Земельна ділянка, що розташована на вулиці Зеленій 149, на місці колишнього державного підприємства «Львівський завод фрезерних верстатів», в останні десятиріччя активно використовується для промислового виробництва. Тут знаходиться низка підприємств, які виготовляють різноманітну продукцію - від кераміки до електровантажівок. Водночас нещодавно на примарні споруди на цій ділянці заявили права інші власники -, на підставі “нових” документів. І тепер індустріальна зона, де працює понад 1000 львів’ян, перебуває під загрозою знищення.

Індустріальна зона на Зеленій - ласий шматок для забудовників


За територію, яка колись належала Львівському заводу фрезерних верстатів, точиться справжня війна. З підробкою документів, спробами рейдерського захоплення, великою кількістю судових та кримінальних справ. Редакція “Вголос” вивчила ситуацію, аби зрозуміти, чи дійсно існує загроза масової житлової забудови однієї з небагатьох активних промислових зон Львова.

Свої історії нам розповіли підприємці, які придбали будівлі колишнього Львівського заводу фрезерних верстатів та відродили тут промисловість.

Зазначимо, що наприкінці 90-х років завод суттєво скоротив виробництво, а борги по заробітній платні працівникам зумовили необхідність продажу належного йому нерухомого майна. Значну частину цих площ викупили місцеві підприємці, які у той період  шукали виробничі площадки для свого розвитку. Власне  всі вони станом на 2021 рік продовжують тут працювати, виготовляти промислову продукцію (у т.ч. для експорту) та сплачувати податки.

Михайло Мартиняк, вихованець Львівської академії мистецтв, який разом з дружиною займається виготовленням кераміки. У 1998 році вони заснували сімейне підприємство «Резон», яке з 2001-го року викупило частину будівель колишнього Львівського заводу фрезерних верстатів.

«Торгові центри, кав’ярні та готелі – далеко не повний перелік місць, де можна зустріти нашу продукцію. Зокрема і в Європі, адже ми активно їх експортуємо. Можливо, хтось з шановних читачів має в себе вдома якусь з понад 250 моделей керамічних виробів, деякі з яких ми виготовляємо сотнями тисяч екземплярів. А деякі - ексклюзивно під замовлення. Це історія мрії про європейську якість продукту, виробленого у Львові. Я багато їздив Європою, вивчаючи технології виробництва, і кілька років збирав необхідне устаткування, по всій Україні та за кордоном. І тепер на міжнародних виставках я гордо кажу – так, це зробили українці. Це made in Lviv», - розповідає пан Михайло.



продукція підприємства Rezon 



Разом з тим на початку 2018 року на громадських слуханнях по забудові району підприємець дізнається, що на орендованій ним у Львівської міської ради земельній ділянці промислового призначення знаходиться якась інженерна споруда, право власності на яку зареєстровано у 2017 році за не державним, а приватним ТзДВ “ЛЗФВ”, власниками якого є родина Пешків.

На його думку, до земельної ділянки, на якій у виробництві залучено понад тисячу людей, виявили інтерес власники колишнього, а сьогодні приватної структури - заводу фрезерних верстатів. За словами Михайла Мартиняка, метою заволодіння його земельною ділянкою є житлова забудова. Адже дійсно, за даними порталу ЛУН, суміжні ділянки, як і в цілому район перехрестя вулиць Пасічної та Зеленої, наразі активно забудовують житлом. Залишається острівець виробничої території, який з усіх сторін оточили житлові багатоповерхівки.

 

Нова житлова забудова довкола промислової зони на Зеленій

Що розповідають львівські виробники?


Богдан Шевців, засновник та керівник компанії «ВЕЕМ-Металавтопром», що займається виробництвом сидінь для усіх видів транспорту та комплектуючих до машино-будівної галузі, також придбав будівлі на території заводу у 2001 році.

У 2005 році отримав в оренду у Львівської міської ради  земельні ділянки та розвинув сучасне металообробне виробництво, продукція якого користується попитом  як в Україні, так і за її межами - вже в 10-ти країнах Східної Європи.

У 2018 році підприємець дізнається, що на орендованій ним земельній ділянці знаходяться споруди, які йому не належать. Одночасно з цим, до нього приходять представники ТзДВ з вимогою звільнити виробничу територію, покликаючись на наявність цих вигаданих споруд. Підприємець не погодився на вимоги візитерів, через що у подальшому зіткнувся з переслідуванням у поліції та суді.

 Вже третій рік він перебуває під тиском постійних судових процесів, що перешкоджають йому у здійсненні виробничої діяльності, позаяк контрагенти не бажають мати справу з підприємцями, що мають численні судові процеси та кримінальні справи.

 «Від мене відвернулось багато іноземних інвесторів, які бажали співпрацювати з нами. Наприклад, у 2018 році до нас звернулась всесвітньо відома компанія Бомбардьє, яка розшукувала в Україні партнера по виробництву деталей для транспорту. Однак переговори були зумисно зірвані працівниками заводу на чолі з його власником Ігорем Пешком. Такі дії я розцінюю як рейдерські по відношенню до мого підприємства. Я не допущу забудови цієї землі, в яку я вклав 20 років життя, та на якій працюють понад 80 моїх працівників», - зазначив у своїй розповіді Богдан Шевців.

Анатолій Кучмар, власник товариства «Агропромкомплект» на початку 2000-х років придбав будівлі заводу з метою будівництва тут сучасного складського терміналу. В 2018 році дізнався, що на придбані ним будівлі оформлене право власності за ТзДВ, яке одразу переоформило його на новостворену юридичну особу ТОВ «Промислова лінія», власником якого є той самий Ігор Пешко, власник ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів». 

Після цього наступив етап активних дій по захопленню належних підприємцеві будівель. Так, у квітні 2019 року Пешком Ігорем було самоправно зрізано огорожу та заблоковано єдиний заїзд до будівель підприємця шляхом перекриття заїзду вилковим автонавантажувачем вагою близько 5 т. У липні 2019 року Пешком Ігорем за участю працівників охоронної фірми ПП «Аутпост-4» було застосовано фізичну силу до сторожа та захоплено будівлі.

 Як стверджує Анатолій Кучмар, до цього часу він не може мати доступ до своїх будівель, натомість Пешко Ігор вже подав документи до Львівської міської ради на зміну категорії земель на землі багатоповерхової забудови.

Ось що, зокрема, розповів підприємець:

 «З 2019 року у мене постійне протистояння з Пешком Ігорем Івановичем, який захопивши належні моєму товариству будівлі, намагається у будь-який спосіб їх знищити та розпочати будівництво житла на цій території. Кількість моїх звернень до правоохоронців вже перевищує усі нормальні межі. Дійшло до того, що на мої виклики поліція уже просто не приїжджає на місце скоєння злочину… Цікаво, що у вересні 2019 року Пешко Ігор Іванович штовхнув на землю працівника патрульної поліції – жінку, і навіть цей факт не розслідується її колегами», - говорить він.

Ярослав Міхняк, засновник Товариства «Будівельник», яке у 2001 році придбало комплекс будівель ливарного цеху у заводу й займається на цій території обслуговуванням аміачно-холодильного устаткування харчової промисловості у Західній Україні, каже:

«Пешко Ігор сфальсифікував документи на належний нашому товариству склад та постійно намагається ним фізично заволодіти. Вже третій рік поліція розслідує порушену нами справу і не може дати ради цьому рейдеру», - говорить підприємець.

Надія Бойко, власник Товариства «Будімпекс-2000», яке у 1999 році придбало будівлі у ВАТ “ЛЗФВ”. Товариство сьогодні опинилось в ситуації, коли проти нього заводом порушені численні кримінальні провадження за вигаданими фактами та судові процеси з вимогами віддати земельну ділянку новоствореному Товариству «ЛЗФВ», якому начебто належить право власності на неіснуючий тепловий пункт на цій земельній ділянці.

«Мене викликав на розмову Пешко Ігор Іванович, голова товариства «ЛЗФВ», та оголосив мені ультиматум, або я відступаю та віддаю землю, що він хоче для забудови, або ж отримаю такі неприємності від правоохоронців, що далі працювати не зможу. Я відмовила йому. На що він розпочав справжню війну з нами…», - розповіла Надія Бойко.

   Намалюємо права власності де треба

 

Претензії до “Резону”, як і до інших підприємств, що працюють на вищеназваній земельній  ділянці, у власників ТзДВ - родини Пешків – виникли загалом після 16-ти років їхньої успішної діяльності.  Публічно про це кінцевий бенефіціарний власник заводу Ігор Пешко, зокрема, розповів у коментарі для Радіо Свобода (публікація «Житло чи робочі місця? Війни за землю у Львові» . За його словами, він намагається повернути у власність ТзДВ комунікації, які забрали підприємці, що орендують тут землю у Львівської міської ради.

Зауважимо, що за даними системи YouControl Ігор Пешко є кінцевим власником ТзДВ “Львівський завод фрезерних верстатів”, та, окрім цього,  кінцевим власником ТзОВ “ЛЗФВ”, яке очевидно є абревіатурою, яка розшифровується як назва заводу, а також - ТзОВ «Промислова лінія». Згідно з даними системи, одне підприємство позиціонується як виробник сільськогосподарської техніки,  в той час, як інші - наданням в оренду власного чи орендованого майна. Крім того, в медіа згадують про те, що саме Ігор Пешко є власником мережі магазинів біжутерії CASABLANCA.

Варто зазначити, що про Ігоря Пешка у медіа згадували по-різному. Зокрема, в 2014-у році портал Антикор опублікував матеріал під заголовком «Ігор Пешко сірий кардинал Львівщини», у якому  звинуватив його в організації діяльності конвертаційних центрів з відмивання грошей. Крім того, за твердженням журналістів, Ігор Пешко був пов’язаний з Партією Регіонів та безпосередньо “заносив” чималі суми в тодішнє міністерство доходів та зборів для прикриття своєї діяльності.


Однак повернімося до головного. 

Власне, підставою, на якій базуються претензії Ігоря Пешка  на майно та землю цілого ряду підприємств, є зареєстроване у 2017 році право власності на примарні об’єкти. Саме на підставі реєстрації прав власності на які він фактично хоче заволодіти територією, де зараз працюють виробничі підприємства. Як стверджує Михайло Мартиняк, права власності на ці примарні об’єкти зареєстровані на підставі  сфальсифікованих документів, адже не можливо виготовити документи на те, чого не існує в природі.

Наприклад, по примарному об’єкту на земельній ділянці, де здійснює свою діяльність Михайло Мартиняк.

Договір оренди землі між ним та Львівською міською радою був укладений 20 вересня 2012 року. Згідно з цим документом,  Михайлу Мартиняку передана земельна ділянка, кадастровий номер 4610136800:02:005:0248, строком на 10 років до 12.07.2022 року, для обслуговування виробничих будівель і споруд. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований: у Відділі Держземагенства у м. Львові Львівської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 року за №461010004001175; у Львівській міській раді 20.09.2012 року за №С-2448, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі С-3 вчинено запис.



Окремо зауважимо, що інших будівель і споруд на цій земельній ділянці не було. Зокрема це підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи на завод фрезерних верстатів по вул. Зеленій у м. Львові, складеній ЛОР КБТІ у 2007 році.



З грубим порушенням вимог інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, без проведення обстеження об’єкту нерухомого майна на місцевості та його оцінки, Фізичною особою – підприємцем Лабою Петром Івановичем 11.05.2017 року був виготовлений технічний паспорт на неіснуючий об’єкт, а саме: на відстійник оборотного циклу №2 з частиною каналізації площадочної, загальною площею 75,8 кв. м, що за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149.



Зауважимо, що ФОП Петро Лаба вже фігурував у скандалах, пов’язаних з нерухомістю. Зокрема, активісти руху “Народна Дія Львів” на своїй сторінці в соціальній мережі Facebbok оприлюднили інформацію, згідно з якою саме ФОП Петро Лаба “приписав” 200 квадратних метрів горища, які знаходились у спільному користуванні мешканців будинку в центрі Львова, за адресою вулиця Князя Романа 12.

 23.06.2017 року на підставі технічного паспорту, складеним паном Лабою, державний реєстратор Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко Михайло Олександрович, зареєстрував право власності на цей неіснуючий об’єкт нерухомого майна за ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» на земельній ділянці, кадастровий номер 4610136800:02:005:0248, яка перебуває в орендному користуванні Михайла Мартиняка.



Тобто, наголошуємо ще раз, фактично пан Пешко як власник ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» таким чином отримав право власності на будівлю, якої фізично не існує. Ви не зможете доторкнутись до неї чи побачити. І саме на цій підставі він претендує на майно виробничих підприємств, які тут працюють.



 Високопоставлений “дах” для рейдерів

Зауважимо, що пан Ігор Пешко, який власне і намагається захопити територію виробничих підприємств, є особою вкрай непублічною. І реагує доволі агресивно на спроби громадськості втрутитися в цю ситуацію.

Зокрема, про спробу рейдерського захоплення писали такі медіа, як Гал-інфо, Gal-net, портал “Щоденний Львів”, та багато інших. Проте за 4 роки ситуація не зрушилась з місця, і поки не завершені суди тиск на підприємців з боку керівництва заводу триває і надалі.

Цікавий факт - свого часу в ситуацію втрутився Валерій Веремчук, який зараз є депутатом ЛМР від фракції “Варта”. Як писав “Вголос”, депутат звернув увагу на те, що паралельно з атакою на промислові виробництва, керівництво заводу звернулось до ЛМР з дозволом на зміну цільового призначення ділянки, очевидно з метою її подальшої забудови житлом.

«Цей лист викривав справжні наміри керівництва Львівського заводу фрезерних верстатів – не розвивати виробництво, а забудувати територію. Вочевидь, мій запит із пропозицією затвердити детальний план території у районі вулиць Зелена, М. Пимоненка, Д. Січинського зі збереженням її як зони промислового виробництва, став їм кісткою у горлі. Адже таким чином я вирішив убезпечити підприємців від посягань горе-забудовників. Я закликав мерію зробити все можливе, щоб припинити рейдерські атаки на майно фірм, які за 20 років через вливання коштів, оновлення обладнання, створили нові якісні виробничі потужності», - коментує Веремчук.

Зазначимо, що після цієї заяви керівництво “Заводу фрезерних верстатів” подало в суд на Веремчука. Від нього вимагали  100 тис. грн  - за шкоду діловій репутації. Шкоду представники заводу, який фактично не працює та яким керує родина Пешків, побачили у словах депутата про рейдерство з їх боку. Більше за все їх обурила заява Веремчука, у якій увагу, зокрема, було акцентовано на тому, що завод фактично не працює як виробниче підприємство з 1998-го року, і лише займається здачею майна в оренду. Проте Сихівський районний суд у задоволенні позову відмовив.

 Зауважимо, що з заявами про злочинні дії власників бренду “Завод фрезерних верстатів” підприємці, які провадять діяльність на його території, звертались до всіх керівників прокуратури та поліції Львівщини за останні 4 роки, а також надсилали відповідні листи до центральних органів влади - міністру МВС та особисто президенту Володимиру Зеленському. Всі ці звернення не мали жодного результату.

Війна на виснаження

Представник підприємців - адвокат Юрій Анохін зауважує, що такі протиправні дії, які спрямовані на заволодіння майном підприємців  підпадають під кваліфікацію таких кримінальних правопорушень, як протидія законній господарській діяльності, протиправне заволодіння майном підприємств, установ та організацій, самоуправство, підроблення документів та використання підроблених документів.

Попри те, що рейдерська атака не припиняється з 2018-го року, правоохоронні органи не реагують на звернення підприємців. Ось вже 4 рік підприємці, які офіційно зареєстровані у Львові, створюють тут робочі місця та платять податки, вимушені замість розвитку своїх виробництв захищати власне право на існування. Представники виробничих підприємств вважають, що мова йде про спробу фактично “витіснити” їх з території, взявши її в “облогу” внаслідок безперервних рейдерських атак.



Даний матеріал є авторським, та не обов'язково відображає позицію редакції

Андріан Марчук для ІА «Вголос»