Вже через лічені дні ми відзначатимемо історично важливу дату – 30-ліття з того моменту, як Україна стала незалежною. Та, пригадуючи події 24 серпня 1991 року, ми не завжди замислюємось, що у цей день відбулось не проголошення, а відновлення української державності. Про це – у розмові «Вголосу» з політв’язнем, народним депутатом України VIII скликання та сином головнокомандувача ОУН-УПА Романа Шухевича, Юрієм Шухевичем.
Зараз Юрію Шухевичу – 88 років. Майже половина його життя минула у неволі: радянська тоталітарна машина засудила сина головнокомандувача ОУН-УПА майже до 40 років таборів.
Коли йому було 57, він таки зміг повернутись на Батьківщину. А через рік після цього Україна стала незалежною.
ПРО ПОДІЇ 24 СЕРПНЯ
Коли наприкінці 80-х-початку 90-х розпочалися активні державотворчі процеси, Юрій Шухевич перебував за межами України. Повернувся на рідні землі після путчу ГКЧП у серпні 1991-го року.
«Сам путч застав мене не в Україні. Я був тоді в Мюнхені, і одразу звернувся до пані Слави Стецько, щоб вона мені спробувала організувати білет з Праги до Львова. Мене правда вмовляли зачекати, не їхати. Казали «нехай ситуація проясниться». Але я нікого не послухав, і, згодом, мені взяли білети і я приїхав. Приїхав я вже після путчу, 22 серпня. Ну а вже 24-го серпня трапилося те, що мало трапитися...», - пригадує політв’язень.
«Нас тоді переповнювали радісні емоції…»
Історичний момент ухвалення Акту про незалежність України Юрій Шухевич застав у компанії товаришів.
«В той день я був в гостях у знайомих. Ми зібралися невеличкою компанією, був увімкнений телевізор і якраз йшло засідання Верховної Ради. І ось, передають що Верховна Рада проголошує незалежність. Фракція комуністів проголосувала за незалежність… Нас тоді переповнювали дуже радісні емоції… Це було якесь таке піднесення, ми були справді задоволені голосуванням!», - ностальгує Юрій Шухевич.
За його словами, депутати з фракції комуністів проголосували за незалежність, оскільки боялися, що в Росії над комуністами почнуться розправи.
«Фракція комуністів проголосувала за незалежність не від добра, вони просто боялися, що в Росії над ними почнуться розправи і що їм мститимуть за путч. Вони і тут боялися цього, і хотіли тут зробити собі таке таке гніздечко, де б вони могли відсидітися якщо такі репресії в Росії будуть. Ось тому вони й віддали свої голоси», - підкреслює він.
«Ми поіменно випили за всіх п'ятьох ГКЧПістів»
Юрій Шухевич розповідає: після того як почули радісні новини, навіть випили з товаришами декілька чарок самогонки. При чому, каже, що пили не лише за незалежність, але й навіть за ГКЧПістів, які здійснили переворот. За всіх п’ятьох і поіменно.
«Господар сказав тоді, що він має шампанське та самогоноку. Пам’ятаю, питає мене: «Що будемо пити?». А я йому відповідаю: «Пане Юрію, ми ж будемо пити не за взяття Бастилії, а за незалежність України, що нам це шампанське пити, вип’ємо самогонки! І ми стоячи випили першу чарку за незалежність. А потім, на другій чарці я запропонував випити поіменно за всіх пятьох ГКЧПістів. Випили за них, тому що, коли б не той путч, то це все ще б тліло і тліло не знаю скільки років. А так все сталося з розмаху в один день і Союз розвалився», - пригадує Юрій Шухевич.
«24 серпня 1991 року незалежність відновили, а не проголосили»
У нашій розмові він наголошує на тому, що 24 серпня в Україні не просто проголосили незалежність. Її відновили, оскільки формування основ української державності відбулося значно раніше. Фундамент нашої незалежності було закладено ще 22 січня 1918 року, зазначає Юрій Шухевич.
«Я говорю відновлення, бо саме так потрібно називати ці події. Ми маємо пам’ятати, що незалежність проголосили ще в січні 1918 року. Все, що було пізніше, – чи то 30 червня 1941 року, чи то, власне, 24 серпня 1991 року – це було вже відновлення нашої державності та незалежності», - каже він.
Як пригадує Юрій Шухевич, у той день, 24 серпня, ще ніхто не знав про те, як далі розвиватимуться події. Це вже потім стало зрозуміло, що влада опинилася у руках комуністів.
«24 серпня ми ще не знали, яка вона буде, та незалежність. А потім усім тим, хто вже роками мріяв про неї і щось робив для того, аби вона була, стало дуже прикро. Прикро, що влада опинилася у руках комуністів, що вони собі тут, в Україні, зробили такий собі комуністичний заповідник...Тут, можливо, й наша вина була, тому що Народна Рада побоялася оголосити про розпуск Верховної Ради та нові вибори. Якби в той момент оголосили нові вибори, то склад Верховної Ради був би зовсім іншим. Інший уряд був би сформований, інший президент. А так, ми отримали президента-ідеолога комуністичної партії Кравчука та такий ж Кабінет міністрів...», - зазначає він.
ПРО НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ
«Люди, які народилися за цих 30 років вже знають, що вони народилися в державі, яка є незалежною»
З проголошенням незалежності Україна потрохи почала змінюватися. Зміни почались ще з Помаранчевої Революції. Згодом відбулась Революція Гідності, а тепер – маємо війну на південному сході України. Всі ці історичні події, так чи інакше, роблять нас сильнішими.
«З Революцією Гідності Україна справді почала змінюватись. Щоправда, і тут є прикрість. На Майдан та на війну пішли найкращі сини України. Вони взяли в руки зброю і вирушили у бій. Але політикани знову поділили між собою владу. І це ще тоді, у 2014 році. А про цю владу, що у нас зараз, взагалі соромно говорити. Але, тим не менше, подумайте: з того моменту, як ми відновили незалежність, минуло вже 30 років. Люди, які народилися за цих 30 років вже знають, що вони народилися в державі, яка є незалежною. Ми вже не молодший брат, не частина якогось союзу. Ми окрема держава», - підкреслює Юрій Шухевич.
«Треба виховувати молодь. І ми на це здатні, бо у нас є минуле, на якому варто виховувати і у нас є майбутнє, в яке ми повинні вірити»
За словами колишнього політв’язня, для того, аби держава змінювалася, в першу чергу, потрібно виховувати молодь.
«На жаль, молодь у нас не зовсім належно виховується. А треба дітей виховувати, як то кажуть, з молоком матері. А потім і в дитячому садочку, і в школі. І ми здатні це зробити, бо в нас є минуле, на якому варто виховувати і у нас є майбутнє, в яке ми повинні вірити», - каже Юрій Шухевич.
«До Європи слід йти свідомо. Не потрібно кидатись туди як у прірву»
Ще одна помилка, яку ми робимо – коли тягнемось до всіх цінностей, які нам диктує Європа.
«Ми постійно кажемо «Європейський союз, Європейський союз». Тільки й премось туди, не думаючи для чого і по що. Знаєте, якось блаженнійший Любомир Гузар сказав, що навіть там, у Європі, також не все так добре та гладко. Європа може і в нас дечому поучитсь. І справді, Європа в нас багато чого могла б повчтися, але треба, щоб всі наші люди усвідомили, що не треба кидатися туди як у прірву, а слід йти туди свідомо. Розуміючи, що саме МИ можемо дати Європі. Я маю на увазі не матеріальне, а духовне», - зазначає Юрій Шухевич.
Ці події, свідками яких ми зараз є – це ще одна спроба позбавити українців ідентичності, духовності та моралі.
«Німеччину перевиховували з 1945 року і подивіться на неї зараз: її народ зараз поклали на лопатки. У нього практично немає духовних цінностей, ось у чому біда. А події в Україні, свідками яких ми є… Зокрема, ситуація з «Файним містом» в Тернополі, – це також спроба духовно покласти нас на лопатки, аби ми позбулися нашої духовності. Щоб для нас важливішим стало чисто матеріальне. Все це нам хочуть прищепити, а ми піддаємось. Але не варто. Потрібно усвідомлювати, що це пастка. Дуже легко керувати народом, який не має ніяких духовних цінностей. Але слід розуміти, що під виглядом «свободи особи» Європа хоче атомізувати наше суспільство, розділити його на окремі атоми. І тоді цим суспільством можна буде маніпулювати так, як заманеться», - наголошує він.
«Сам факт того що ми існуємо тридцять років уже свідчить про те, що ми Є»
Та Юрій Шухевич впевнений: український народ з усім впорається. На нашому досвіді було безліч нелегких випробувань, але ми завжди боролись до кінця та вистояли.
«Я думаю, їм не вдасться це зробити. Ми, та і світ також, усвідомлюємо що Україна – це окрема держава. Та й Росія, яка думає, що вона наш старший брат, вже нічого не може зробити тепер. Щоб вони не говорили, скільки б вони не казали, що в нас просто якесь населення, а не нація, що ми не здатні побудувати державу тощо… Все це з нами вже не проходить. Сам факт того що ми існуємо тридцять років уже свідчить про те, що ми Є», - підсумовує він.
Анастасія Сорока для ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ