Понад два десятки разів тримав у руках донорське серце кардіохірург Роман Домашич. 13 пацієнтів отримали змогу жити повноцінно після операції з трансплантації цього органу.
Роман Домашич – завідувач відділення кардіохірургії та трансплантації клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Львова. І тільки цього року у лікарні було здійснено шість операцій з пересадки серця.
Перше слово прооперованого з донорським серцем
Лікар зізнається, що кожного разу, коли тримає в руках донорське серце, підготовлене до пересадки, відчуває неймовірні емоції. Адже це означає, що чиєсь життя буде врятованим.
Донорський орган, який отримує лікар-трансплантолог, є холодним на дотик, тому що його інші фахівці підготували до трансплантації та охолодили до певної температури.
«Під час забору його зупиняють спеціальним розчином, відмивають та консервують. Аби ми мали три години для транспортування та пересадки, - розповідає лікар.
За його словами, кожного разу, коли в грудях пацієнта починає битися нове серце, він відчуває неймовірне піднесення.
«Це неможливо описати слова. Це таке відчуття радості, що ти подарував шанс людині на життя», - зізнається він.
А разом з Романом Домашичем цю радість поділяти і команда з сорока медиків, які причетні до цього чуда.
Перші слова, які говорять пацієнти з донорським серцем, це – «я дихаю». Лікар згадує 22-річного пацієнта Василя Худьо, якому пересадили серце на початку цього року. Після операції юнак був здивований, що може дихати. Зараз він бігає марафони, підтягується на перекладині, активно працює.
«Нове серце він отримав на свій день народження. Це для нього неймовірний подарунок. Адже він вже був лежачим. І за місяць тричі в лікарню потрапляв», - згадує лікар.
Донорське серце – шанс на життя
Перший пацієнт, якому Роман Домашич пересадив серце, був чоловік з Закарпаття. Йому було 30 років і лік його життя йшов на дні.
Лікар згадує, що чоловік вже страждав на печінкову та ниркову недостатність. Але саме йому підходило нове серце.
«Його дружина наполягала, сказала що це – його останній шанс, попри високий ризик. То ж ми зробили операцію. Але за два тижні він все одно помер. До серця там питань не було, воно працювало. Але не працювали інші органи», - каже кардіохірург.
Випереджаючи питання, чи варто було це серце віддати такому пацієнтові, Роман Домашич зауважив, що іншого реципієнта, якому б так ідеально підходив цей орган за всіма параметрами, не було. Тому лікарі та пацієнт вирішили ризикнути.
Медик зізнається, що покладає надії на розвиток медицини та новітніх технологій, коли за допомогою генної інженерії та 3D-біотехнологій, можливо буде виростити серце, яке не відрізнятиметься від людського. Тоді вдасться врятувати більше людей.
А поки що людям з хворим серцем доводиться жити і сподіватися ...на чиюсь смерть. Як би це не жорстоко звучало, але вона часом дає надію на життя іншій людині. Щоправда, для цього треба, аби ця особа при житті уклала договір про посмертне донорство або згоду на це б дали родичі.
Що таке – листок очікування
Роман Домашич зауважив, що хворих, які потребують пересадки серця, в Україні є дуже багато. Щотижня хтось новий додається. І, на жаль, щотижня чиїсь родичі повідомляють, що хворий помер, не дочекавшись шансу на пересадку.
Всі пацієнти, які потребують пересадки органів, вносяться у єдину базу. Лікарі називають її «листок очікування».
Зараз у цій базі є близько 60 осіб.
За словами трансплантолога, щасливчиків, які отримають донорський орган, обирає не людина, а система ЄДІСТ. Трансплант-координатори вводять в систему дані пацієнтів, як от вік, вага, аналізи щодо ризику відторгнення донорського органу. Система аналізує ці дані та обирає пацієнта, якому найкраще підійде донорський орган.
«На одне серце може претендувати четверо осіб. І серед них система обирає одного. Немає змісту пересаджувати серце худенької людини пацієнтові, який важить 120 кг. Адже воно – не справиться з навантаженням», - каже Роман Домашич.
Доросле серце – дитині
Першим неповнолітнім, якому пересадили донорське серце, став Максим Давидюк.
За словами лікаря, 13-літньому хлопцеві пересадили серце 54-річного чоловіка.
На момент, коли знайшлося донорське серце, хлопчик вже майже не міг дихати, спав тільки сидячи. Три місяці перед операцією він жив у лікарні. Лік життя дитини йшов вже на дні.
«А після операції перше, що він мені сказав: «Я – дихаю», - згадує Роман Домашич.
Але, як зізнався лікар, знайшлися критики, які вважали, що не варто було пересаджувати серце дорослого чоловіка підліткові. На їхнє переконання, серце, яке прожило 54 роки, може дуже швидко вийти з ладу.
«Система підібрала його як такого, що найбільш сумісний. Зрештою, хлопець важив уже 45 кг та має зріст 178 см. Тобто, не така вже й дитина. А серце рецепієнта було здоровим».
Зрештою, навіть якщо життя Максиму подовжили років на 20-30, то це будуть ті кілька десятків років, які він проживе повноцінно, а після завжди є можливість провести ретрансплантацію.
Пересадка серця – це рутинна операція
Він зауважив, що лікарі в Україні готувалися до операцій з пересадки людських органів задовго до того, як ухвалили закон «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». Їздили на стажування закордон, вчилися. І першу трансплантацію вже зробили у 2019 році в Ковелі.
«Трансплантація – це позапланова операція. Було таке, що трансплантацію доводилося робити в п’ятницю. Тому планові операції переносилися на суботу-неділю. А з понеділка – новий робочий тиждень», - зауважив він.
За словами лікаря, найбільше мають проблеми з серцем чоловіки. І з усіх пересадок серця він зробив операції всього одній жінці та 12 чоловікам.
Що сниться кардіохірургові
Роман Домашич зізнається, що стати кардіохірургом вирішив, коли навчався у медінституті. А першу самостійну операцію на серці зробив напередодні свого 27-ліття.
«Це було аортокоронарне шунтування. Я робив її «від шкіри до шкіри», як кажуть хірурги", - говорить він.
Роман Домашич зізнається, що навіть уві сні його не полишає робота. Вдень він спілкується з пацієнтами, обдумує лікування. А вночі, буває, приходить вирішення проблеми.
«Часом сняться віщі сни. Коли вдень обговорюєш з колегами лікування важкого пацієнта. А вночі перед операцією уві сні приходить нова ідея, як допомогти хворому», - каже лікар.
За його словами, такі відчуття притаманні чи не всім хірургам. Щоправда, це – результат поєднання досвіду та знань.
Нагадаємо, кореспондент «Вголосу» вирішив дізнатися який шлях треба пройти, аби укласти угоду на посмертне донорство.
ІА "Вголос": НОВИНИ