Знову одностороння «об’єктивність»
У більшості країн екстремістські чи ксенофобські сили зазвичай не мають серйозного впливу на суспільне життя, однак вони постійно намагаються такий вплив здобути і не без деякого успіху. Прикладом цього може бути Польща. Один з польських ультраправих (щоб не сказати відверто імперіаілістичних) рухів – рух кресов’яків, на щастя, не має більшості у політикумі сусідньої держави. Там все ж таки, у ставленні до України та до її історії, перемагають реальні сили. Щось подібне є і в польських наукових колах та польських мас-медіа. Провідні польські газети «Річ посполита», «Газета виборча», «Польське агентство пресове» та інші більш-менш об’єктивно висвітлюють зовнішню та внутрішню політику України і це викликає певний оптимізм в середовищі українських політиків та серед науковців. Але, як тільки справа торкається наших національно-визвольних змагань, практично всі польськомовні газети та електронні мас-медія тут же приймають войовничу позу у вигляді бундючного шляхтича з його «не позвалям». Українська центральна влада, як рівно ж місцеві органи влади завжди позитивно вирішують проблеми, що стосуються польської історії, культури чи релігійних проблем. За роки незалежності особливо у західних областях України, відкрито сотні польських костьолів, меморіальних таблиць і цілих пропам’ятних комплексів, що часто не відповідають історичній правді або ж принижують гідність українців, особливо галицьких. Втілено в життя чимало спільних проектів. У сусідній державі українці цього не мають, як рівно ж не мають прав українці, що були виселеними із Закерзоння.
Нещодавно у Львові було урочисто відкрито пам’ятник польських професорам на Вулецьких горах, що були знищені гітлерівцями на початку липня 1941 р. Правда, в часі відкриття, пам’ятника, ніхто не наголосив, що серед розстріляних були і українці.
В Чорному лісі, що неподалік Івано-Франківська в серпні цього року відкрито пам’ятник розстріляним представникам польської інтелігенції. В Обертині нещодавно теж відкрито величавий пропам’ятний хрест на честь польського гетьмана Яна Тарнавського, який 480 р. тому розгромив тут війська молдавського господаря Петрила. В усіх цих заходах приймають участь і українці. Але часто апетити польської сторони надмірно зростають. Згадати б хоча епопею з костьолом Марії Магдалени. Сотні заходів, урочистостей проводять українські поляки та їх земляки з етнічної Польщі. На жаль, українці у Польщі таких умов не мають. В усьому чиняться перешкоди і часто під впливом кресов’яків.
Цього року, 27 серпня з площі маршала Пілсудського, що у Варшаві, стартував ХІ Катинський мотоциклістський рейд, який триватиме до 12 вересня. В ньому взяло участь біля 80 польських мотоциклістів. Траса цього пробігу пройде Україною, Росією, Литвою, Латвією та Польщею. В черговий раз українська влада дала дозвіл на проведення цього пробігу територією України, незважаючи на те, що місця відвідувані учасниками пробігу, не завжди об’єктивно висвітлюються у польських мас-медіях. Згадаймо події пов’язані з Гутою Пєняцькою. Цього року польські мотоциклісти в’їхавши у Львів та на Львівщину, були максимально толерантними, чого, на жаль, не було в минулому році, коли в часі приїзду до Львова, учасники Х Катинського мотоциклетного рейду відкрито розповсюджували летючки антиукраїнського змісту, ще й в присутності представників польського консульства у Львові. Нагадаймо, читачам також і те, що в минулому році польські офіційні власті не дозволили українським юнакам-велосипедистам провести велопробіг на території Польщі на честь С.Бандери. Чи це адекватно?
Незважаючи на постійну поступливість України щодо відновлення історичної пам’яті для поляків, фальсифікації і перекручування нашої історії і досі публікуються у польських мас-медіях та польській історіографії. Але, повернімося до конкретних фактів. В битві під Обертином, що сталася у 1531 р. поряд з поляками билися і українці, але про це мовчить польська історична наука. Нічого нема і про українців, що билися разом з поляками під командуванням гетьмана Яна Собєського в битві під Хотином у 1673 р., як рівно ж у битві під Лисиничами, що біля Львова, яка відбулася у 1675 р. Львівські поляки побудували в центрі міста величавий пам’ятник королю Яну ІІІ Собєському, а про українців ніхто і не згадав. Козацькі загони гетьмана Івана Підкови громили війська турків та татар, захищаючи Польщу, але за те, король Стефан Баторій, боячись гніву турків, наказав стратити гетьмана у Львові в 1578 р. Лише нещодавно в польській пресі та історичній літературі з’явилася інформація про героїзм вояків армії УНР, що в 1920 р. на смерть стояли в битві під Замостям проти більшовицьких атак Будьонного і внесли значний вклад в так зване «чудо над Віслою».
Поляки по праву гордяться героїкою своїх земляків, що відважно билися проти фашистів в Італії, однак мало хто знає, що під Монте-Касіно, в перших лавах атакуючих йшло біля 10 тисяч галицьких і волинських українців, які у більшості полягли під цією твердинею фашистів.
Як уже згадувалося вище польська газета «Річ посполита» відноситься до об’єктивних медіа, що висвітлюють українсько-польські взаємини але не тільки те, що стосується ОУН та УПА. В нещодавній інформаційній статті про розкопки та ексгумацію тлінних останків загиблих поляків з рук ніби то УПА детально описано події цих кривавих днів в колишньому польському с.Острівок, що на Волині, але ні слова про жахливу трагедію над українцями в с.Сагринь, що нині на території Польщі. Польська сторона свідомо затягує вирішення проблеми із вшануванням загиблих українців, зроблено спробу штучно збільшити кількість жертв, що загинули від рук українців. Це давня стратегія польських пропагандистів– завищувати кількість загиблих поляків від рук українців і різко применшувати кількість загиблих українців від рук поляків. Тому мають рацію депутати міської ради від партії «Свобода», вказуючи на відкритий фальсифікат. На жаль, до цього, свідомо чи несвідомо приклалися і українці (Див.статті «Польські пошуковці удвічі завищили кількість знайдених останків», «Янукович відкрив пам’ятник 300 убитим полякам, однак польська сторона приховує результати розкопок», «На Волині знайдено останки 136 людей, а не 300». http://galinfo.com.ua, news/.
Ніколи польська історіографія і польські мас-медіа не писали про жахливий злочин прикордонників Другої Речі Посполитої, які весною 1939 р. в часі загибелі Карпатської України замучили і розстріляли понад 500 карпатських січовиків, в основному галичан, що перейшли колишній польсько-чехословацький кордон для допомоги карпатським українцям у їх боротьбі проти угорських фашистів. Після окупації Карпатської України, угорці передавали полонених галичан польським прикордонникам. Частину галицьких добровольців, у переважаючій більшості членів ОУН схопила сьома прикордонна польська варта. Всі вони були розстріляні на Верецькому перевалі та в навколишніх лісах. Нагадаймо читачам, що Карпатська Україна не воювала з Польщею, натомість поляки вбивали карпатських січовиків, підривали мости, лінії передач та чинили інші диверсії на території цієї невеликої української держави, свідомо допомагаючи угорським фашистам та їх покровителям німецьким нацистам. Як відомо, польський довоєнний уряд разом з фашистами, взяв участь у розподілі Чехословаччини. Нині на Верецькому перевалі львівські пошуковці та археологи розкопують поховання, де лежать закатовані та розстріляні галицькі та карпатські українці, щоб перепоховати по-християнськи наших героїв. Польська преса як у рот води набрала…
У більшості країн екстремістські чи ксенофобські сили зазвичай не мають серйозного впливу на суспільне життя, однак вони постійно намагаються такий вплив здобути і не без деякого успіху. Прикладом цього може бути Польща. Один з польських ультраправих (щоб не сказати відверто імперіаілістичних) рухів – рух кресов’яків, на щастя, не має більшості у політикумі сусідньої держави. Там все ж таки, у ставленні до України та до її історії, перемагають реальні сили. Щось подібне є і в польських наукових колах та польських мас-медіа. Провідні польські газети «Річ посполита», «Газета виборча», «Польське агентство пресове» та інші більш-менш об’єктивно висвітлюють зовнішню та внутрішню політику України і це викликає певний оптимізм в середовищі українських політиків та серед науковців. Але, як тільки справа торкається наших національно-визвольних змагань, практично всі польськомовні газети та електронні мас-медія тут же приймають войовничу позу у вигляді бундючного шляхтича з його «не позвалям». Українська центральна влада, як рівно ж місцеві органи влади завжди позитивно вирішують проблеми, що стосуються польської історії, культури чи релігійних проблем. За роки незалежності особливо у західних областях України, відкрито сотні польських костьолів, меморіальних таблиць і цілих пропам’ятних комплексів, що часто не відповідають історичній правді або ж принижують гідність українців, особливо галицьких. Втілено в життя чимало спільних проектів. У сусідній державі українці цього не мають, як рівно ж не мають прав українці, що були виселеними із Закерзоння.
Нещодавно у Львові було урочисто відкрито пам’ятник польських професорам на Вулецьких горах, що були знищені гітлерівцями на початку липня 1941 р. Правда, в часі відкриття, пам’ятника, ніхто не наголосив, що серед розстріляних були і українці.
В Чорному лісі, що неподалік Івано-Франківська в серпні цього року відкрито пам’ятник розстріляним представникам польської інтелігенції. В Обертині нещодавно теж відкрито величавий пропам’ятний хрест на честь польського гетьмана Яна Тарнавського, який 480 р. тому розгромив тут війська молдавського господаря Петрила. В усіх цих заходах приймають участь і українці. Але часто апетити польської сторони надмірно зростають. Згадати б хоча епопею з костьолом Марії Магдалени. Сотні заходів, урочистостей проводять українські поляки та їх земляки з етнічної Польщі. На жаль, українці у Польщі таких умов не мають. В усьому чиняться перешкоди і часто під впливом кресов’яків.
Цього року, 27 серпня з площі маршала Пілсудського, що у Варшаві, стартував ХІ Катинський мотоциклістський рейд, який триватиме до 12 вересня. В ньому взяло участь біля 80 польських мотоциклістів. Траса цього пробігу пройде Україною, Росією, Литвою, Латвією та Польщею. В черговий раз українська влада дала дозвіл на проведення цього пробігу територією України, незважаючи на те, що місця відвідувані учасниками пробігу, не завжди об’єктивно висвітлюються у польських мас-медіях. Згадаймо події пов’язані з Гутою Пєняцькою. Цього року польські мотоциклісти в’їхавши у Львів та на Львівщину, були максимально толерантними, чого, на жаль, не було в минулому році, коли в часі приїзду до Львова, учасники Х Катинського мотоциклетного рейду відкрито розповсюджували летючки антиукраїнського змісту, ще й в присутності представників польського консульства у Львові. Нагадаймо, читачам також і те, що в минулому році польські офіційні власті не дозволили українським юнакам-велосипедистам провести велопробіг на території Польщі на честь С.Бандери. Чи це адекватно?
Незважаючи на постійну поступливість України щодо відновлення історичної пам’яті для поляків, фальсифікації і перекручування нашої історії і досі публікуються у польських мас-медіях та польській історіографії. Але, повернімося до конкретних фактів. В битві під Обертином, що сталася у 1531 р. поряд з поляками билися і українці, але про це мовчить польська історична наука. Нічого нема і про українців, що билися разом з поляками під командуванням гетьмана Яна Собєського в битві під Хотином у 1673 р., як рівно ж у битві під Лисиничами, що біля Львова, яка відбулася у 1675 р. Львівські поляки побудували в центрі міста величавий пам’ятник королю Яну ІІІ Собєському, а про українців ніхто і не згадав. Козацькі загони гетьмана Івана Підкови громили війська турків та татар, захищаючи Польщу, але за те, король Стефан Баторій, боячись гніву турків, наказав стратити гетьмана у Львові в 1578 р. Лише нещодавно в польській пресі та історичній літературі з’явилася інформація про героїзм вояків армії УНР, що в 1920 р. на смерть стояли в битві під Замостям проти більшовицьких атак Будьонного і внесли значний вклад в так зване «чудо над Віслою».
Поляки по праву гордяться героїкою своїх земляків, що відважно билися проти фашистів в Італії, однак мало хто знає, що під Монте-Касіно, в перших лавах атакуючих йшло біля 10 тисяч галицьких і волинських українців, які у більшості полягли під цією твердинею фашистів.
Як уже згадувалося вище польська газета «Річ посполита» відноситься до об’єктивних медіа, що висвітлюють українсько-польські взаємини але не тільки те, що стосується ОУН та УПА. В нещодавній інформаційній статті про розкопки та ексгумацію тлінних останків загиблих поляків з рук ніби то УПА детально описано події цих кривавих днів в колишньому польському с.Острівок, що на Волині, але ні слова про жахливу трагедію над українцями в с.Сагринь, що нині на території Польщі. Польська сторона свідомо затягує вирішення проблеми із вшануванням загиблих українців, зроблено спробу штучно збільшити кількість жертв, що загинули від рук українців. Це давня стратегія польських пропагандистів– завищувати кількість загиблих поляків від рук українців і різко применшувати кількість загиблих українців від рук поляків. Тому мають рацію депутати міської ради від партії «Свобода», вказуючи на відкритий фальсифікат. На жаль, до цього, свідомо чи несвідомо приклалися і українці (Див.статті «Польські пошуковці удвічі завищили кількість знайдених останків», «Янукович відкрив пам’ятник 300 убитим полякам, однак польська сторона приховує результати розкопок», «На Волині знайдено останки 136 людей, а не 300». http://galinfo.com.ua, news/.
Ніколи польська історіографія і польські мас-медіа не писали про жахливий злочин прикордонників Другої Речі Посполитої, які весною 1939 р. в часі загибелі Карпатської України замучили і розстріляли понад 500 карпатських січовиків, в основному галичан, що перейшли колишній польсько-чехословацький кордон для допомоги карпатським українцям у їх боротьбі проти угорських фашистів. Після окупації Карпатської України, угорці передавали полонених галичан польським прикордонникам. Частину галицьких добровольців, у переважаючій більшості членів ОУН схопила сьома прикордонна польська варта. Всі вони були розстріляні на Верецькому перевалі та в навколишніх лісах. Нагадаймо читачам, що Карпатська Україна не воювала з Польщею, натомість поляки вбивали карпатських січовиків, підривали мости, лінії передач та чинили інші диверсії на території цієї невеликої української держави, свідомо допомагаючи угорським фашистам та їх покровителям німецьким нацистам. Як відомо, польський довоєнний уряд разом з фашистами, взяв участь у розподілі Чехословаччини. Нині на Верецькому перевалі львівські пошуковці та археологи розкопують поховання, де лежать закатовані та розстріляні галицькі та карпатські українці, щоб перепоховати по-християнськи наших героїв. Польська преса як у рот води набрала…
ІА "Вголос": НОВИНИ