Антін Радомський - член Президії Політради партії НС «Українці!»
29 січня в Українському Домі у Києві відбувся Установчий з’їзд Народного Союзу „Українці”. Головою партії обраний Андрій Парубій, колишній член ВО „Свобода”. Партія наразі не є зареєстрованою у Мін’юсті, але виявляє бажання стати суб’єктом виборчого процесу на парламентських виборах 2006 року.
З метою дізнатися як просувається процес реєстрації партії та яку мету ставить нова партія ІА „Контекст-медіа” звернулося до одного із співзасновників, члена Президії Політради партії Народний союз „Українці!” Антона Радомського
Пане Антін, на якому етапі зараз знаходиться реєстрація партії Народний союз „Українці!”?
Взагалі процес відбувається наступним чином. Спочатку з’являється ініціатива у групи людей, у яких є бажання створити партію. Ініціатива обговорюється, знаходяться люди, які підтримують цю ініціативу і скликається установчий з’їзд. На з’їзді проголошується рішення про створення політичної партії. Згідно із чинним законодавством наступним кроком є збирання не менш, ніж 10 тисяч підписів у двох третинах областей і в двох третинах районів кожної з цих областей.
Ми вже зібрали необхідну кількість підписів навіть із запасом. Всі необхідні документи вже зібрані і 16 лютого передані в Мінюст. Відповідно до чинного законодавства протягом місяця має бути прийняте рішення про реєстрацію партії або вмотивоване рішення про нереєстрацію. Оскільки всі документи належним чином оформлені у нас немає підстав думати, що рішення буде якесь інакше, ніж зареєструвати політичну партію Народний союз «Українці!».
Останній термін 16 березня, коли партія повинна бути зареєстрована, але я думаю, що це може бути і швидше.
А в абсолютних показниках скільки підписів вже зібрано по Україні і в області?
У Львівській області зібрано близько 6 тисяч підписів.
Я був відповідальний за збір підписів у Львівській і Франківській області. У Франківській області зібрано близько 700 підписів. По всій Україні близько 15 тисяч.
А законодавством регулюється скільки підписів необхідно зібрати у кожній області?
Фактично згідно із законом виглядає так, що може бути зібрано по одному підпису в двох третинах районів кожної із двох третин областей, а решта може бути зібрано в одному місті. Але ми дали можливість попрацювати нашим ініціативним групам. Як член політради, я задоволений результатом.
Ті, що підтримали створення нової партії, це в основному вихідці із ВО „Свобода”?
Ні, середовище значно ширше. Так воно проголошувалося, так воно реально і було. Це є вихідці з Українського дому, учасники Помаранчевої революції. Це фактично, як називали її журналісти, „партія помаранчевої революції”. Це ті люди, які були на київських майданах і які представляли всю Україну. На самому з’їзді ми не мали представництва з Криму, а в законодавстві передбачено, що Крим і Севастополь мають бути в переліку двох третин. Вже через три дня після з’їзду з’явилась ініціативна група, яка сказала, що забезпечить збір підписів у Криму і Севастополі.
Проблем із членством у нас не буде.
Тобто ті, хто підписався не обов’язково стануть членами партії?
Звичайно, членами партії стануть ті люди, які були делегатами з’їзду, ті люди, які були членами ініціативних груп по збору підписів, а згодом і всі бажаючі, які будуть поділяти наші погляди. У Львівській області практично всі райони були представлені. Це означає, що якась мінімальна ініціативна група у кожному районі вже є. А згідно з нашим статутом достатньо трьох людей, щоб зареєструвати районну організацію.
Крім колишніх членів „Свободи” вихідці із яких політичних середовищ ще виявили бажання стати членами вашої партії?
Ті люди, які хочуть активно працювати, які відчувають всю проблематику, яка є і в суспільстві і у владі. І вони бачать, що Народний союз «Українці!” це є та організація, де вони це зможуть зробити. Це фактично організація, яка твориться знизу. Я, як відповідальний за збір підписів у Львівській області, відчував це протягом останнього місяця. Надзвичайно інтенсивні дзвінки йдуть з області не тільки від людей, які можуть стати керівниками районних організацій, а від звичайних людей, які були учасниками „помаранчевої революції” і які питаються: „Ну коли ми вже почнемо працювати”. Тобто енергія є надзвичайно велика. Єдине, що стоїть на заваді, що законодавство забороняє діяльність політичної партії до моменту її реєстрації. Це не дає нам вже сьогодні працювати як політичній структурі. Щодо членства, то практично всі хто вийшов з ВО »Свобода« будуть працювати у Народному союзі »Українці!", але нових людей значно більше.
Зараз партії чітко поділилися на опозиційні і провладні. Ті, що були опозиційними стали провладними. Ваша партія ідентифікує себе з тими чи іншими силами?
Поки що не можна говорити про владу і опозицію. Влада ще формується, а щоб давати їй оцінку вона мусить попрацювати. Щодо опозиції, то я не можу трактувати опозицією партію Януковича, трактувати самого Януковича опозицією. Якщо мова йде про те, що порушувався закон, що чинилися фальсифікації, порушення виборчого процесу і виборчого права, порушення інших законів України, відповідно компетентні державні органи повинні дати оцінку. Люди повинні бути оцінені не згідно з політичними поглядами, а згідно із правовими нормами. Якщо ці люди вчинили злочин і це буде визнано судом, то ці люди повинні сидіти за гратами. Тут абсолютно не повинно мати значення, яка в нього політична орієнтація.
Якщо говорити про ліву опозицію, зокрема про комуністів, які хочуть сьогодні себе називати опозицією Хочу сказати, що в Україні процеси не так відбувалися як би вони мали відбуватися ще з 90 року. Має відбудеться Нюрнберг-2 і має бути дана нормальна правова оцінка Комуністичній партії, повинна бути дана оцінка комуністичні ідеології з точки зору українців і Української держави. Не тільки я так вважаю, так вважають багато людей, що діяльність Комуністичної партії, це і організований голод 32-33-го років і нищення українців під час Другої світової війни, і впродовж усього часу правління комуністів. Вся їхня діяльність спрямована на геноцид українського народу. Якщо ці речі будуть доведені в суді, то ця ідеологія повинна бути заборонена. У такому ключі розглядати її як опозицію не хотілося б.
Опозицією до нинішньої влади повинні бути не ті люди, супроти яких закон ще не дав оцінки, а в опозиції повинні бути ті люди, які хочуть, щоб нинішня влада більш ефективно виконувала свої обов’язки перед українським народом. Не може бути до української влади опозицією не українська влада. Якщо хтось ставить питання про ліквідацію. Української держави як такої і повернення до Радянського Союзу, то це не є українська опозиція. Це взагалі не є українська політика. Якщо це не є українська політика, то як вона може бути опозицією.
Тобто, на Вашу думку, у нас немає української опозиції?
Фактично сьогодні у нас української опозиції немає, як і немає ще української влади, бо вона ще формується.
На даний час для всіх українських структур і українських політиків є першочергове завдання допомогти українському президенту сформувати українську владу. Якщо буде сформована українська влада, тоді може формуватися опозиція. А опозицією я трактую тих людей, які допомагають владі. Вони не є при владі, а спостерігають з боку, а з боку завжди легше помітити якісь недоліки і якісь недоробки. І запропонувати громадськості, що якби ми були при владі, то вирішили б це питання інакше. Коли ми про це заявляємо, існуюча влада може скористатися цією підказкою. Від цього виграє українське суспільство.
Партія Народний союз „Українці!” готова зайняти цю нішу і стати українською опозицією?
Як казав голова партії Андрій Парубій, одне з головних завдань нашої партії – це є контроль за тим, щоб здобутки „помаранчевої революції” не були втрачені. Я як учасник двох українських революцій, „помаранчевої революції” і студентської „революції на граніті” 1990 року маю можливість аналізувати ці два процеси і порівнювати їх між собою. Я би дуже не хотів, щоб з „помаранчевою революцією” сталося теж, що й з „революцією на граніті”, де фактично здобутками скористалися зовсім інші люди. Не ті, які голодували і не ті, які їх підтримували. Вони для тих людей були чужими. А раз були чужими, вони їх не розуміли і цінності, за які виступали ці студенти і я у тому числі, не збиралися втілювати у життя.
Якщо ми виступали за українську армію, за повернення всіх українських військових на територію України, то мова йшла не тільки про рядових солдатів, а мова також йшла про всіх офіцерів. А на той час 70% офіцерського складу Радянського Союзу були українські офіцери. Якщо б ми повернули тих українців в Україну, то мали б найпотужнішу армію в світі в кадровому потенціалі. В результаті ті люди, які скористалися нашою революцією, віддали Чорноморський флот, віддали ядерну зброю під гарантії нібито двох супердержав. І коли одна із супердержав починає висловлювати територіальні претензії до України, то інший гарант, США, навіть не спромігся оформити на це протест. Це говорить про те, що коли внаслідок революції до влади приходять не ті люди, які безпосередньо брали в ній участь, то вони просто не усвідомлюють, чого хотіли люди, які зробили революцію.
Я би дуже не хотів, щоб історія повторилася ще раз. Одне із завдань партії Народний союз «Українці!» буде слідкувати за цими процесами, постійно нагадувати людям при владі, хто їх привів до цієї влади. Вони повинні відчувати постійний подих того суспільства, того народу.
Партії, які були опозиційними, стали зараз провладними. На Вашу думку, чи зможуть вони самоусвідомитись у новій ролі?
Фактично не партії сьогодні приходять до влади, а окремі лідери і окремі люди. Партії приходять до влади тоді коли республіка є парламентською і уряд формує парламент. Коли мова йде про президентсько-парламентську республіку, то владу формує президент, який призначає не партію, а конкретних людей, які себе проявили. Звичайно, партії мають певний вплив, бо проявляли свою позицію.
Але ж формування влади зараз відбувається відповідно до певних квот тій чи іншій партії?
Дуже багато говориться про квоти. Але потрібно ще мати кваліфіконані кадри, щоб наповнити ці квоти.
Місцевий керівник думає не лише про квоти, але й думає про район. Зараз проблема у будь-якої партії висунути по всіх районах своїх голів райдержадміністрацій. Цей кандидат повинен бути достатньо фаховим, щоб очолити РДА. Це ж не є політична посада. Це є господарська посада, оскільки потрібно вміти керувати господаркою району. Якщо говорити відверто, то немає такої політичної партії, яка б могла висунути достойних кандидатів по всіх районах на посади голів РДА, які б могли реально впоратися із господаркою району. Якби такі люди були, то ця партія вже давно була при владі.
Квота – це серйозний аргумент, яким можна користуватися, щоб відстоювати свого кандидата, але це, на мою думку, лише додатковий аргумент. Губернатор повинен дивитися не на належність чи не належність до тієї чи іншої партії, а на те чи ця людина є фаховою. Якщо він фахівець і він іде по квоті, то немає ніяких проблем. Якщо там хоч 100 разів стоїть, що це квота, а людина немає досвіду роботи у органах влади, не має досвіду керівництва, то такий керівник завалить роботу в районі.
Де взяти необхідну кількість людей, які мають досвід роботи на керівних посадах, якщо зараз говорять про процес люстрації?
По-перше, ще немає закону про люстрацію. Коли зараз говорять про люстрацію, то кожен говорить те, що він саме має на увазі під цим терміном. Говорять, що якщо він працював, то його вже не можна призначати. Ні. Якщо він працював, то значить, що він має досвід. Важливо те, що працюючи на посаді, як він працював. Чи він працював як господарник, не втручаючись в політичні процеси, чи господарник з нього був ніякий, а він займався виключно політикою.
Люстрація стосується лише тих, хто займався не своєю роботою.
Мусить бути прийнятий закон про люстрацію, тоді про це можна говорити.
На Вашу думку, чи буде прийнятий закону про люстрацію, бо багато хто сумнівається у цьому?
Якщо він і буде прийнятий, то буде прийнятий на перспективу, бо закони не мають зворотної дії. А закон такий потрібний.
З ким ваша партія готова блокуватися на парламентських виборах?
Якщо ми будемо зареєстровані вчасно, а я переконаний у цьому, що так і буде, тоді ми відповідно станемо суб’єктами виборів 2006 року, то рішення щодо того у якому форматі ми будемо йти на вибори буде прийматися з’їздом. Але я хочу запевнити, що якщо це буде якийсь блок, то це буде виключно правий блок.
Так виглядає, що наступні вибори будуть все-таки виборами політичних блоків.
І УНП, і УРП „Собор” говорили, що не вступлять в єдину партію, а готові працювати в рамках блоку. Після того як і НРУ своїм з’їздом підтвердив таке ж рішення, можна стверджувати, що це будуть вибори політичних блоків. Це буде очевидно центристський блок. Я переконаний, що буде і правий блок.
З якими партіями правого спектру ваша партія не готова йти в одному блоці?
У нас не так багато партій правого спектру, щоб говорити з ким готові, а з ким ні.
Візьмемо хоча б таку партію, як ОУН в Україні?
Поясню, чому я переконаний, що з учасників „помаранчевої революції” повинні творитися ряд блоків.
Я думаю, що логічно би було, якби навколо Олександра Мороза і СПУ був створений лівий блок, який би фактично і творив у майбутньому українську ліву політичну силу. Сьогодні тяжко сказати, що в Україні ми маємо українських лівих.
Інші партії будуть творити великий потужний центристський блок.
І має бути правий блок, знову ж таки з тих організацій, які брали участь у „помаранчевій революції”.
Єдина центристська партія, яка б об’єднала всіх дала би підстави з’явитися в черговий раз таким людям як вітренки, як корчинські, як козаки і їм подібним.
У правому спектрі має бути свій блок, який має представляти і учасників „помаранчевої революції” і тих, хто були правими від самого свого народження. А Козак до націоналізму не має жодного відношення.
ВО „Свобода” є такою партією, з якою б ви могли йти одним блоком?
Я би не хотів коментувати ситуацію у „Свободі”, бо у них складний період. Якщо „Свобода” буде на той час суб’єктом політики і це буде потужна організація, то, можливо, будемо йти разом.
ІА "Вголос": НОВИНИ