Україна-Русь після хрещення: новий вектор розвитку
Хрещення наших предків 988-го означало початок офіційної духовної діяльності на нашій землі Церкви Христової. Очевидно, що це історичне звершення ввело руську (українську) спільноту в коло європейського співтовариства, сприяло об’єднанню київських земель, розвитку християнської культури, освіти, письменства, архітектури, створенню шкіл. Християнство піднесло значення і роль жінки, жінки-матері у сім’ї, родині, суспільстві.
Звертаючись до пам’яті Володимира, митрополит Іларіон писав: ”Ти, уподібнення великого Константина: рівнорозумний, рівнохристолюбивий”. Саме імператор Константин Великий (Гай Флавій Валерій Константин, 280-337) першим проголосив християнство державною релігією (313) Римської імперії, чим змінив вектор історичного процесу у світі !
Християнство спричинилося до нового розуміння людини – творця культури передусім. Вона стала вище всіх створінь. Бог сотворив її на Свою подобу. Наші літописи зазначають, що змін зазнав і Володимир. Він став привітним та лагідним до всіх, будував школи для вибраних дітей, лікарні та притулки для бездомних.
За словами київського митрополита Іларіона, Володимир був ”одягом для нагих, поживою для голодних, прохолодою для спраглих, помічником для вдовиць, притулком для мандрівників, покровом для не маючих даху над головою, заступником для скривджених і збагачувачем для вбогих”.
Тому й предки наші називали його “Ясним Сонечком”, а Церква Христова за праведне життя і доброчинні справи приєднала його до лику Святих. Першу згадку про Св. Володимира маємо у Лаврентіївському літописі (1254-го), святкування його пам’яті як Святого (започатковане із 1263-го). Служба Божа йому написана наприкінці XII або на поч. XIII ст. Він наречений Церквою Христовою “рівноапостольним”, як і його бабуся королева Олена (Ольга).
Коли ясне сонечко ясніше сяє, тоді “вождь” уступив місце Cвятому
Упокоївся Володимир Великий 15 [28] липня 1015-го, проживши 55 років. Поховано його тіло у Десятинній церкві біля гробу цариці Анни. Там мощі спочивали аж до 1635-го.
Тоді митрополит Петро Могила переніс їх до Софіійського собору. Голову князя Володимира перенесено до Успенської Печерської Лаври. За народним календарем, цей день вважався серединою літа. Казали, що у день Володимира Ясне сонечко і сонце ясніше сяє.
9 серпня 1998-го у смт. Івано-Франкове освятив храм (бл. п. правлячий митрополит Андрій Горак) Св. Володимира (настоятель о. Володимир Дадак, керівник проєкту Роман Сивенький, архітектор Віталій Щур) на місці, де колись бовванів кам’яний “вождь” пролетаріату.
У нашій тодішній розмові архітектор п. Віталій сказав: ”Ідоли приходять і відходять, а вічне, істинно духовне начало завжди залишається з людиною”.
Степан Боруцький.
Що відомо про князя Володимира, його походження і значення в історії України-Руси.
ІА "Вголос": НОВИНИ