“Вчора,22 серпня, “Вголос” розповідав про те, як легендарний Уінстон Черчілль знайшов своє кохання і у 1908 році одружився із красунею Клеммі, з якою прожив успішно у шлюбі 57 років. Нині продовжимо оповідь про їхні міцні та щирі стосунки.
Під час першого знайомства з майбутньою дружиною Клеммі Уінні не вимовив жодного слова. Чому ?
Молодий політик, державник просто онімів від красоти міс Хоз’єр… Минуло чотири роки. І вони знову зустрілися раз, вдруге, втретє…
На той час незграбний Уінні, незважаючи на неоднозначні посмішки друзів, вирішив твердо одружитися. І… отримав декілька відмов від інших дам. Ані його державна посада, ані певні успіхи в літературі, ані поважне походження і, звісно, статки не мали бажаного впливу на потенційних наречених. Тепер він вирішив зробити ще один крок – йти до кінця. Клеммі ж побачила в цьому незграбному прямолінійному, дещо вайлуватому, але сміливому й темпераментному (холерик !!!) кавалерові своє кохання.
На одній із зустрічей закоханих лився, як із відра, дощ – був звичний на островах Альбіону туманний день. Щоб якось перечекати зливу, пара усамітнилася у найближчій палатці на безлюдненій зупинці. Тоді дівчина загадала: якщо він не освідчиться їй сьогодні, то вона припинить з ним будь-які стосунки. Мабуть, таку рішучість дівчини відчув Уінні. Тому й попросив її руки… Клеммі відразу сказала: Так. Очевидно, добре продумала про це заздалегідь.
Майже через рік, 1909-го, у подружжя народилася їх перша доня – Діана. Це була дитина їх взаємного палкого (гарячого) кохання. Тому Уінні й написав вже відомого вам листа своїй тещі про добротне захоплення любов’ю. Кажуть, такі слова, як і сам лист автора, не на жарт, шокували далебі не дуже вірну у шлюбі місіс Хоз’єр своєю відвертістю від зятя. А написав він те, що було, це ж природно…
Подружжя Черчілль свідчили про своє кохання словами і взаємною любов’ю
Їх епістолярна спадщина зберегла для предків понад півтора тисяч послань, написаних подружжям Черчілль.
Ось одне із них від Уінні до Клеммі.
”Моя дорога, мій ніжний котику Клеммі… за всі ті роки, що ми разом, я багато разів ловив себе на думці, що дуже міцно люблю тебе, так міцно, що, здається, більше любити не можливо”.
Зрештою, тут немає нічого особливого, якщо не згадати, що такі слова Уінні написав дружині через 40 років (!!!) від початку подружнього життя. Завидна і стабільна гамма практичних почуттів чоловіка до своєї коханої, яка вже до того часу дала світ 5-ом їх спільним дітям.
Чи все складалося у сім’ї добре, які були в ній пріоритети ?
Дослідники їх життя і праці відповідають дуже банально: На його розумі і на її душевній рівновазі. Так, кар’єра Уінні мала свої злети і падіння. Сім’я жила заможно і і не дуже. 1921-го родина пережила особисту трагедію. Раптово померла їх молодша доня - Мерігольд – четверта дитина і третя дівчинка. Особливо горювала дружина Клеммі. Чоловік - Уінні переживав втрату по-своєму. Батько надовго усамітнився у кімнаті із віскі та сигарами. І все ж мати першою взяла себе в руки і примусила чоловіка вийти із особистого заточення. Наступного року народилася остання дитина подружжя – доня Мері.
Переповідають, що Клеммі добре справлялася із певними приступами як гніву чоловіка, так і його депресіями. Коли були кризи політичної кар’єри Уінні, він “під орудою” дружини захоплювався іншим заняттям. Зокрема, непогано малював, радів, як дитина, коли вилучав певні кошти від реалізації картини.
Нарешті, у віці 65 років Уінстон Черчіль здобув перший політично-державний успіх. Він став прем’єр-міністром уряду Великобританії. Йшов 1940 рік, у Європі повним ходом розгорталися події II-ої світової війни. Кажуть, тоді Черчілль міг випалити в день десяток сигар і осушити пляшку коньяка. Звісно, такий спосіб життя чоловіка дружину не радував. Однак, вона ніколи не спішила його змінювати. Як і він – її. Більше всього Клеммі хвилювало, щоб Уінні не став самолюбивим і захопленим чарами від влади. Якось вона писала йому: ”Ти просто неможливий !” І чоловік стримував свої владні пориви, надужиття.
Кар’єра державна – справа не проста, а виховання дітей подружжям зазнало фіаско
Їх єдиний син, на жаль, став світським ловеласом. Частіше захоплювався випивкою та сумнівними розвагами, ніж продуктивною роботою. Йому, очевидно, на відміну від батька, спиртне завадило відбутися в житті. Доня Сара також з часом вдалася до періодичної випивки. Діана покінчила собою внаслідок невлаштованості особистого життя. Лише наймолодша доня - Мері - стала щасливою мамою і дружиною та успішним біографом своїх дорогих і шанованих родичів.
Звісно, Клеммі дуже переживала за життєві невдачі своїх дітей. Уінні намагався, як міг утішати кохану дружину властивою йому іронічністю: “Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей”. Він уважав: “Дітьми можна управляти, тільки поки вони в материнській утробі”.
80 років для Уінстона Черчілля не стало фатальним, хоча із здоров’ям були проблеми
Недоброзичливці з радістю потирали руки. Жадібні до чужої біди представники жовтої преси очікували скорої і невідворотної кончини великого політика. Саме для цього на англійському телебаченні створили спеціальну групу людей, які готувалися до випуску документальної кінострічки про смерть Черчілля.
Пристрасть до алкоголю, постійне зловживання сигарами давалися взнаки. Але у підсумку людина-парадокс і в цьому зумів обійти націю, тим більше, своїх ненависників. Він відійшов у інший світ аж 1965-го. Від народження йому сповнилося 90 років, отже, пережив багатьох членів зловісної групи, яка даремно очікувала його передчасної смерті.
Дружина Клеммі прожила 92 роки, відійшла із життя 1977-го. Коли молоді жінки запитували її про щасливе заміжжя, вона відповідала:
“Ніколи не примушуйте чоловіків погоджуватися з вами. Ви досягнете більшого, продовжуючи спокійно дотримуватися своїх переконань, і через якийсь час побачите, як ваш чоловік дійде до висновку, що ви праві”.
Ось в чому полягає філософія мудрої жінки ! Може, переймемо цей жіночий досвід із практики Клеммі ?
P.S.: Уінстон Черчілль: вірменський коньяк “Двін”
Прем’єр-міністр Великобританії часів II-ої світової війни був справжнім гурманом, Він надзвичайно захоплювався вірменським алкогольним напоєм “Двін”. Не було дня, щоб не перехилив чарчину-другу, а то й більше цього міцного напитку. Та якось відчув, що коньяк втратив свій узвичаєний смак. Тоді написав Джо (так Сталіна називав Уінстон (авт.) і запитав, в чому причина? Невдовзі отримав відповідь, що майстер, який відповідав за купаж коньяка, перебуває у таборах. Через декілька днів після отримання листа “вождем” майстра звільнили із ув’язнення, відновили членство в партії і навіть присвоїли звання героя соціалістичної праці. Доленосним став лист Уінстона Черчілля для цього виробника алкогольного напою. А Уінстон знову отримав можливість забавлятися вірменським міцним чудо-вином.
Автор переповів оповідь про сімейство Черчілль за матеріалами Ольги Соколовської.
Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ