелякати.

"Пошуково-рятувальна волонтерська асоціація" (SARVA), Олексій Геращенко, Джуді
"Пошуково-рятувальна волонтерська асоціація" (SARVA)

А ось собаки після таких пошуків дуже-дуже втомлені. Джуді, до прикладу, після чотиригодинної роботи може чи не добу проспати.  Зараз вона перебуває на своєрідній собачій реабілітації.  

Поки ми розмовляли, Олексій час від часу перевіряв повідомлення у телефоні: а раптом знов прийшов виклик на пошук, хтось загубився і знову потребують його допомоги.