Таку думку в розмові з «Вголосом» висловив морський піхотинець Олександр Молодий.
До 24 лютого 2022 року Олександр Молодий працював директором парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького у Львові.
Але ще у 2019 році підписав контракт резервіста 503 окремого батальйону морської піхоти. А до того, з початку російсько-української війни, з 2014 року волонтерив та дуже часто їздив на передову.
Перші години повномасштабного вторгнення росії
А 24 лютого разом з товаришами поїхав в бік Маріуполя, де на той момент розташовувався його підрозділ.
Морський піхотинець згадує, що про повномасштабне вторгнення росії в Україну він дізнався з дзвінка свого товариша Олега Гайовишина, який вже їхав до Києва аби вивезти з-під російських обстрілів своїх маленьких внуків. Товариш дозволив взяти його буса аби Олександр зміг дістатися підрозділу.
«Я зателефонував до Богдана Масляка (теж морпіх 503 ОБМП зі Львова) й спитав коли ми виїжджаємо. Ми готувалися до виїзду, тому що нас ще 22 лютого попередили, що треба бути напоготові. То ж ми позичили машини. До слова, від цих автомобілів зараз вже нічого не залишилося», - розповідає боєць.
Дорогою до Києва чоловіки спостерігали за десятками тисяч біженців, які втікали від так званої ласки росіян, яка виражалася у безперервному бомбардуванні мирних українських міст. Корок сягав від Києва до Рівного.
«Чотири смуги автодороги були забиті втікачами. А ближче до Києва люди вже йшли пішки. Жінки йшли з дітьми, несли дітей на руках. Мені шкода було їх», - говорить морпіх.
І додає, що єдині думки, які на той момент у нього були, - якнайшвидше дістатися до свого підрозділу.
Війна 2022 року відрізняється від війни 2014
Як ми вже згадували, Олександр Молодий неодноразово бував на передовій з 2014 році. То ж свідомо та ретельно навчався під час зборів резервістів. Але у 2022 році виявилося, що не все, чому навчали військовослужбовців, можна застосувати.
«Все чому нас навчали: стрілецькому вмінню, патрулюванню та іншому, нам не вдалося застосувати в перші тижні повномасштабної війни. Не можливо підготувати до того, що ти годинами сидиш в окопі, а тебе розстрілює артилерія. Можна про це розповісти, можна фільм показати, можна сказати, що це - страшно. Але треба щоби людина це сама відчула», - каже він.
За словами бійця, те, що зараз відбувається, це - війна артилерій. А у 2014-2015 роках не було обстрілів крилатими ракетами та артилерією.
Натомість зараз росіяни тупо розстрілюють українські міста та села з артилерії.
«Це їхня стратегія: зносити населені пункти за допомогою артилерії, а лише потім заходити туди», - розповідає морпіх.
Причина війни - росія
Відповідаючи на запитання «чи можна було б уникнути повномасштабної війни» Олександр Молодий каже, що війна б все одно сталася, тому що росіяни не можуть заспокоїтися, їм хочеться завоювати всю Україну.
Єдине пояснення чому вони напали саме зараз, в тому, що Україна стала слабкою. А в цьому винна вже чинна влада.
«Вони б напали чи через п'ять років, чи через десять, чи через п'ятдесят, чи сто. Якби ми були сильними, то не напали, а вичікували доки ми ослабнемо. Але через якийсь час би все одно напали» - переконаний боєць.
Згадуючи про псевдореферендум, який росія, всупереч українському та міжнародному законодавству, провела на окупованих територіях України, Олександр Молодий, юрист за фахом, називає його нікчемним.
«Зрозуміло, що світ його не підтримає. Зробили його для свого внутрішнього ринку», - каже він.
Що стосується бійців полку «Азов» та інших оборонців Маріуполя, то, за словами морпіха, на жаль, місто втримати на той момент було не можливо. А українські бійці могли героїчно загинути.
«Це радянський нарадив: не здаватися в полон, битися до останньої краплі крові, той хто здався в полон - зрадник. Тоді головним було зберегти їхні життя. Їм наказали здатися і вони виконали наказ. Інше питання - кому здаватися», - говорить Олександр Молодий.
За його словами, серед бійців всі знали, що здача в полон росіянам рівнозначна смерті. Ніхто не очікував що ці нелюди будуть ставитися до військовополонених по-людськи.
«Росіяни не здатні поводитися по-людськи, вони не знають що це таке. За всю історію я не знаю жодного випадку людського ставлення росіян до полонених. Росіяни - не люди», - констатує він.
Але коли стало відомо про обмін полонених, то єдина думка, яка прийшла йому до голови: добре, що живі.
Записала Маріанна Попович
Читайте також у «Вголосі»: росія хоче війною упокорити Україну.
ІА "Вголос": НОВИНИ