[media=24291,24293,24295,24297]
Микола Пшевлоцький не став роздирати на собі безсмертні іскри Прометея. Це плюс. Але він заліз у патріотичну ностальгію і згадав про Ірину Калинець, Яворівського та міфічну львівську громаду. Це мінус.
Пшевлоцький, без жодного посипання попелом, виявив своє амбівалентне небажання лупати скалу своєї колишньої посади. З одного боку – він нормально сприймає кадрові ротації, не вважає себе ідеальним чи бездоганним керівником.
З іншого – він не хоче бути троянським конем на Львівщині і привезти на своєму горбі бютівця Завтура, який виявився зятем колишнього начальника львівського обласного управління КДБ Станіслава Малика. А це – ненормальний і аморальний крок, на який він – як патріот і кунівець ніколи не погодиться. Він не хоче бути заступником (а це йому пропонувалось) випускника вищої школи ФСБ Дмитра Завтура.
Він нормально сприйняв інфу про своє звільнення, але коли взнав, хто буде його наступником, то виявив у своєму звільненні порушення 5-ти нормативно-законодавчих вимог, формальну відсутність рядка "щодо підстави" та заперечив формулу свого звільнення "за угодою сторін". Жодної угоди не було. На лижі ніхто не ставав.
Ситуація заглючилась. Збираються підписи на його підтримку серед професури географічного факультету. Депутати звертаються до Генпрокуратури. Пшевлоцький не має жодного бажання розмовляти з тим Завтуром чи Завмагом.
В хід пішли політичні інтереси і речення про те, що обласні львівські бютівці не мають жодного відношення до призначення Завтура і в душІ, чи в дУші – вони думають інакше. Нда, думки про демократичну коаліцію – то святе.
Полетіли згадки про Ірину Калинець, яка б багато могла б розказати про діяльність на Львівщині таваріщя Станіслава Малика. Все це добре і гарно. Але про адекватність Ірини Калинець вже ходять анекдоти і не тільки.
Так як і про кон'юнктурність нардепа Яворівського, який отримав Шевченківську премію 1984 року за спалені Кортеліси, а зараз на увесь радіоефір співає осанни славним воякам ОУН-УПА. Яворівський заявив в п'ятницю на зустрічі з старпьорами про те, що Пшевлоцького поставлять на місце, бо Львів не приймає чужаків (Завтура), хіба мене (тобто Яворівського). Тут, напевне, потрібно сміятись з тупого прикола нардепа.
Базуватись на сумнівному авторитеті Яворівського та Ірини Калинець – то не найкраща зброя проти тиску груп і кланів, які прикриваються партійними прапорами.
Дєрібан триває, а наголос на ностальгію та патріотизм – це вже від безсилля. В битві між титанами і богами Микола Пшевлоцький виявився лишнім. Ним пожертвували заради світлого майбутнього в кінці тунелю. І він, схоже, то розуміє. Ріки Геракліта тут не проканають, а так і печінка буде здоровіша. Бо чекати на 2-й прихід Геракла – то дохлий номер.
ІА "Вголос": НОВИНИ