Холодне ранкове небо 9 травня повністю відображало усю атмосферу цьогорічного відзначення Дня Перемоги у Львові. Атмосферу якоїсь безпорадності, безнадії та безпритульності. Цього року комуністи й соціалісти проводили заходи окремо один від одного, а влада, як завжди - окремо від усіх.
Львівська влада поспішила відбути обов’язковий номер якомога швидше, уже в 9 годині на Пагорбі Слави зібралися її представники: перший заступник голови Львівської ОДА Михайло Сеник, перший заступник голови Львівської обласної ради Ігор Держко, перший заступник міського голови Львова Василь Кравців. Разом з ними були помічені також командувач військами Західного оперативного командування генерал-лейтенант Михайло Куцин, начальник Західного регіонального управління Держприкордонслужби України генерал-лейтенант Володимир Карась, які й приняли невеличкий парад. Як все швидко почалось, так швидко і закінчилось. Хто рано встає, той першим поїде додому спати.
О 10 годині Львівський обком КПУ разом з ветеранами поклали квіти до могил радянських воїнів біля Монументу Слави на Стрийській. Під час покладання квітів перший секретар ЛОО КПУ Олександр Калинюк заявив, що проти комуністів готуються провокації, тому на усьому подальшому маршруту їх буде супроводжувати міліція. Якої до речі на Стрийській, було більше ніж самих учасників покладання квітів. Разом з комуністами були також жіночки з “Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць”, які запам’ятались хіба що, читанням полум’яних віршів.
Найцікавішою подією цього зібрання була лише заява Олександра Калинюка, про існування ухвали № 967 Львівської міської ради про демонтування пам’ятника Матері-Батьківщині, замість якої буде поставлено пам’ятник борцям за волю України у вигляді козака з шаблею. Комуністів, ясна річ, не влаштовують такі метаморфози на святому для них місці, тому вони звернулись до Генеральної Прокуратури з проханням розглянути незаконні дії міської ради.
Потому колона автобусів з ветеранами у супроводі трофейних “Мерседесів”, “BMW”та радянських “Волг” та УАЗиків, з посиленою охороною львівської міліції, уже на новіших моделях “BMW”, вирушили на Марсове поле.
На Марсовому полі у цей час закінчував свої заходи Російський культурний центр. Владика Августин (УПЦ МП) провів панахиду на Солдатських похованнях. Коли ж приїхали комуністи, до яких уже на місці приєдналась чимала група ветеранів з червоними прапорами, члени Російського товариства, швидко зібрались і рушили на Пагорб Слави. Складалось враження, що вони не хотіли, щоб хтось бачив їх разом з комуністами.
Комуністи провели коротенький мітинг уже зі звичними промовами, привітаннями від Петра Симоненка і на Марсовому полі. Виступаючі говорили завчені ритуальні фрази. Щоправда фішкою цього сезону було обурення закликом до примирення між учасниками Другої Світової Війни. Можливість останнього категорично відкидалась усіма виступаючими
Як і слід було очікувати, основну масу демонстрантів складали люди похилого віку. Якусь бабусю з прапорцями Японії та Росії можна було сприйняти навіть за учасницю російсько-японської війни. Дехто з ветеранів прийшов з онуками. Однак під час руху на Пагорб Слави було помічено гурт молодих людей, які за своїм виглядом явно дисонували зі складом учасників заходу. Вигляд у них був суворий: короткі зачіски, насуплені обличчя. Вони стояли в одному із провулків Личаківської. Оскільки ходили чутки про акцію протесту з боку ЛОО “Єдність”, в рядах ветеранів з’явилося певне занепокоєння. Але як виявилось, це були лише перевдягнені в цивільне працівники “Беркуту”, котрі разом зі своїми товаришами в уніформі, оберігали ветеранів від можливих провокацій. Жодних провокацій не було, якщо не вважати, звичайно, такими вигуки “Червоні фашисти”, котрі можна було почути від купки ровесників демонстрантів
Шлях на Пагорб Слави також минув спокійно, без жодних нятяків на ворожість до походу. Мешканці Львова, знехотя подивившись на усе це дійство, повертались до свої справ. Ветеранів супруводжували лише постери з рекламою коньяку “Георгіївський” зі слоганом “Відчуй смак Перемоги!” на тлі фотографій з параду Перемоги 1945 року.
Неподалік від Пагорбу Слави сталась комічна ситуація: пара літніх осіб бомжуватого вигляду рушили назустріч колоні, голосно розмовляючи німецькою. Наші славні міліціонери про всяк випадок прослідували за ними. Та не почувши жодних поганих слів з їх боку (ще б пак! Ті розмовляли винятково німецькою), а також не зауваживши якихось провокаційних намірів у їхніх діях, міліціонери повернулись до виконання свого обов’язку.
На Пагорбі Слави усе відбулося за уже звичним сценарієм. Виголосивши ряд промов та привітань, та обізвавши “незлим тихим словом” місцеву владу та вояків ОУН-УПА, ветерани поклавши квіти, роз’їхались по домівкам.
ІА "Вголос": НОВИНИ