Богдан Бойко - кандидат на посаду президента України
Пане Богдане, що змусило Вас балотуватися на посаду Президента і якими є підстави вважати, що Вас підтримує принаймні якась частина населення України?
Є багато факторів, котрі вплинули на моє рішення балотуватися на посаду Президента, яке було прийняте ще два роки тому. Підставою для такого рішення стала необхідність вичленити на політичному полі України праві патріотичні сили. Ми вважаємо, що зараз в Україні відбувається фактична узурпація правого політичного флангу лібералами із „Нашої України”. Вперше в історії України праві патріотичні, можна навіть сказати націоналістичні сили позбавлені права на існування. В Росії після виборів було сказано, не без злорадства, що в Україні вперше за сто років в політиці відсутні націоналісти (читай патріоти). Це досить серйозна, як на мене, заявка, яка була базована, на тому що Ющенко на зустрічі з Хакамадою та Нємцовим домовилися, про те, що вони будуть поборювати націоналізм. А якщо ще взяти до уваги здачу українського суверенітету Кучмою протягом останніх двох років, хоча процес почався вже давно, зрештою, перші кроки до цього були зроблені ще тоді коли ніхто навіть не думав про ЄЕП, а говорилося про Газотранспортний консорціум, йшла мова про передачу енергетичних комплексів та нафтопереробних заводів, яка почалася ще за прем’єрства Ющенка. І от проаналізувавши всі ці аспекти ми дійшли до висновку, що ліберально-космополітична олігархія править бал в Україні. І саме тому ряд політичних та громадських організацій, в тому числі і „Тризуб ім. Степана Бандери” та частина УНА-УНСО з Юрієм Тимою, який тоді ще керував штабом УНА-УНСО прийшли до нас і ми вирішили брати участь в президентській кампанії, щоб донести до людей наше переконання, що в Україні керує космополітична олігархія.
Приймаючи рішення про участь в президентській кампанії ми навіть не знали хто саме балотуватиметься на пост Президента. Одним із своїх головних завдань у цій президентській кампанії ми вважаємо відродження в українській політиці правих патріотичних сил, другим нашим завданням є утворення політичної структури, яка була б широкою, і могла би об’єднати людей, які належать до різних мовних груп, до різних конфесій і проживають на різних територіях. Це коло людей, яке колись об’єднував Народний Рух України в ‘89-90-тих роках. Проте ми б хотіли розширити колишню територію діяльності Руху від Донбасу до Карпат, при чому щоб в цій організації були об’єднані громадяни України різних національних груп, різної мовної на релігійної приналежності. Їх усіх повинна об’днувати одна єдина ідея, – ідея українського патріотизму, яка повинна протиставлятися ідеї ліберального космополітизму. На сьогодні ми констатуємо, що В Україні побудовано щось на зразок Хазарського Каганату, коли пануюча верхівка є чужою, іномовною, іновірною стосовно корінної нації. А тому, ми хочемо створити політичну силу, ідеологія якої витіснила б це все з України. Такою ідеологією є ідеологія українського патріотизму, ідеологією побудови української національної держави.
Пане Богдане, дехто вважає Вас так званим технологічним кандидатом, роль якого полягає у відтягуванні голосів від Ющенка, що Ви можете сказати з цього приводу?
Будь-які розмови про те, що моя участь у виборах є спрямована проти якогось конкретного кандидата абсолютно не відповідає дійсності, оскільки рішення про участь у виборах було прийняте на установчих зборах боку „Рух за націю”, які відбулися майже два роки тому.
На який відсоток голосів Ви розраховуєте? Чи сподіваєтеся Ви повернути грошову заставу?
Мова не йде про відсоток голосів, мова не йде про грошову заставу. Мова йде про те, що я використовую цю виборчу кампанію для того, щоб якнайширше, відповідно до тих переваг, які надає передвиборча кампанія донести нашу ідеологію. Щоб люди знали якою є ситуація, що в Україні зараз розігрується сценарій своєрідної двопартійної системи. Хто б не прийшов до влади чи Ющенко, чи Янукович існуюча політична системи не зміниться. Я ще раз наголошую – Кучма, Пінчук, Медведчук, Суркіс, Янукович нічим не відрізняється від Ющенка, Тимошенко, Червоненка, Порошенка, Жванії та всіх інших. Якщо хтось зможе показати мені різницю між ними, я буду дуже вдячним. А тому сьогодні ми людям говоримо: ці два угрупування пропонують залишити існуючу систему при владі, лише помінявши шило на мило. Ми хочемо, щоб в 2006 році люди визнали, що ми були праві. А який буде відсоток голосів, мене не цікавить, оскільки він не відображає реальної кількості прихильників, через те, що люди залякані. Ситуацію подають так, ніби прийшов Месія, і ми мусимо його підтримати, але Месія не приходить з Червоненками і Порошенками, чи з Азаровими і Пінчуками. І виходить так, що для однієї частини населення Диявол – Ющенко, а Янукович – Месія, для інших навпаки. Месія – Ющенко, Янукович – Диявол. Я ж говорю: люди добрі, вони з одного казана, за ними обома стоїть кагал, який є їхнім істинним господарем, і те що хтось вірить що вони можуть щось змінити, це абсолютно не відповідає дійсності.
В такому протиставленні „Месія –Диявол” яке місце Ви залишаєте для себе?
Я просто хочу опиратися на мудрих людей, які мають думати самі, і більше того, мають опиратися на ідеологію українського патріотизму, яка відкидає месіанство в принципі. Я хочу бути людиною розумною. Окрім того моя доля склалася так, що всю цю братію я дуже добре знаю, і пам’ятаю, як хтось стояв на колінах і просив: ідіть до Кучми і рятуйте, бо лихий попутав.
В одному із своїх інтерв’ю Ви сказали, що в кожному регіоні України працюють розгалужені структури, які займаються Вашою передвиборчою агітацією. Чи могли б Ви проілюструвати їхню роботу на прикладі Львівщини?
До цього часу я об’їздив вже сімнадцять областей, і мушу сказати, що найважче працювати якраз в Галичині, тому що відбулося своєрідне зомбування населення України. За останні чотири роки декотрі політичні сили перетворились на щось на зразок „Білого братства”, яке діяло в Україні на початку 90-тих років. Існує категорія людей серед членів „Нашої України” та прихильників Ющенка, які представляють ситуацію так, ніби відбудеться кінець світу або, принаймні, кінець держави, якщо все буде не так як вони прогнозують. Таких людей не багато, але вони встигли підім’яти під себе достатню кількість громадських інституцій. Виникла певна громадська думка, яка дуже і дуже нагадує масову істерію. А тому в певних регіонах, на Галичині зокрема, утворилися тоталітарні структури, які агресивно нав’язують свою лінію поведінки, свої методи поведінки, а людей, які не підтримують такої політики, фактично мало не оголошують ворогами народу.
Така поведінка зрештою викликала відповідну реакцію такого монстра як СДПУ(О), яка демонструє аналогічну схему поведінки, тільки в більшій мірі використовуючи кримінальний елемент. Яскравим прикладом такої поведінки є мукачівське протистояння, яке закінчилося тим, що людей обвели навколо пальця і за той час провели через Верховну Раду закон про ЄЕП.
Що ж до штабів, то вони працюють, працюють всі структури. У нас є центральна газета „Клич Нації”, випущено чимало літератури спеціально до виборів. Також у Львові нещодавно змінився голова ЛОО „Рух за єдність” і ним став Михайло Тимчишин. Якщо поки що на Галичині нам не вдалося досягнути бажаного результату, то це лише питання часу.
Нам було би надзвичайно вигідно, якби до влади прийшов Віктор Ющенко, і люди нарешті побачили б обличчя Червоненків, Порошенків та інших у всій красі. Якщо ж Кучма надасть перевагу своєму другому ставленику Януковичу, в нас також будуть розв’язані руки, але втратиться наочність того, що б ми хотіли показати людям.
А якою є ситуація з передвиборчою кампанією на Сході України?
На Сході ситуація є надзвичайно сприятливою, ми спостерігаємо цілковите сприйняття і розуміння людей. Але, зрештою, проблема полягає в тому, що я перебуваю в абсолютній блокаді щодо усіх центральних ЗМІ. Від Медведчука надходять темники, підписані Васільєвим, в яких міститься заборона взагалі згадувати моє прізвище на каналах, підконтрольних Медведчуку. Аналогічною є ситуація і на каналах підконтрольних Пінчуку, не кажучи вже про канали, які контролюються Януковичем та Ющенком. Тобто на всіх восьми каналах, які є загальнонаціональними поширювати інформацію про себе я не можу, а тому використовую лише ті можливості які передбачає Закон про вибори Президента України.
Пане, Богдане, хто на Вашу думку на цьогорічних виборах вийде в другий тур?
Ще місяць, тому я був на 90% впевнений що переможе Ющенко. А зараз я не знаю, оскільки ці скандали, які розпочалися після подій в Івано-Франківську та після отруєння, матимуть дуже непрогнозований результат, і все залежатиме від того, в який бік нахиляться шальки терезів. Я вважаю, що все відбуватиметься за таким сценарієм: кого Кучма визнає переможцем виборів, той і стане президентом. Тобто реально, хто б не переміг на виборах, президентом стане той, хто дасть Кучмі та його сім’ї вигідніші гарантії. Окрім того, як ми бачимо, зараз рейтинги дуже активно вирівнюють, робиться це для того, щоб потім можна було сказати – перемогти міг і той, і той. Звичайно зараз іде люта боротьба між кланом Ющенка і Тимошенко та кланом Януковича, а Кучма і Пінчук стоять зверху.
Якщо говорити про цьогорічну кампанію в цілому, чи не складається у Вас враження, що ця кампанія ведеться лише в медійному просторі?
Саме так. Серед тих кандидатів, які балотуються на пост Президента реально по областях їздить лише четверо-п’ятеро, в тому числі і я. Ющенко через хворобу припинив свої візити, Янукович відмовився, Мороз їздить, Симоненко, ну ще Вітренко, Кінах і я, а решта лише вибірково. Тобто ведеться віртуальна боротьба, причому все це робиться професійною командою технологів та психологів, які доводять людей до масової істерії – до плачів, до цілування рук та ставлення свічок по церквах. А потім, через деякий час наступить така зневіра, потім буде соромно людям в очі дивитися.
Якщо порівняти цю президентську кампанію з попередньою, то які будуть головні відмінності?
Різниця полягає в тому, що застосовуються принципово інші технології. Тоді було протистояння лівого космополітизму та ліберального, лівими космополітами виступали – більшовики, ліберальним космополітом був Кучма. Зараз центральними виступають ліберал-космополіт Ющенко, та бюрократ-космополіт Янукович. Різниця полягає лише в тому, що один опирається на бюрократичну верхівку країни, яка є орієнтована на Росію, а другий опирається на потужний єврейський капітал, який орієнтований на Захід.
Ви багато говорите про парламентські вибори 2006 року. Як на Вашу думку, чи зможе Ющенко до 2006 року створити партію, яка б за своєю силою та кількістю прихильників могла б зрівнятися з Рухом на початку 90-тих років?
Я знаю чітко, що в угрупуванні Костенка вже ведуться розмови про вихід з „Нашої України”. Також наскільки мені відомо, і Тарасюк вже шукає грошового мішка, для нормального самостійного функціонування. Тобто так чи інакше „Наша Україна” вже розпадається. Після цих виборів я прогнозую таку ситуацію: на правому фланзі, де ми зараз утворюємо базу, „нашоукраїнцям” місця не буде. Назагал, я вважаю, що чи переможе Ющенко на виборах чи ні – „Наша Україна” просто розпадеться. А партія „Наша Україна”, яку так хитро створив Пинзеник, навіть з допомогою Ющенка в 2006 році зможе отримати не більше ніж 6%.
А як на Вашу думку в 2006 році відбуватиметься розподіл правоцентристського електорату?
Ми в 2006 році під Рух українських патріотів плануємо зібрати електорат Народного Руху України 90-тих років а також Національного Фронту, причому це станеться за будь-якого розвитку подій. Перемога Ющенка полегшить нашу роботу, перемога Януковича дещо ускладнить наше завдання, та попри все у Верховній Раді буде відновлено потужну фракцію українських патріотів, не націонал-демократів, а саме патріотів.
ІА "Вголос": НОВИНИ