Масові заходи на відзначення 9 травня у Львові вже традиційно очікуються з певним побоюванням. Хоча у більшості українців це свято міцно вкорінене у свідомість, і не викликає жодних негативних емоцій, на Львівщині громадською думкою День Перемоги приблизно так, як у прибалтійських республіках, тобто День Перемоги є святом радше для російськомовного населення.
Та цього року на Львівщині 9 травня усе буде спокійно.
Комуністів просто лишили у спокої, надавши їм свободу дій. В такій ситуації, звиклі до протистояння, ліві виглядають розгубленими: не буде ні протестів з боку «правих», ні провокацій, ні бійок, нічого такого, що ще раз приверне до них увагу!
Провладні партії або ж, як “Батьківщина”, переводять святкування Дня Перемоги із політичної площини в харитативну, надаючи певну матеріальну допомогу ветеранам війни, або ж - взагалі проігнорують святкування 60-річниці Перемоги, скажімо, Ярослав Кендзьор заявив, що жителі Львівщини разом з ЛОО НРУ в цей день просто садитимуть картоплю і поратимуться на дачних ділянках.
Характерно, що навіть соціалісти все більше відмежовуються від свої колишніх товаришів по зброї. Бо на сьогодні, за словами Євгена Таліпова, «відмежування від шкідливих асоціації СПУ з КПУ є архіважливою передумовою гарного результату соціалістів на парламентських виборах».
На що перший секретар Львівського обкому КПУ Олександр Калинюк може лише з жалем сказати: “Це їх позиція, оскільки вони пішли у структури влади. Ми ж знаходжимось в опозиції. Раніше було краще.” Разом з комуністами будуть помічені лише представники Російського культурного центру ім. О. Пушкіна та “Русского блоку” Олександра Свістунова. Також пам’ятаючи про минулорічні спільні дій комуністів з СДПУ (о), можливою, також буде і їх участь.
Ще більше про стан залишеності говорить навіть той факт, що на столі Любомира Буняка лежать заяви лише ЛОК КПУ та Російського центру.
Ймовірно, що керівники місцевої влади не будуть приймати участь у відзначеннідня дня Перемоги. Так пан Олійник лише вийшов з лікарні, а мера Львова Любомир Буняк перебуває на лікарняному. Тому замість них будуть брати участь їх перші заступники. Які, як завжди, будуть присутніми на святі, але всім своїм виглядом показуватимуть, що вони тільки виконують свій посадовий обов’язок. І нічого більше.
Якось так сталося, що святкування 60-річчя Перемоги співпало з днем Міста. Чи так було задумано міською владою, а чи це просто збіг обставин, але усі заходи та акції пов'язані зі святкуванням дня міста значно послаблюватимуть напругу, що уже звично супроводжує святкування 9 травня.
Як бачимо, усе відбудеться тихо і мирно, без усіляких бійок і травм, вірогідно цьогоріч нікому не дістанеться парасолею по голові, лише за нитку червоного кольору на одязі. Напевне вирішили, що вистачить на цей рік і Естонії. Бо там, 9 травня буде відкрито пам’ятник 20-й естонській дивізії СС. Цей меморіал буде присвячено учасникам оборонних дій проти Червоної Армії. Бо сьогоднішня естонська історіографія саме так трактує захоплення Радянським Союзом території цієї прибалтійської країни.
Єдиним, де не буде ні миру, ні спокою,буде питання примирення між ветеранами ВВВ та вояками ОУН-УПА. В організаційному плані тут наче усе добре. Тематичні цикли підготовлено, заплановано роз'яснювальні передачі для населення. Так Львівська облдержтелекомпанія повідомила, що уже було проведено дві телепередачі і 9 травня відбудеться круглий стіл за участю представника Всеукраїнської спілки ветеранів Зіновія Слюти, Спілки політв’язнів Василя Кубіва та вояка дивізії СС “Галичина” Володимира Саламахи.
Та от, що про примирення думають наші політики:
Олександр Калинюк (ЛОО КПУ): “Нас не запрошували ні на ТБ, ні на радіо, ні в школи, ні в навчальні заклади. Мова не може й ти ні про яке примирення. ОУН-УПА були на боці фашистської Німеччини. Усі вони мали військові звання чи були агентами “Абверу”. Це нонсенс, тим більше, що діяльність дивізії СС “Галичина” засуджена Нюрбергським процесом.”
Олександр Свістунов («Русский блок»): ”Примирення неможливе!!!”
Ростислав Новоженець (Голова Яворівської РДА): “Зараз потрібно говорити людям правду про війну. І не для того, щоб образити когось, а щоб, майбутні покоління краще знали своє минуле. Бо для українців, які боролись за Україну, а не за її ката, війна закінчилась не в 1945, а в середині п’ятидесятих. Хоча нинішня влада докладає дуже мало зусиль для донесення цієї правди. Напевне бояться, що “старший брат” не дасть нафти чи збурить російськомовне населення.”
Євген Таліпов (ЛОО СПУ): “Нам потрібно примирення. Навчіться прощати!”
Як одні, так і інші, свято переконані в свої правоті, і будуть землю гризти за свої погляди. Тому єдиним виходом з даної ситуації буде лише час, який, сподіваюсь, щось таки і змінить у позиціях обох сторін. На сьогодні – це справді неможливо. Можливо, з часом нам таки вдасться закопати усі сокири війни і жити теперешнім, а не хворобливо перебирати кривди 60-річної давності.
ІА "Вголос": НОВИНИ