Сьогодні Львівська обласна організація СДПУ(О) оприлюднила заяву, у якій вимагає «припинити політичний та психологічний тиск на членів партії, який має місце у Львівській області». А вчора начальник УМВСУ у Львівській області Олег Сало звинуватив народних депутатів Петра Олійника, Ярослава Кендзьора та голову Львівської облради Михайла Сендака у переслідуваннях. Про це він заявив на засіданні позачергової сесії Львівської облради, патетично вигукнувши: «Чим ви, панове, відрізняєтесь від тих, кого ви звинувачуєте у перевищенні повноважень та ігноруванні закону. Той самий тиск і те саме на цькування. То чим ви кращі?”. Іншими словами, то чим Ви, панове, кращі від нас?
Я думаю, в принципі, нічим. Як казав один персонаж, „Люди як люди”...і далі - щось там про квартирне питання. То ж, мабуть, як звичайним людям, дуже їм хочеться тепер, після того, як політична ситуація докорінно змінилася, чисто по-людськи відміряти своїм опонентам тією мірою, якою ті їм міряли. Але не можна. Бо можна стати подібними на своїх опонентів.
Вся суть нинішньої ситуації якраз полягає у тому, що діяти тими способами, до яких вдавалися Кучма чи Медведчук, Ющенкові і його прихильникам категорично не можна. Тринадцять років лідерів нашої держави по-суті цікавили тільки дві речі: спершу – як прийти до влади, а потому – як піти від неї живим і не у в’язницю. Завдяки цьому у нашому суспільстві склалася ситуація, за якої практично повністю відсутня довіра пересічних громадян як до політиків, так і до соціальних інститутів, котрі вони представляють. Але одночасно, тринадцять років розсіювалися ілюзії, виховувалося нове покоління, суспільство дорослішало. І врешті-решт вирішило взяти відповідальність за долю країни і за власне життя у свої руки.
Сподіваємося, що нинішні часи в Україні якраз знаменують відхід у минуле тієї роз’єднаності і тотальної недовіри, при якій власне і можливі маніпулятивні й силові способи управління країною. Сподіваємося, що нова влада, прийшовши до влади під гаслами демократії і завдяки масовій підтримці народу, якраз тим і відрізнятиметься від старої, що відмовиться від управління як суспільством в цілому, так і різноманітними соціальними інститутами, за допомогою силового тиску, маніпуляції і шантажу, а приступить до праці, поклавши в основу своєї діяльності той безцінний кредит довіри, отриманий нею від народу у ці революційні дні.
Адже найдорогоціннішим, і по-суті єдиним та вирішальним ресурсом команди Ющенка є саме довіра до неї з боку виборців, так званий „соціальний капітал”. Саме довіра, яку ще належить підтвердити наявністю відповідальності і обов’язку з боку представників Ющенка у центрі і на місцях, а також впевненість громадян у завтрашньому дні, котра виникає внаслідок ефективної діяльності соціальних інститутів і підконтрольності їх пересічним громадянам, і має стати основним і структуруючим поняттям нової політичної системи в Україні.
ІА "Вголос": НОВИНИ