«Вголос» вирішив розпитати людей, яких вважають моральними авторитетами, чи доцільно в умовах фактичної війни з Росією влаштовувати військові паради та святкування?
Ігор Юхновський, Герой України, академік, в.о. голови Українського інституту національної пам’яті:
Я вважаю, що які б заходи не організовували на День Незалежності, на них безперечно будуть говорити про Україну. Я не знаю, чи доречні такі святкування зараз. Але переконаний, що коли на Сході війна, то це не означає, що нам зараз треба похнюпитися, скласти руки і нічого не робити.
Навпаки, я думаю, що якщо цьогоріч ми святкуємо День Незалежності, то не потрібно ці святкування переносити чи відміняти, треба цей день святкувати і треба це робити урочисто. І я впевнений, що це урочисто і пройде. І якщо це будуть концерти, на них говоритимуть про героїзм воїнів, які сьогодні перебувають на фронті, там будуть дякувати цим людям, говоритимуть про те, як ми маємо будувати Україну.
Якщо є День Незалежності, його треба святкувати. А от як людина поставитися до цього, то це вже її справа. Я глибоко переконаний, що всі урочистості в цей день будуть спрямовані на одне – війна має закінчитися і ми маємо вигнати тих бандитів з нашої території.
Мирослав Маринович, український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, віце-ректор Українського Католицького Університету у Львові:
Я вважаю, що відзначати День Незалежності треба, але характер відзначення має бути приведений у відповідність до нинішньої обстановки.
Це має бути не гульба, яка може якоюсь мірою ображати тих, хто зараз перебуває на Сході. Має бути таке відзначення, щоб ми могли в цей день задуматися над обома речами – ми маємо захистити свою незалежність і над тим, що ми маємо допомогти усім, хто сьогодні захищає цю незалежність.
Мені не потрібні феєрверки, мені не потрібні концерти. Мені важливо, щоб ці гроші, які були на них витрачені, краще би пішли на те, щоб хлопці на фронті могли влаштувати феєрверк терористам.
Ігор Калинець, політв’язень, поет і прозаїк:
Я думаю, що такі урочисті заходи можна буде організувати після переможної війни. А тепер варто скромно відзначити, що таке і справді було. Тим більше, я вважаю, що дата нашої справжньої незалежності – це 22 січня 1918 року, коли була проголошена Українська Незалежна Республіка. А 24 серпня – це вже відновлення незалежності у 1991 році.
Я вважаю, що від великих і радісних свят треба утриматися. Водночас, і під час війни люди повинні жити і якось підноситися духом, але сама розвага заради розваги, – я такого не сприймаю.
Микола Яковина, колишній в.о. міністра культури України, член наглядової ради «Галицької Європейської Асамблеї», президент українського комітету міжнародної організації охорони місць пам’яті ICOMOS:
Те, що відбувається на Сході України, якраз напряму пов’язане з Днем Незалежності. Бо сьогодні викликає тривогу зазіхання на нашу державність. Я думаю, що цьогоріч при святкуванні цього дня ми не спостерігаємо якихось надмірностей: те, що заплановане – викликає повагу.
Окрім того, військовий парад в таких умовах є сьогодні необхідним. Як демонстрація певної мілітарної спроможності держави, готовності наших українських військових сил боронити нашу землю. Також в цей день безумовно будуть вшановувати людей, які полягли за нашу свободу.
Юрій Шухевич, український політичний діяч, член Української Гельсіінської Групи, політв’язень, син Героя України Романа Шухевича:
Я вважаю, що цьогоріч від будь-яких святкувань варто відмовитися. Але, наприклад, військовий парад був би доречним. Це змогло би підняти дух і це показало б міцність і незламність української армії. А всякі там концерти і так далі є абсолютно недоречними у зв’язку з тим, що ллється українська кров.
Ярослав Грицак, український науковець, історик і публіцист, професор Українського Католицького Університету, перший президент Міжнародної асоціації україністів:
Щодо цього питання дискусія йде вже давно. Є яскраві противники святкування Дня Незалежності, але є і прихильники. Я би, чесно кажучи, не розглядав це з фінансової точки зору, бо на це будуть витрачені невеликі кошти.
Я є більше прихильником параду, ніж противником. Мені подобається образ параду. В нас завжди багато говорили, що українці будують своє майбутнє на песимізмі, а парад це завжди оптимізм. Так, цьогорічний парад буде проходити у час війни і він буде дещо відрізнятися від минулих парадів.
Я також помітив, що проти параду виступають люди, які на АТО не заїжджали. А люди, які там побували і які там зараз воюють, дуже часто вважають, що парад потрібен. Я трактую цей парад, як нагороду народу, яка ще не до кінця заслужена, але її вже є за що давати.
Ольга Куровець, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ