«Герої» та їхні маски
Українцям віддавна була властива сумнівна ментальна риса, яку можна визначити як політичну наївність, а також гіперболізована некритична віра в героїв та месій. Саме цим можна пояснити загальнонаціональну підтримку Ющенка, прізвище якого український Майдан вигукував, неначе мантру, покладаючи на слабовольного банківського чиновника месіанські надії. З початком АТО, використовуючи цю слабинку українців, олігархічні медіа почали продукувати низку «патріотів» та «регіональних месій», створивши міфи про їхні «глибокий патріотизм, професіоналізм та винятковість».
Навесні 2014 року Ігоря Коломойського та Геннадія Корбана (який був фактичним керівником Дніпропетровщини) українська громадськість вважала справжніми патріотами, що не на словах, а на ділі боролися за державу, а Дніпропетровськ, який вони очолювали, – форпостом боротьби проти наступу російської агресії. Сформовані за їхньої фінансової підтримки та організаторських здібностей перші добровольчі батальйони вселили надію та волю до боротьби мільйонам українців, деморалізованих паралічем тодішньої тимчасової влади. Непрозоре минуле та сумнівна репутація як самих очільників Дніпропетровщини, так і керівного складу їхніх батальйонів у критичний час відступили на другий план перед важливішим завданням – оборони Батьківщини. Україні були потрібні захисники, а їхні огріхи та недоліки, минулі й теперішні незаконні оборудки тоді були не часі.
Але й обороняти Батьківщину захисники взялися не просто так і не лише «за спасибі». Маючи потужні фінансові ресурси, користуючись народною популярністю, завдяки сформованому власними мас-медіа ореолу воїнів добровольчих батальйонів команда політичних бізнесменів під брендом «УКРОП» спробувала розширити межі свого впливу в масштабах країни. У цьому руслі захоплення державних підприємств, зокрема «Укртранснафти», рейдерські розбірки між олігархами, «віджим» чужого бізнесу та довільне використання народних пожертв для добровольчих батальйонів прикривали патріотичними гаслами та національною доцільністю у воєнний час. Коли нова українська влада на чолі з Президентом Порошенком зміцнила свої позиції, назбирала вдосталь компромату та почала витісняти конкурентне політико-олігархічне угруповання – з «колишніх патріотів та оборонців Вітчизни» було зірвано маски.
У суботу, 31 жовтня, спецпідрозділи СБУ затримують одного з найближчих соратників І. Коломойського, екс-заступника голови Дніпропетровської ОДА, голову партії «УКРОП» Геннадія Корбана. У спецоперації було залучено підрозділи з інших областей України, 50 слідчих прокурорів та понад 500 співробітників СБУ. Нейтралізували також багато силовиків, пов’язаних із «Приватом» у Дніпропетровську. Кримінальні статті, які інкримінують правоохоронці, просто вражають: Корбана підозрюють у розкраданні майна та викраденні людей, у створенні та керівництві організованою злочинною організацією, фактично – приватною армією. Підозрюваний разом зі спільниками планував рейдерське захоплення об’єктів ДТЕК у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Для цього було дано вказівки про передислокацію підрозділів «Правого сектору» із зони АТО до Дніпропетровська. До бізнесових інтересів Корбана було залучено групи озброєних бійців, які раніше перебували у складі добровольчих підрозділів та приватних охоронних фірм. За даними МВС, у серпні 2014 року підконтрольна Корбану бригада з батальйону «Дніпро-1» викрала голову Держземагентства Сергія Рудика, який був змушений написати заяву про звільнення з посади. Звинувачують Корбана також у нецільовому використанні пожертв для добровольчих батальйонів, які начебто спрямовували на фінансування «приватних армій».
Несподівана навіть для політиків президентської фракції операція силовиків викликала справжній інформаційний вибух. З різкими заявами виступили представники коаліції, які назвали такі дії правоохоронців «вибірковим правосуддям і політичним переслідуванням». Телеканал Коломойського «1+1» та інші підвладні олігарху ЗМІ розпочали масовану інформаційну атаку на Президента, прокуратуру й СБУ з одночасною моралізацією образу Корбана. За версією партії УКРОП, Банкова не стерпіла виборчого тріумфу нової патріотичної сили – в середньому 8% по країні. Натомість Президент Порошенко в інтерв’ю українським телеканалам сказав, що боротьба з корупцією триватиме далі й на Корбані ніхто спинятися не має наміру.
Президентський розрахунок
Після попередніх гучних арештів «свободівця» Ю. Сиротюка, «радикала» І. Мосійчука та інших колишніх соратників по революційному табору стала очевидною тенденція влади до зачистки конкурентного середовища, причому саме проукраїнської орієнтації. Нова влада наголошує, що гучні арешти відомих політиків є боротьбою з корупцією і не мають політичного забарвлення. На думку представників президентської фракції, сам факт, що арешт Корбана відбувся після вибрів, мав би засвідчити про політичну незаангажованість системи правосуддя.
Однак, попри рішучі заяви та демонстрацію ефективності роботи Генпрокуратури та СБУ, поки що порушують ті кримінальні справи, які потрібні насамперед Президенту Порошенку, а не ті, які очікує народ України. Адже досі немає ні резонансних арештів «регіоналів», ні близьких до «сім'ї» Януковича олігархів, не кажучи вже про майже дворічне розслідування розстрілу Майдану. Коли всьому народу очевидні прізвища винуватців та причетних до кривавих подій зими 2013-2014 років, а також організації сепаратизму на Донбасі, високопоставлені прокурори та слідчі займаються безплідним паперово-бюрократичним окозамилюванням, шукаючи крайніх на найнижчих службових рангах, та й то безрезультатно. Звичайно, не можна вважати аргументом неприпустимість покарання всіх інших злочинців, поки не буде завершено розслідування розстрілу Майдану, але й вибіркове правосуддя також не сприяє побудові європейської демократії з претензією на кредити західних партнерів.
Як відзначають українські політики, демонстраційні виклики на допити «регіоналів» В. Новинського та Н. Королевської є радше піаром та багатостороннім сигналом для різних гравців українського політикуму, ніж реальною боротьбою з корупцією.
Отож очевидно, що поміж українськими олігархами почався новий виток війни за переділ влади та власності. Така повномасштабна політична війна може спричинити остаточний розвал коаліції Верховної Ради, нові перевибори та спровокований ними передвиборний популізм замість необхідних реформ, погіршення рівня життя та радикалізацію народних мас. Міжусобна боротьба між командою Президента та олігархами, а також опозиційними патріотичними силами, які невдоволені нинішнім політичним курсом, може закінчитися або поразкою антипрезидентських сил і встановленням авторитаризму, або черговою революцією і поваленням Президента, що поглибить нестабільність та непідконтрольність окремих територій, чим обов'язково скористається РФ. Політичні бонуси з українського конфлікту Москва отримає в обох випадках, підтвердивши давню констатацію засновника української політології, що українці завжди самі руйнували свою державу.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ