Голова Івано-Франківської облради Ігор Олійник вирішив не вигадувати ровера і відзначити 100-денне перебування на посаді звітною прес-конференцією. Оскільки звітувати, за великим рахунком не було про що, завдання в колишнього будівельника, м’яко кажучи, було нелегким.
Сама прес-конференція, як і нечисельні попередні публічні заходи за участю голови, продемонструвала, що Ігор Олійник поки не знає як ставати з господарника публічним політиком. Виглядало так, що будівельне минуле голови облради заставляє його поводитись зі збереженням для себе щонайменше кількох запасних варіантів. Як наслідок, до пасиву пана Олійника гарантовано можна додати незібрання сесії облради в липні місяці для виголошення позиції щодо розпуску чи не розпуску парламенту, тоді відповідну ухвалу прийняла лише президія ради. Оскільки Ігор Олійник став керівником головного обласного органу завдяки голосам фракцій НСНУ та БЮТ, така позиція може свідчити лише про небажання конфлікту зі столичними регіоналами. Перспективність ролі т.зв. «мирового судді», що її для себе вибрав Ігор Мирославович, на минулих виборах наочно продемонстрував блок Володимира Литвина. Тим дивнішою вона видається у виконанні посадової особи, доля якої фактично залежить не від керівників держави і навіть не від громади області, а від депутатського корпусу обласної ради. А зі 120-ма колегами завжди можна домовитись, якщо, звичайно, немає якихось інших зобов’язань перед тими чи іншими групами.
Приблизно такою ж ніякою була і висловлена головою облради позиція щодо конфлікту з прокуратурою на предмет законності обрання (а значить і утримання) трьох заступників голови Івано-Франківської облради. Олійник просто повідомив, що прокуратура, після двох відхилень її протестів обласною радою, звернулася до суду. З прокуратурою все зрозуміло: вона чітко виконує свої обов’язки і в судовому порядку намагається виправити порушення українських законів, але хотілося б також і від голови обласної ради почути якусь розумну аргументацію щодо чітких завдань та розподілу обов’язків саме між трьома його заступниками. Як на пересічного платника податків, то зайвий мільйон на утримання чиновника виключно заради «забезпечення балансу влади» і працевлаштування безробітних нездар чи плати за голоси – то є марнотратство. І навіть законність чи незаконність такого рішення уже не має значення .
Була і ще одна теза голови облради, що прозвучала щонайменше дивно, а саме: про згортання програми газифікації області, особливо в гірських районах. «У нас газу нема, а газифікація є. Ми найбільш газифікована область. В гірських районах газифікація невигідна, бо зараз ми витрачаємо кошти на газифікацію, а завтра ця людина (споживач) не зможе оплатити цей газ» - сказав голова облради. Отож, спробуємо провести коротенький лікнеп для керівника представницької влади області: постачання газу для населення – комерційна діяльність, що має на меті отримання прибутку. Якщо Ви, Ігорю Мирославовичу, ведете мову про будівництво газопроводів за рахунок держави і передачу їх на баланс комерційної структури, то це просто повинно оплачуватись цією структурою, або, щонайменше, збільшувати частку держави в її капіталі. А якщо ж Ви говорите про неспроможність людини в селі оплатити енергоносії – то це – великою частиною Ваша проблема і Ваш головний біль. Значною мірою саме до Вашої компетенції відносяться питання про те як забезпечити цю людину добре оплачуваною роботою або ж достатнім рівнем соціальної допомоги. Якщо цього немає і, що найголовніше, Ви навіть цього не хочете розуміти, то Вам не місце у головному представницькому кріслі області. Ви перебуваєте при владі вже 100 днів. Де, дозвольте запитати,ініційовані Вами за цей час програми збільшення зайнятості в області, залучення інвестицій в сільську гірську місцевість, проекти збільшення доходів місцевих бюджетів від земель та лісів, проекти розвитку туристичної інфраструктури? Де? Немає. То звідки ж візьметься платоспроможний споживач енергоносіїв? А говорити про вулики, бджоли і душевний спокій – то не мішки носити… навіть 100 днів.
ІА "Вголос": НОВИНИ