У вишиванці з гаслом «Слава Україні» на вустах, чи з автоматом у руках в окопі? Людина, які оспівує свою країну чи той, що мовчки трудиться задля її добробуту?
Днями соціологічна група «Рейтинг» здійснила опитування і визначила: 85% опитаних вважають себе патріотами своєї країни, а 12% – протилежної думки.
Тож яким насправді має бути патріот України? І чи має розмовляти виключно українською мовою? Про це «Вголос» поцікавився у філософа та публіциста Ігоря Лосєва, професора Києво-Могилянської академії та наукового директора Фонду «Демократичні ініціативи» Олексія Гараня та політичного експерта Віктора Андрусіва.
Яким має бути патріот України?
Ігор Лосєв:
Дуже багато залежить від того, що саме людина вкладає у поняття «патріот». Адже, відповідно до того ж дослідження, лише 60% громадян готові зі зброєю в руках захищати нашу державу. Також в Україні дуже часто люди з антиукраїнськими поглядами вважають себе патріотами, але для них патріотизм – це бути відданими Москві. Людина може вдягати що завгодно, не лише вишиванку, але це не означає, що вона патріот. Одяг – це всього лише символ приналежності до певної етнічної спільноти насправді. При цьому навіть перфектне володіння українською мовою ще не є критерієм українського патріотизму. Людина може розмовляти ідеально українською мовою, але при цьому мати абсолютно радянсько-російські погляди.
Я ж вважаю, що патріотизм – це відданість Українській самостійній соборній державі, її захист, повага до української мови та культури, до людей, які поклали своє життя за волю України – тих же вояків УПА, ОУН, які боролися за незалежність нашої країни. Однак, якщо людина каже, що вона – патріот України, але водночас ненавидить тих, хто за нашу державу віддав своє життя, - тоді вона сама спростовує свою позицію.Сьогодні, у час війни, патріот – це той, хто свої сили в межах своєї компетенції віддає на захист України
До того ж сьогодні, у час війни, патріот – це той, хто свої сили в межах своєї компетенції віддає на захист України, на скільки ця людина протистоїть агресору: не обов’язково зі зброєю в руках: волонтерством, виступами, матеріалами у ЗМІ тощо з основною думкою «Все для фронту – все для перемоги».
При цьому патріот України і на міжнародному рівні має захищати свою країну і не дозволяти її принижувати – роду і племені. І загалом, аби Україна була, громадян-патріотів має бути більшість.
До речі, в Україні лише близько10-15% є патріотів серед політиків, а мало би бути хоча б 60%, а як це є в інших країнах.
Віктор Андрусів:
Патріотизм – це передусім готовність до захисту країни. Патріот - це людина, яка готова в будь-який момент ризикувати своїм життям, добробутом, комфортом для захисту країни. Тому справжнім патріотом не можливо бути на словах, оскільки захищати країни треба ділом.
Образ патріота України 100, 30 років тому і зараз сильно відрізняється?
Ігор Лосєв:
100 років тому і раніше український патріотизм був переважно територіальним, адже національний державницький патріотизм у Російській імперії суворо переслідували - і лише поодинокі люди наважувалися його сповідувати. Під час національно-визвольних змагань 1918-21 рр. патріотизм був державницький: більш широкий з намаганням завершити процес формування Української держави. Цей патріотизм потім зберігся в лавах ОУН-УПА, у деяких колах української інтелігенції і, зрештою, досяг апогею у 1991 році.
Та головне одне: патріот України сьогодні повинен чітко визначити своє ставлення до країни-агресора. У цьому головна відмінність між 90-ми рр. минулого століття і теперішнім часом. Бо якщо людина каже, що вона не може воювати проти «братнього народу» у той час, коли він воює проти України, то патріотом її не назвеш.
Послідовний український патріотизм не сумісний з толерантним ставленням до агресора і твого ворога, що вбиває українських громадян.
Мова має значення?
Ігор Лосєв:
Мова має значення! Адже, якщо людина сама не володіє українською мовою, то хоча би має подбати про те, аби її діти опанували державну мову. Адже протиприродно жити у країні і не володіти її мовою.В історичній перспективі Україна повинна бути україномовною – це нормально і природно
Зараз ситуація в Україні така, що воїн, який її захищає, може бути і не україномовним, але це тимчасова ситуація. Багато супротивників державної мови і українізації, які кажуть, що на фронті багато російськомовних, але я щось не чув, аби хтось з цих російськомовних виступав за державний статус російської мови і проти українізації тощо. Ці люди розуміють, що в історичній перспективі Україна повинна бути україномовною – це нормально і природно.
Віктор Андрусів:
Мова має значення - але не обов'язок нею говорити. Обов'язок є в повазі до мови. Мова це не тільки інструмент комунікації – це символ, як герб і прапор, тому патріот має поважати цей символ. Хоча я був на Донбасі під час війни і бачив дуже багато російськомовних, які в окопах захищають Україну. Вони з повагою ставляться до української мови, але, на жаль, обставини не дали їм можливості вивчити державну.
Олексій Гарань:
На мою думку, в основному мова тут не має значення - і події 2014 року це підтвердили, бо Путін розраховував, що російськомовні регіони України захочуть приєднатися до Росії. А виявилося – ні. Навіть на Донбасі сепаратизм підтримувала меншість. І це показало опитування КМІСу у квітні 2014 року.
У добровольчих батальйонах теж багато хлопців з Донбасу, які розмовляють російською, тому саме російсько-українська війна продемонструвала: не важливо, хто ти за етнічним походженням і якою мовою спілкуєшся у побуті, важливо, чи ти готовий захищати Україну, чи вона для тебе цінність. Адже у нас українська політична нація, куди входять представники різних етносів. Хоча кожен громадянин має знати українську мову. Але я особисто після 2014 року навпаки менш різко сприймаю те, що людина говорить російською мовою, бо в мене відразу виникає питання: «А що ти робиш для України?».
Образ патріота в регіонах нашої країни відрізняється?
Ігор Лосєв:
Загалом так. До прикладу, у Львові і Києві практично не відрізняється, а на Донбасі, де багато людей вважають себе патріотами, часто маємо справу не з українським, а з радянським патріотизмом, бо у школах цього регіону навіть у час незалежності України цей радянський патріотизм плекали на всіх рівнях: прославляння радянських героїв та історії, культивування радянських свят тощо. До того на тому ж Донбасі виховувався місцевий територіальний патріотизм: патріот Луганська, патріот Донецька тощо. І сьогодні ці «патріоти» воюють за так зв. «Л/ДНР» проти України.
Віктор Андрусів:
Різниця є і дуже відчутна. Єдність у тому, що патріот – це людина, яка захищає свою країну, – є майже по всій країні. А от щодо окремих елементів патріотизму – таких, як ставлення до мови та історії – тут картина кардинально різна із Заходу на Схід.
Олексій Гарань:
У різних регіонах – різне трактування, адже Україна - демократична країна, і одне бачення образу патріота нав’язати усім неможливо. Але, якщо людина каже, що немає російської агресії, це вже показник, що це представник «п’ятої колони». І після 2014 року ключовим моментом у плані визначення патріотизму став критерій: виправдовуєш ти російську агресію, чи засуджуєш, яка твоя громадянська позиція.Після 2014 року ключовим моментом у плані визначення патріотизму став критерій: виправдовуєш ти російську агресію, чи засуджуєш?
Що впливає на зростання рівня патріотизму?
Віктор Андрусів:
Перемоги. Країна має перемагати: у спорті, в економіці, в мистецтві тощо. Патріотизм в Україні – це бої Кличків, це перемоги на Євробаченні Руслани і Джамали, це гра збірної з футболу, це успіхи військових на фронті, це прорив наших вчених і стартаперів. Це і створює потужні патріотичні хвилі.
Як виховати з дитини справжнього патріота України?
Олексій Гарань:
Треба на власному прикладі показувати, що таке бути патріотом України. При цьому дитину треба привчати до того, що все треба робити без корупції та хабарів. Виховання йде зі сім’ї. Це теж патріотизм.
Віктор Андрусів:
Патріотами дітей виховує культура та історія. Діти мають рости в атмосфері української культури, в наших піснях, традиціях, але не можна зациклюватись тільки на минулих. Загалом патріот не тільки той, хто носить вишиванку, а і той, хто змусить гордитись своїм досягненням весь народ.
Ігор Лосєв:
У нас багато «совкових» вчителів, які плачуть за Радянським союзом. Та й гляньте на представників місцевої влади – на багатьох посадах залишилися колаборанти і зрадники. На це теж варто звернути увагу.
Марія Волошин, ІА «Вголос»
До слова:
На початку цього року четверо з п’яти українських громадян вважали, що патріотизм – це любити свою країну, свідчать дані соціологічного опитування, яке провели фонд «Демократичні ініціативи», Центр Разумкова та Київський міжнародний інститутом соціології на 101-шу річницю соборності України. Ще дві третини респондентів певні, що патріотизм – це готовність захищати свою державу.ІА "Вголос": НОВИНИ