Сьогодні, у товаристві медичних працівників Лікарні Св.Миколая Першого медоб’єднання Львова, відсвяткувала своє десятиріччя Вероніка з Вугледару.
Не було поруч з нею її батьків: їх поховали на подвір’ї місцевої церкви у Вугледарі, після того, як їхню багатоповерхівку зруйнували ракетами російські окупанти.
Вероніці пощастило вижити. Її знайшли сусіди під завалами будинку понівечену: уламок снаряду потрапив в голову, на лівій руці відірвало великий палець, праву - частково паралізувало.
З рідних у неї залишився тільки дядько Елхан Джалілов.
Чоловік розповідає, що про трагедію він дізнався коли у соцмережі до його доньок написали небайдужі та повідомили що сталося. На той момент дівчинка вже перебувала у лікарні у Дніпрі.
За його словами, на початку квітня у Вугледарі вже не було ані електрики, ані зв’язку, ані водопостачання. Час від часу рідні знаходили можливість повідомити про себе. Але обстріли ставали все сильнішими. То ж Вероніка з батьками проводила увесь час у підвалі. Виходили тільки по воду.
А 9 квітня рашисти вбили людей, які ховалися у підвалі будинку. Танк прямим наведенням вистрелив у підвальне віконечко. Там загинула вся родина Вероніки: її бабуся, її дядько, тітка та її тато.
«Зранку нам ще вдалося поговорити з батьком Вероніки. А вже пізно вночі хтось з сусідів написав нам що сталося», - розповідає Елхан Джалілов.
Ті ж сусіди викликали швидку для дівчинки та поховали всю родину де змогли. Мови про те, аби ховати на кладовищі, навіть не було: місто постійно обстрілювали. Зрештою, як каже чоловік, там і ховати не дуже було кого, настільки сильно понівечив тіла російський снаряд.
Сам Елхан Джалілов більше турбувався про долю племінниці. Дівчинка тривалий час перебувала в комі. Та й він сам не впізнав дитини, настільки сильними були її травми та рани. Але він пам’ятав, що дівчинка має шрам на руці.
І тільки через два тижні, коли почали сходити набряки, чоловік впізнав її. А ось дівчинка мало що пам’ятає з того життя.
«Вона знає, що я її дядько. Вона телефонує мені, ми спілкуємося. Але чи вона пам’ятає мене – того я не знаю. Вона не пам’ятає школи. Переплутала дату свого народження. Чи вона пам’ятає той день, коли в них влучив снаряд танку, я також не знаю, я її про це не питаю», - зізнається він.
Зрештою, дитячий психолог, з яким спілкується родина, не радить допитуватися тих речей. Він радить звернути увагу на реабілітацію дівчинки.
Протягом місяця перебування у лікарні Львова Вероніка вже пережила операцію на очах. Також вона вчиться знову ходити. І дуже активно користується телефоном.
Згодом на дівчинку чекає іще одне втручання: уламок снаряду досі у неї в голові й видалити його поки неможливо. Лікарі чекають, доки загоїться рана.
За словами завідувача нейрохірургічного відділення Лікарні Св. Миколая Михайла Ловги, Вероніка зазнала складної вибухо-мінної травми. У її тілі залишилося два уламки міни: у правій півкулі головного мозку та у шийному відділі хребта. Через це вона майже не може рухати правою рукою.
«Ми плануємо виймати уламок з голови. Наші технології це дозволяють», - запевнив лікар.
Він також зазначив, що з дівчинкою працюють реабілітологи та психологи. І всі зазначають про покращення її стану. Адже коли її тільки привезли в лікарню, то Вероніка ні з ким не контактувала і не дозволяла до себе підійти. Натомість зараз вона вже активно спілкується і кожного ранку вітається з медичним персоналом.
Старший фізіотерапевт Лікарні Св. Миколая Першого медоб’єднання Львова Сергій Худа зауважив, що дівчинка дуже налякана, тому з нею важко було налагодити контакт. Окрім того, вона відчувала сильні болі. За чотири дні реабілітації лікарям вдалося зняти ці болі.
Надалі Вероніку очікує реабілітація закордоном.
Нагадаємо, як повідомляв «Вголос», у Львові лікарі повернули зір багатодітній мамі з Донецької області.
ІА "Вголос": НОВИНИ