«Вголос» зібрав розповіді українців, які зіштовхнулися з дискримінацією за мовною ознакою. Когось відмовились обслуговувати українською, когось через мову не взяли на роботу, а хтось – став справжньою жертвою булінгу, бо «розмовляє не російською».
Усі ці люди – з різних міст України, але їх об'єднує одне – любов до української мови і усвідомлення того, що своє право на державну мову потрібно відстоювати завжди.
Наскільки це «окей», що українська мова в Україні - екзотична?
Полтавець Владислав Семенко до 9 класу спілкувався виключно суржиком. А потім вирішив: потрібно переходити на українську мову. Хлопець зізнається: «Ми якось всі звикли у такому середовищі жити... Але, згодом я зрозумів, що я повинен щось змінювати».
Хлопець розповідає, що з ним нерідко траплялися випадки, коли йому відмовляли в обслуговуванні українською мовою. З такими проявами мовної дискримінації полтавцю доводилось зіштовхнутись і в Києві, і в Одесі, і в інших містах України. А ось у Полтаві, каже, дискримінації, як такої, не відчував. Утім, коли розмовляв там українською мовою – люди дуже дивувались.
У рідній Полтаві відчувалось таке своєрідне відчуження до державної мови. Це коли тебе не засуджують за те, що ти розмовляєш українською, не говорять »фу«, але з тебе дуже дивуються. Мені казали: «Ну шо ти ото видєлуєшся, та абщайся па-нармальнаму, як всі люди». І таке бувало часто. А ще раніше було так, що я, наприклад, їхав у якомусь тролейбусі, розмовляв там по телефону українською, і на мене ніби й пальцем не тикали, «фу» не казали, але такі одразу погляди на мене були, наче це щось екзотичне. І тут якраз запитання виникає: наскільки це »окей«, що українська мова в Україні –екзотична?», - каже Владислав Семенко.
За нашу мову нам постійно потрібно боротися...
Нагадаємо також й про історію журналістки NTA Софії Лепех, яку користувачі соцмереж зацькували через сюжет про прояви дискримінації українськомовних у Львові. Дівчина зробила цілу серію відеоматеріалів про те, як в Україні не дотримуються закону про «Забезпечення функціонування української мови як державної», а після публікації одного із них, зіштовхнулась із хейтом з боку російськомовних громадян.
У сюжеті йшлося про магазин з товарами для тварин із зовсім неукраїнською назвою – «Зооуголок«» Він розташований у Львові, в супермаркеті Ашан, що на проспекті Чорновола. Я туди прийшла, спиталась у продавчині, чому обрали для магазину саме російську назву і коли саме її змінять. На що мені відповіли, що це станеться незабаром. Мовляв, це дуже довгий процес і на це необхідно дуже багато грошей. Утім магазин так і залишився «Зооуголком». Також у цьому відео йшлося про інтернет-магазин Sexy Fairy. Я помітила, що інстаграм цього бутика ведеться повністю російською мовою. Після чого зателефонувала власнику, зробила йому зауваження, на що він мені відповів, що веде сторінку так, як хоче. З часом вони таки почали вести свою сторінку державною мовою, проте подекуди продовжують писати російською, у своєму Вайбері, наприклад. І ось що найцікавіше з моєї історії: після виходу цього сюжету мене почали хейтити в коментарях. І, хейтили мене, виключно російськомовні українці, які, на жаль, не розуміють, що потрібно розмовляти державною мовою і бісяться через закон. Через мою україномовність мене називали «бандерівкою» і писали «ми говорили і будемо говорити російською». Одним словом, я не можу зрозуміти, чому за нашу мову нам постійно потрібно боротися!, - розповідає журналістка.
«Пришла тут відітєлі, на мовє она гаварит...».
З мовною дискримінацією зіштовхнулася й мешканка Києва Єлена Старкова. Вона розповіла на своїй сторінці у Facebook про випадок, який трапився із нею прямо поблизу центрального вокзалу столиці України.
Була на центральному вокзалі в столиці України і оскільки до поїзда було ще кілька годин, то зайшла в перший заклад який попався і де не було запахів. Ним виявився «Варенична Катюша». Заходила туди в навушниках і майже годину в них же і сиділа, а потім на хвилинку зняла. Першою, що почула «мой адрес нє дом і нє уліца, мой адрес совеєтский союз». Я здивувалась і спитала офіціанта чи це випадково. Ніт, за репертуар відповідає адміністратор закладу. Добре, я попросила покликати адміністратора. Поки чекала, зрозуміла, що весь! репертуар який звучить, це пісні російською мовою і часів радянського союзу", - обурюється жінка.
На цьому історія не закінчилась. Згодом до неї підійшла адміністратор закладу і тоді між жінками заточилась тривала суперечка: щодо культури, музики, війни та... мови.
Прийшла адміністратор Людмила (прізвище назвати відмовилась) і ... Далі почалось незрозуміле. Першу хвилину все було наче і добре, вона не поділяла мою думку щодо того, що звучить, казала, що це наше прекрасне спільне минуле, але розмова була спокійною. Та після мого зауваження щодо того, що сьомий рік війна і така музика не доречна в публічному закладі вона відповіла щось типу, що не відповідає за те, що хтось там за щось воює, а потім просто полилось....і про те, що я хвора, і про те, що вона мене викине, і про те, що вона мені ще щось там зробить. Звучало і таке, як »пришла тут відітєлі, на мовє она гаварит..., - пише киянка у своєму дописі.
«Мене побили... за українську мову!»
А ось киянина Володимира Олівця не просто зацькували за українську мову, а ще й побили. Інцидент трапився у київському ботанічному саду імені Олександра Фоміна. Про обставини того, що трапилось чоловік розповів на своїй сторінці у Facebook.
Мене побили за українську мову! Не думав, що доживу до такого, але сьогодні таки сталося. Продавчиня в ботсаду імені Фоміна навідріз відмовляється обслуговувати українською, а її чоловік-напарник, з характерним татуюванням на плечі, ще й б'є. Після виклику мною поліції сміливець переховується навколо, перетелефоновуючись з однодумицею за холодильником», - пише Володимир.
Чоловік обурюється: патрульних довелось чекати 50 хвилин. А коли вони прибули на місце події, то відмовились вирішувати інцидент і сказали, що поспішають на важливіший виклик.
Словом довелося втретє набирати 102 для реєстрації скарги на патрульних . Відразу після цього зателефонував мені оперативний черговий з Прорізної і сказав, що чекає на мене, бо я ніби патрульним обіцяв до нього прийти. Прийшов для чистоти експерименту, що робити. Заяву зареєстрував, направлення на зняття побоїв, всупереч анонсу патрульних, ніхто й не запропонував. Певно українськомовних в них б'ють постійно, реакція поліцейських- як на білий день і повітря навколо. Словом, усі мої плани на вечір накрилися мідним тазом, навіть шкідливого морозива не спробував. Так що, думайте, шановні українці, якою мовою краще говорити в центрі столиці на 30-му році самостійности. Або якими методами захищатися. Як українізацію втілити лагідно... - скаржиться чоловік.
Нагадаємо, у січні 2021 року набула чинності стаття мовного закону, яка передбачає перехід усієї сфери обслуговування на українську мову. Також, з 16 липня запрацювала ще низка нових норм закону про державну мову. Зокрема, українська мова стала обов'язковою у сфері театру та кіно, книговидавництві, екскурсійному бізнесі та туризмі.
ІА "Вголос": НОВИНИ