«Вголос» розпитав заступника голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода», чому він з однопартійцями так активізувався у критиці уряду Яценюка, під керівництвом якого він особисто пропрацював дев'ять місяців.
«В уряді діють за принципом: хліба і видовищ. Хліба вже немає, то видовищами загодовують»
Дещо двояко виглядають пікети «Свободи» проти уряду. Адже ви самі там працювали тривалий час. Чому тоді не критикували прем’єра і сам уряд?
Ми і тоді критикували уряд, але більше критикували всередині, вказуючи на помилки. Бо, на відміну від інших політичних сил, «Свобода» завжди дотримується тих домовленостей, які досягнуто з партнерами. На той час ми були членами коаліції і, очевидно, що публічно критикувати уряд, який разом сформували, не могли.
Але не завжди достатньо було лише внутрішньої критики, коли в такий спосіб не можливо було вплинути на ситуацію, «Свобода» публічно висловлювала свою позицію.
Згадайте, наприклад, безкомпромісну позицію нашої фракції щодо передачі в управління газотранспортної системи. Наші депутати тоді не дали голосів, бо вимагали, щоби законом було виключено можливість для «Газпрому» отримати контроль над ГТС, у тому числі й для фірм, афілійованих з російським монополістом. Натомість Яценюк цьому активно і надто емоційно противився. Зауважу, це було в липні минулого року.
«Свобода» активно критикувала й ухвалення державного бюджету на 2015 рік. Депутати-«свободівці» блокували трибуну, коли уряд намагався приватизувати близько 1200 державних стратегічних підприємств.
Тобто ми і раніше не мовчали.
Так само і тепер. Озвучено жахливі обвинувачення – 7,5 мільярда фінансових зловживань, які покриває Яценюк. У цивілізованій країні це відразу стає предметом публічної дискусії, гучних відставок, приводом для кримінального розслідування і суду.
Чи, на вашу думку, достатньо однієї заяви колишнього начальника Держфінінспекції, яку сам Яценюк і його команда називають замовною, щоб проводити пікети і блокувати трибуну в парламенті? Крім того, з боку людей Яценюка вже звучать звинувачення в бік Гордієнка, що він сам корупціонер. То чи є підстави довіряти цим гучним заявам?
Питання не лише в заяві й персоні колишнього керівника Держфінінспекції. Я не хочу бути рефері в стосунках Яценюка й Гордієнка.
Але, по-перше, заяви Гордієнка не взялися нізвідки. Ця людина очолювала Державну фінансову інспекцію і посилається на результати перевірок. Тобто на відповідні документи з підписами уповноважених осіб, які можуть розглянути як свідчення по суті і в прокуратурі, і в суді. Це юридичні факти, з якими не можна не рахуватися. Це не якесь «бла-бла» у «Фейсбуці» від міністра МВС.
По-друге, саме Яценюк як прем'єр-міністр подавав Гордієнка на цю посаду. І якщо якісь звинувачення в бік Гордієнка – правда, то це теж відповідальність Яценюка, чому ця людина працювала на цій посаді.
По-третє, це неправильно – звинувачення на свій рахунок дискредитувати зустрічними обвинуваченнями. Треба розділяти взаємні обвинувачення і розглядати їх окремо. Бо поки що так виглядає, що діють за принципом: тримай злодія.
А за фактом уряд сам би мав першим узятися за розслідування заяв Гордієнка, який, відповідно до своїх службових обов’язків, зробив перевірку і виявив зловживання. Тобто він дав уряду пас, а прем'єр замість того, щоб прийняти і розібратися, почав кричати: «Брехня!». І тому виникає запитання: чому Арсеній Петрович так це приховує? Хоча він перший, хто б мав бути зацікавлений у розкритті корупції в державі, зокрема й у своєму уряді.
З боку представників «Фронту змін» кілька разів звучало, що звіти Держфінінспекції здебільшого стосуються періоду уряду Тимошенко й Азарова. А зловживань за часів Яценюка з озвучених 7,5 млрд – лише 11 мільйонів гривень. Ба більше, ніде у звітах особисто не фігурує Яценюк. Тож чи заслужено прив’язувати сюди саме уряд Яценюка і самого прем`єр-міністра?
А якщо по-іншому поставити питання: хіба зловживання на 11 мільйонів – це мало? Чи більша корупція «папєрєдніків» виправдовує меншу, але свою? І, головне, з якого дива Яценюк покриває корупцію в попередніх урядах? А щодо інформації про нібито відсутність підписів Яценюка, то прем'єр-міністр – це політична фігура, тому має нести політичну відповідальність за зловживання у своєму уряді.
Ви були дев'ять місяців в уряді. Тоді у вас підозр у корупційних діяннях Кабміну не виникало?
Проблема не в тому, що є корупція, вона дісталася в спадок від Азарова. Проблема в тому, що її не хочуть розслідувати, а ще гірше – її покривають. За рік ми не побачили в уряді системної роботи в питанні боротьби з корупцією.
Те, що зараз відбувається, якісь показові затримання можна пояснити дуже просто. Діють за принципом: хліба і видовищ. Хліба вже немає, то видовищами загодовують. Але такими методами з корупцією не борються.
Зауважте, одразу після заяв Гордієнка раптом активізувалося МВС у показовій боротьбі зі всіма проявами злочинності. Аваков ледь не особисто борделі закриває. Що ж він раніше цього не робив, адже вже рік в уряді. Все просто – він діє за законами піару: щоб перебити одну резонансну інформацію, треба вкинути для обговорення іншу, у нашому випадку показово активну боротьбу з корупцією.
«Я не залишив Україну в часи Януковича, чому маю її покидати через якісь фантазії Авакова?»
Після вашого пікету під Кабміном у середині березня з вуст міністра МВС Арсена Авакова, з яким ви разом працювали в уряді, пролунали претензії в якихось корупційних діяннях в Мінекології за час вашого керівництва. Чи були вже якісь дії після цих звинувачень з боку правоохоронних органів? Про еміграцію не думаєте?
Це моя країна, я її не залишив під час правління Януковича, чому маю покидати через якісь фантазії Авакова?
За п’ять місяців, протягом яких я вже не працюю в уряді, можна було знайти хоч щось, якби були якісь факти. Але їх немає. Мене ні разу не викликали в правоохоронні органи ні як свідка, ні, тим паче, як підозрюваного. Вперше (і, до речі, востаннє) почув про якісь «питання» до мене саме від Авакова на цій прес-конференції. Та й він сам згадав про ці «питання» у зв'язку зі «свободівським» пікетом проти багатомільярдної корупції в уряді Яценюка. Аваков мене побачив і «щось» згадав, але що саме – досі ніхто не знає. Тобто знову чистий піар з боку представника «Народного фронту».
При цьому я розумію, що наші правоохоронні органи лишилися фактично такими ж, як були за Януковича. Тому склепати якусь справу можуть, але вона буде шита білими нитками, і це всі побачать.
Працюючи міністром, я намагався поламати корупційні схеми. І думаю, що в багатьох моментах мені це вдалося. Наприклад, не дав привласнити триста мільйонів гривень сумнозвісному Іллі Марчевському за нібито утилізацію небезпечних відходів у місті Калуш (І. Марчевський – підприємець, фірми якого за часів Януковича отримували державні підряди на утилізацію небезпечних відходів – авт.). До речі, новий очільник міністерства пан Шевченко відразу повернув на посаду колишнього керівника фінансового департаменту пані Ярову, яка працювала за Злочевського, Ставицького та інших міністрів часів Януковича. І вони намагалися відновити схему, коли замість небезпечних речовин на утилізацію за кордон вивозили тисячі тонн ледь забрудненої української землі. Але завдяки втручанню громадськості, народних депутатів і розголосу в ЗМІ чиновники міністерства зупинилися. Проте надалі треба пильнувати ці триста мільйонів, щоб їх не вкрали.
Ваш однопартієць Ігор Швайка вже озвучив інформацію, як його ще за часів урядування намагалися пресувати тодішні союзники. Вам перешкоджали в роботі на посаді міністра?
Мені перешкоджали в роботі насамперед кадрово. Першого із заступників призначили лише через місяць, другого – ще через три, третього заступника з питань євроінтеграції не призначили взагалі. Це єдине міністерство, де цього заступника не призначили, хоча конкурс у Кабміні він пройшов. Те саме було з центральними органами виконавчої влади, які координуються через міністра екології: документи на кандидатів просто лежали в Кабміні. А, працюючи без заступників, я був завалений поточною роботою і фактично не мав часу займатися глобальними питаннями розвитку галузі.
Ви могли вільно вибирати собі заступників чи це була квота ваших тодішніх союзників?
За багатьма вакансіями це була квота «Народного фронту». Наприклад, двох кандидатів на посади заступників голови Державного агентства економічних інвестицій було подано за квотою «НФ», Кабмін за моїм поданням їх згодом звільнив через зловживання.
За час Майдану у «Свободи» з Яценюком склалися ніби дружні стосунки. А в уряді вони різко припинилися?
Щоб зрозуміти рівень наших особистих стосунків, наведу лише один приклад. Я був у кабінеті прем'єр-міністра Яценюка всього один раз за весь час роботи в уряді. Це коли разом зі Швайкою і Сичем (тодішній віце-прем’єр від «Свободи» – авт.) прийшли повідомити, що робитимемо заяву про відставку, оскільки «Свобода» за результатами парламентських виборів не формуватиме коаліцію.
Вас ігнорували чи не було раніше потреби ходити в кабінет прем’єра?
Ігнорування було, оскільки на засіданнях уряду я постійно озвучував позицію партії, зокрема й щодо тих чи інших кадрових призначень. Наприклад, міністри-«свободівці» були проти призначення Бочковського на посаду голови ДСНС. Доходило до смішного: я був змушений брати слово двічі-тричі, Яценюк просто не слухав, натомість коли мене не було на засіданні Кабміну, наприклад у зв'язку з відрядженням, то завжди він про мене згадував, говорив про якісь «страшні речі», які нібито діються в Міністерстві екології.
А що сталося після Майдану, чому так зіпсувалися стосунки з Яценюком?
Уже потім ми дізналися від політтехнологів, що відразу після формування уряду за участю «Свободи» наші колишні партнери замовили проти нас інформаційну кампанію. І це помітно було у всьому.
Згадайте генпрокурора Махніцького і міністра Авакова, які відразу після призначення були абсолютно різними фігурами за авторитетом: Авакова звинувачували за те, що випустив Януковича, а Махніцького хвалили за порушені кримінальні справи та звільнення політичних в'язнів.
І буквально за кілька тижнів Авакова раптом почали підносити і возвеличувати, а Махніцького ганьбили, хоча кардинально нічого не змінилося. Я не хочу бути адвокатом Махніцького – він уже понад рік не є членом «Свободи», але це приклад, як з нами боролися наші колишні союзники. Вони розуміли, що ми можемо бути для них дуже серйозними конкурентами в майбутньому, боялися цього і вдалися до підлих методів боротьби проти нас.
Очікувано, у бік «Свободи» та «Батьківщини» вже пролунали звинувачення про замовний характер протестів. Ба більше, про виконання замовлення самого Кремля, який намагається дестабілізувати ситуацію в країні із середини. І багато хто готовий цьому вірити, бо дестабілізація нині на шкоду.
Зручно у всьому звинувачувати руку Москви. Але це вже смішно. Якби уряд критикували колишні «регіонали» – це одне. Але на прес-конференцію виходять народні депутати від «УДАРу», «Батьківщини», «Свободи», тобто представники тих політичних сил, які були на Майдані, валили й таки повалили режим Януковича, привели Яценюка до влади, як і його штучно створений проект «Народний фронт».
«Свободу» навіть звинувачують у тому, що саме ми витягли Гордієнка на трибуну, щоб приховати корупцію Мохника і Швайки, яку озвучив Аваков. Саме статті з таким змістом було розповсюджено фактично в усіх районних газетах України від імені одного автора. Але абсурдність таких припущень легко спростувати, глянувши на дати. Гордієнко зробив свою заяву 18 березня, лише після того ми вийшли на пікет під Кабмін, і тоді саме пролунало звинувачення в бік міністрів-«свободівців» від Авакова. Тобто ці статті – звичайнісінька «джинса», іншими словами – прихована реклама чи антиреклама, яку маскують під новини, аналітику тощо. Тепер запитання: якщо в Авакова є «питання» до міністрів-«свободівців», то навіщо запускати «джинсу», задіюючи адмінресурс та витрачаючи шалені гроші, які значно потрібніші на війні? Відповідь очевидна: це – брудна піар-кампанія проти «Свободи».
Але, все ж таки, чи є нині сенс боротися з Яценюком, зважаючи, що внутрішня політична дестабілізація дійсно тепер не на часі?
Ми боремося не з Яценюком, хочемо з’ясувати, наскільки заяви Гордієнка про багатомільярдні корупційні зловживання мають під собою ґрунт. Для цього треба розслідування перевести в публічну площину, а не вирішувати в кулуарах. Потрібно створити парламентську комісію, бо в правоохоронних органах справу можуть «закопати», оскільки схеми «заминання» справ досі залишилися.
Щодо дестабілізації, то я не бачу стабілізації за Яценюка. За чотири місяці його нового прем'єрства виконано лише 5% коаліційної угоди, яку узгоджували аж місяць, роблячи з цього шоу. Прем’єр заявляв, що знає, як вийти з економічної кризи. Натомість заморожено будь-яке підвищення зарплат і пенсій, введено пенсійний податок 15% для пенсіонерів, які працюють, виросли в рази комунальні послуги і ціни на харчі, загалом залізли в кишеню до малозабезпечених. Натомість уряд не чіпає олігархів, створюючи їм максимально сприятливі умови. Один лише приклад: Яценюк два роки тому розказував, що Україні вистачає газу власного видобутку й українці можуть цим дешевим паливом користуватися. Що змінилося тепер? А змінилося, очевидно, лише те, що замість Азарова він «сів» на дуже привабливі потоки. Саме така політика уряду дестабілізує ситуацію в державі, а не міфічна «рука Москви», яку піарники «Народного фронту» ліплять до «Свободи».
Розмовляла Мар’яна П’єцух, «Вголос»
Фото автора
ІА "Вголос": НОВИНИ