Пане Андрію, чому ви обрали для книги саме Львів?
Почнемо з того, що у мене це 50-та книжка. А Україна для мене Києвом чи моїм рідним Ніжином не обмежується. У мене в книжках згадуються Тернопільщина, Черкащина, Сумщина. Тому Львів – це не щось ексклюзивне, це продовження, це мій підхід – називати міста своїми іменами. Людям цікаво читати про себе, про своє місто, про свою Україну
Звісно ж, нічого нового львів’янину про Львів розказати я особисто не можу. Але це цілком відповідає моєму підходу. У мене дуже часто людина приїжджає в нове для себе місто чи в нову місцевість, потрапляє в ситуацію, незнайому для себе, і це спонукає цього героя чи цих героїв адаптуватися до нових умов. Можливо, змінювати свої звички, можливо, змінюватися взагалі, а поняття «зміна героя» – це драматургія, це основи драматургії від початку до кінця.
Тому, коли ми з видавництвом «Фоліо» заговорили про те, що хочемо спробувати зробити серію детективів, то одразу «виник» Львів. Це навіть не обговорювалося. По-перше, я про Львів ще ніколи не писав, по-друге, це місто захоплює своєю атмосферою і купою легенд, котрі дуже часто вигадані, але які живуть. Воно спонукає до того, щоб у його інтер’єрах, на його натурі розгадувати загадки. І ще одне – чому саме ХХ ст. Тому що це цілком вкладається в нинішній тренд. Це історичні романи в будь-якому вигляді – чи просто історичний роман, чи історичний детектив, чи пригодницький роман, чи мелодрама в історичних декораціях – будь-що з префіксом історичний в Україні сьогодні затребувано.
А чому ви обрали саме австро-угорський період?
Можливо, через те, що попередню книгу, я присвятив тій частині України, яка була в Російській імперії. Логічно врівноважити Україну російську Україною австро-угорською. Це як дві мозаїки, як дві частинки одного пазла. Тим більше, що за сюжетом українець з Києва приїжджає до Львова – з російської імперії в Австро-Угорську і потрапляє в інший світ.
Окрім того, про цей період дуже мало написано художньої літератури. Коли пишуть про Львів, дуже часто описують середньовіччя, бо атмосфера на те спонукає. Пишуть про сучасний Львів, Львівщину чи Західну Україну взагалі в контексті визвольних змагань, у контексті руху опору, повстанської армії.
Про Львів початку ХХ століття книжок дуже мало – це неоране, але водночас і мінне поле. Тому що я, як не місцевий, маю про цей час дуже мало інформації, яка системно ніде не викладена. Відповідно, ми працюємо з істориками, консультантами, які індивідуально підходять до кожного сюжету. Мені потрібно, й історики зрозуміли мої вимоги, щоб це була не правда, а щось схоже на правду.
Усі ваші герої нереальні?
Серйозна проблема українського читача полягає в тому, що він неадекватно сприймає саме художню літературу. Українцям хочеться знати правду. Це пояснюється катастрофічним браком історичної інформації, тому люди хочуть хоча б так, через художню літературу, дізнатися правду.
У мене така ситуація склалася з книгою «Червоний», з моїм першим історичним романом. Читачі досі запитують: «Пане Андрію, скажіть, будь ласка, де можна почитати архівні матеріали про цю людину, подивитися, як вона виглядала». Тут я знову ж таки не хочу нічого вигадувати. Я цитую класиків: «Я не історик – я письменник». Так, історики мене консультують і «виловлюють бліх», щоб це було схоже на правду, щоб описані події могли б статися в описаний період.
У мені конфліктує журналіст, який звик оперувати фактами, і казкар-письменник, який вигадує історії, сюжети і мусить забути про фактаж. Адже наше з вами життя надзвичайно нудне, якщо ви не Анжеліка, не людина-павук. Ми не живемо тими пригодами, які описують письменники у своїх творах. Людям дуже подобається читати вигадані історії.
Що є лейтмотивом «Адвоката з Личаківської»?
Лейтмотивом цієї історії є експорт російського тероризму в Австро-Угорщину. Виявляється, таке було. Саме експортовані з Санкт-Петербурга, з Москви терористичні організації, які перебували у Львові під дахом москвофілів, багато в чому спричинили окупацію міста у 1912 році.
Друга книга під назвою «Привид з Валової» вже написана і вийде у лютому. Описані у ній події відбуваються у 1909 році. Створення сюжету книги спричинив будівельний бум, період перебудови старих будинків. Їх ламали під корінь і зводили нові, зокрема на вулиці Валовій.
Третя книга буде називатися «Автомобіль з Пекарської». Вона – про події 1911 року, про економічний розквіт, який символізував автомобіль. Назва четвертої книги, події якої будуть відбуватися у 1913 році, – «Різник із Городоцької», де різник полює на повій, які були сконцентровані на цій вулиці.
Скільки всього ви плануєте написати книжок про Львів?
Усього буде сім книжок про Львів. Три наступні романи я ще не знаю як назвати.
Ганна Врублевська, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ