Нарешті Петро Димінський відчув щось подібне до того, що не раз довелося переживати футболістам Львівських „Карпат”. Спершу його „за вуха” тягнули в команду, обіцяючи золоті гори, відтак – намагалися підлаштувати під чужу ігрову схему, не рахуючись з його пріоритетами та уміннями, потому – „посадили на банку”, як такого, що не вписується у тренерську концепцію, і, врешті-решт – відрахували з команди.
Це я до того, що 13 травня фракція „Регіони України” виключила зі своїх рядів Петра Димінского і ще двох депутатів – Ігоря Насалика та Сергія Ратушняка. Належить відзначити, що ці депутати постійно трималися у фракції Регіонів зосібна. Вони перейшли до „Регіонів України” із „Нашої України” і з усіх ключових питаннях голосували не так, як диктували донецькі. Так, наприклад усі вони дружно не з'явилися до парламенту 8 квітня, у день, коли відбувалося принципове голосування з приводу політичної реформи. Нагадаю, що для прийняття законопроекту №4105 „Про внесення змін до Конституції України” тоді не вистачило голосів шести депутатів, а тільки фракція прем’єр-міністра могла вирішити його позитивно – вона недодала 8 голосів.
Багато хто вважав, що подібне голосування було невипадковим. В такий спосіб Димінський не тільки продемонстрував свою справжню політичну вагу і чітко показав, що не потерпить диктату з будь-чийого боку, але й виказав свої приховані „нашоукраїнські” симпатії. Більше того, деякі інформаційні агентства навіть стверджували, що народний депутат України Петро Димінський, після виходу із фракції «Наша Україна», продовжує фінансувати її політичну діяльність. Ніби-то через фірму WOG, зареєстровану на Віргінських островах, він щомісяця перераховує „Нашій Україні” до 300 000 грн., через київську фірму «Укрмедторг» також кожен місяць проплачує до 200 000 грн. А Львівське ТзОВ «Марлин» щомісяця перераховує обласній організації НРУ до 40 000 грн. Крім того, Димінський платить голові Львівської облради М. Сендаку ($ 1 500 на місяць) та деяким депутатам Львівської облради.
Звичайно, що перевірити подібну інформацію практично неможливо, але мало хто із людей, які цікавляться львівською політикою сумнівається у тому, що за багатьма політичними подіями в регіоні проглядається фігура Димінського. Тінь Димінського чітко видніється за протистоянням між обласною радою, очолюваною М.Сендаком та податковою адміністрацією, внаслідок якого на тривалий час було дестабілізувано політичну ситуацію в області (конфлікт не вичерпано дотепер), а сьогодні багато хто впевнений, що якраз до нардепа з Дрогобиччини тягнуться ниточки антибуняківського референдуму. Отож нічого дивного, що результати експертного опитування проведеного Центром політичних досліджень при Львівському Національному університеті ім. Івана Франка показують, що якраз Димінського експерти вважають найвпливовішим депутатом у нашому регіоні.
Хоча, разом з тим, згідно з даними того самого опитування, він є також і найнепопулярнішим серед депутатів-мажоритарників. Останнє пов’язане, вочевидь, із його небажанням стати дисциплінованим гравцем у команді "Нашої України" і виходом Димінського із фракції В. Ющенка уже за кілька місяців після виборів до ВРУ. Сам же Димінський прокоментував свій вихід небажанням співпрацювати з рядом політиків з „Нашої України”, зазначивши, що йде не від В.Ющенка, а від його оточення. Згодом для збереження свого бізнесу Димінський змушений був податися до фракції, очолюваної прем’єр-міністром, що, натурально, також не могло добавити йому популярності у Галичині.
Як складатиметься політична біографія Димінського та його соратників після виключення із фракції „Регіони України” наразі прогнозувати важко. Навряд чи він поспішить навмання до якоїсь фракції. Хоча очевидно, що Петра Димінського, Ігоря Насалика та Сергія Ратушняка з охотою побачила би у своїх рядах, скажімо, новоутворена фракція „Центр”. Однак, якщо відповідає дійсності інформація про те, що Димінський зберігає теплі стосунки з Віктором Ющенком, цілком вірогідно, що Димінський виконуватиме у парламенті роль своєрідного „посередника”, наводячи містки до тих угруповань із сьогоднішнього владного табору, які готові до пошуку компромісу. А на регіональному рівні Димінський залишатиметься самим собою: дрогобицьким Берлусконі, який грає свою гру.
ІА "Вголос": НОВИНИ