Нещодавно я ознайомився з Інтернет-газетою „Вголос”, де було подано інформацію від 27.01.05р. п. Страбовської про Новоженця Ростислава Павловича та про події на Львівському заводі телеграфної апаратури періоду 1997 -1999 років, коли він був директором цього заводу. Залишився гіркий присмак від, м’яко кажучи, неточно поданої інформації.
Але наступна стаття в іншій газеті, де використовувалась та ж стаття п. Страбовської, змусили мене відреагувати. Справа в тім, що я досконало володію фактами, про які згадується в цій статті, так як був наступним головою правління ВАТ „Львівський завод телеграфної апаратури” після Р. Новоженця. Враховуючи, що Р.Новоженець займається активною політичною діяльністю, інакше як провокацію або політичне кілерство оцінити це не можу. Запідозрити мене в будь – яких симпатіях до Р. Новоженця важко, але сумнівів щодо моєї об’єктивності бути не може.
Незрозуміло, звідки взялась теза про намагання продати за безцінь комерційним структурам 20 об’єктів заводу і отримати від цього особисту вигоду ? Очевидно, що для здійснення цієї операції необхідно було виконати певні процедури, такі як отримання дозволів від зборів акціонерів, попередньо погодивши ці питання з ФДМУ та Мінпромполітики України. Навіть Спостережна рада ВАТ, що є органом управління і стоїть за своїми повноваженнями вище голови правління, не має таких прав. Необхідно було також замовити техпаспорти в БТІ та провести експертні оцінки, що потребує значних коштів. Нічого цього зроблено не було.
Друга теза, що на заводі діяло 30 комерційних структур, які своєю діяльністю наносили збитки заводу: безкоштовно використовували виробничі площі; не заключали угоди про оренду, безпідставно списували й продавали обладнання, теж не відповідає дійсності. Справа в тому, що було не 30, а 17 структур. І були вони не якісь загадкові комерційні, а відокремлені виробничі підрозділи ( ті ж виробничі цехи з окремими бухгалтерськими балансами і рахунками в банках) того ж заводу, дозвіл на утворення яких надало Міністерство промислової політики України. Це було створено з метою виживання підприємства, так як існуючий єдиний рахунок унітарного ВАТ був постійно заблокований і підприємство з 4-а тисячами людей було приречено на колапс. Підрозділи з окремим балансом були не юридичними особами і діяли на підставі типового положення. Майно (основні засоби), відповідно до цього положення, передавалось актом в користування без права відчуження. Орендна плата не сплачувалась, так як положенням передбачалось відрахування, пропорційне заробітній платі підрозділу. Для довідки п. Страбовській : комерційним підприємством є суб’єкт підприємницької діяльності, метою діяльності якого є отримання прибутку. Оскільки виробничі цехи ( підрозділи) не є доброчинними організаціями і фондами, то вони теж є комерційними. А „вигода” директора від цієї реструктуризації є збереження заводу від передчасного розвалу.
Третя теза, що Новоженець Р. оформив комерційним структурам продукцію за заниженою ціною. За час мого перебування на посаді Голови правління ні я, ні інші керівники підприємства таких фактів не виявили.
Четверта теза, що три рази зі складу заводу ФТА відвантажувалось близько 5 тис. механічних перемикачів не відповідає дійсності, так як такої позиції серед номенклатури не було, даної продукції ВАТ „ЛЗТЗА” не виробляло і не відвантажувало.
П’ята теза, що з метою знищення слідів розкрадання виробничі цехи перетворюють у підприємства з окремим балансом і власними рахунками, крім того, що виробничому підрозділу „Крафт” списано і безпідставно продано обладнання заводу. На рахунок цього можу повідомити, що при утворенні нового підрозділу з організацією у ньому бухгалтерського обліку, бухоблік у материнському підприємстві, тобто ВАТ „ЛЗТА” не відміняється і не знищується. Більше того, документи його бухгалтерського обліку зобов’язані зберігати в архіві щонайменше п’ять років. При підготовці статті п. Страбовська могла і повинна була ознайомитись і перевірити ці документи. А щодо списання і безпідставно проданого обладнання заводу зазначу, що передачі в користування підрозділу підлягає тільки наявне обладнання, яке знаходиться в обліку основних засобів у ВАТ „ЛЗТЗА”. Якщо ж обладнання, що має залишкову вартість, списується, то, в цьому випадку, є необхідним дозвіл Мінпромполітики України. При списанні ж обладнання необхідно виконати процедуру, обумовлену положенням ФДМУ, що передбачає здачу відповідної кількості дорогоцінних металів і металобрухту, які були в складі даного обладнання. За цей період існування ВАТ „ЛЗТА” порушень даної процедури не було. І на завершення повідомляю, що будь – яке обладнання, що знаходилось у ВП „Крафт” або було ним придбане, в будь – якому випадку, без виключень, є власністю ВАТ „ЛЗТА”, так як ВП „Крафт” був складовою заводу.
Шоста теза, щодо заниження розміру статутного фонду ВАТ „ЛЗТА” і безоплатно зданих в оренду площ, то теж слід відмітити , що це питання знаходиться поза компетенцією голови правління. Це прерогатива власника майна, тобто органу, уповноваженого управляти цим майном. Цим органом був Фонд Державного майна України. І будь – які звернення голів правління до цієї структури наслідків не мали. Щодо безоплатно зданих в оренду площ, вимушений повідомити, що таких фактів мною зафіксовано не було.
Сьома теза, що головою правління ВАТ незаконно внесено у статутний фонд ТзОВ „Галтелеком” корпусу № 2, теж не відповідає дійсності. Корпус № 2 нікому не відчужувався, з балансу ВАТ „ЛЗТА” не знімався. Крім того, для виконання цієї процедури теж необхідно дозвіл зборів акціонерів, погодження з ФДМУ та міністерством.
Інформація, яка подається громадськості в інтерпретації п. Страбовської, не відповідає дійсності, є некваліфіковано викладеною, без будь-якого знання і розуміння суті проблеми, яка описується. Звичайно, можна по різному оцінювати діяльність одного й того ж директора, але робити це необхідно в контексті того проміжку часу, в якому він працював. А період 1997 – 1999 року був найважчим, де були майже відсутні грошові розрахунки, а панував бартер, взаємозаліки та векселі. Це унеможливлювало нормальну роботу підприємства. Використовувати ж складності, які були на ВАТ „ЛЗТА” в політичних цілях з метою покладення вини за них тільки на Новоженця Р. є нечесно і несумісно з професійною етикою журналіста.
Секелик І.Д.
Голова правління ВАТ „ЛЗТА” у 1999 – 2003 рр.
Від редакції:
Ростислав Павлович Новоженець – у Львівській області людина знаменита. Саме тому ще до його офіційного затвердження на посаду голови Яворівської РДА, зазвучали дуже різкі і конкретні зауваження на адресу голови ЛОО УРП „Собор”.
Як зазначав депутат львівської облради Василь Пазиняк, який був довіреною особою Віктора Ющенка у Яворівському районі: „Яворівський район дуже складний, це і проблеми ДП „Сірка”, і військового полігону, і СЕЗ, і митниці та багато іншого, і я не впевнений, що все це буде під силу Новоженцю, який будучи директором одного із львівських заводів зарекомендував себе не з найкращої сторони.”
Подібні думки висловив і народний депутат Володимир Яворівський, який сказав, що вважає призначення Ростислава Новоженця на посаду голова РДА помилкою і запропонувавши привезти пана Новоженця в район „на оранжевій тачці”.
З’явилася інформація про те, що ряд партійних та громадських організацій Яворівщини готові до акцій протесту проти Ростислава Павловича.
Закиди серйозні, тому нічого дивного, що після остаточно призначення Ростислава Павловича на посаду голови Яворівської РДА почала масово з’являтися інформація, яка мала би відновити чистоту імені Новоженця. Сьогодні, зокрема, прес-службою ЛОО УРП «Собор» було розіслано відкритого листа до ЗМІ підписаного головою Ради трудового колективу ВАТ „ЛЗТА” в 1996-2002 роках, Романом Фендьо. В листі йдеться про те, що Ростислав Павлович звільнився з підприємства після закінчення дії трудового договору, а епізоду з вивозом його працівниками заводу за межі підприємства на тачці просто не було.
Ще одним аргументом на захист пана Новоженця мала б стати стаття, яку Ви можете прочитати вище.
Якщо Ростислав Павлович Новоженець є насправді неабияким менеджером, який насправді довів ЛЗТА до повного процвітання, то ми щиро тішимось за мешканців Яворівського району і можемо хіба що позаздрити перспективам, які відкриваються перед яворівчанами із призначенням головою райдержадміністрації лідера ЛОО УРП „Собор”.
"Вголос"
ІА "Вголос": НОВИНИ