Шотландські кубофутуристи Franz Ferdinand здивували планету своїм дебютним диском, залажались на 2-му і конкретно обламались на своєму 3-му альбомі.
Головною метою таких банд має бути мелодійність, підривність і хітовість своїх треків. На "Franz Ferdinand" (2004) шотландці це й показали. Далі був ніякий "You Could Have It So Much Better" (2005). А зараз триває модна пурга і велике щастя, що переважна більшість треків на "Tonight: Franz Ferdinand" триває не більше 3-х хвилин. Тільки "Lucid Dreams" – тут валить майже 8-м хвилин.
Алєкс Капранос і френди закатуючи своїм саундом ниву виїбонної гілки пост-панк рівайвла, крапаль відійшли від творчих надбань Gang Of Four і Josef K, та розвернули свій ніс на ще одних своїх зьом – Orange Juice, що враховуючи модні віяння на територію нью-вейву, взагалі не дивно.
До нью-вейву вони присобачили море кислотних синтезаторів, даб, психоделію, афробіт (якого там майже немає) і навіть децл техно. Ні нормально потанцювати, ні завтикнути в далекий космос, ні вдаритись в глибокий транс – диск не допомагає. Альбом не фонтанує, а видає якусь нуднувату пургу з елементами самоповторів.
Фальцети, кислотні груви, хорові завивання та приспівні "ля-ля-ля" ("Ulysses") відсилають до купи британських банд останнього періоду. А залазити Franz Ferdinand на туповато-дискотечну територію Kaiser Chiefs – це якесь гурманістичне збочення Капраноса.
U2, Blur, Radiohead, Rapture, Kasabian – ось він навіть не повний список відчутних інтонацій на диску. Натяки на Bloc Party єднає єдина на усіх любов до Gang Of Four. "No You Girls" – це каверна любов до "Take Me Out", а "Live Alone" – повторна трулав до "This Fire". Басуха і перкусія – в найбільшій нормі.
Більшіть треків альбому – це марші, які б ідеально підходили до нової версії совкового мульта "Пёс в сапогах", де пси короля воюють з котами кардинала. Більшість альбому – це марші п'яних котів вулицями нічного міста.
Інколи прикалують іструментальні запливони в псіхадєл. Сінті-попа не радує. Хітів – немає. Тоді навіщо Franz Ferdinand, перебуваючи на модній струї, випускати такий тупий альбомчик?
Традиційно-фінішні медлячки вже просто заїбали, а акустична колискова "Katherine Kiss Me" з дзвониками і фортепіанком, як не приший собаці хвіст. Franz Ferdinand не дає спати слава I Am Kloot?
От такий фердінандний передоз. Нових ідей тотально немає. Старі банди грали набагато цікавіше. Капранос і братва може спокійно збирати лахи та валити прибирати ресторанчик Рататуя. На добраніч дітки.
1. Ulysses
2. Turn It On
3. No You Girls
4. Send Him Away
5. Twilight Omens
6. Bite Hard
7. What She Came For
8. Live Alone
9. Can't Stop Feeling
10. Lucid Dreams
11. Dream Again
12. Katherine Kiss Me
Головною метою таких банд має бути мелодійність, підривність і хітовість своїх треків. На "Franz Ferdinand" (2004) шотландці це й показали. Далі був ніякий "You Could Have It So Much Better" (2005). А зараз триває модна пурга і велике щастя, що переважна більшість треків на "Tonight: Franz Ferdinand" триває не більше 3-х хвилин. Тільки "Lucid Dreams" – тут валить майже 8-м хвилин.
Алєкс Капранос і френди закатуючи своїм саундом ниву виїбонної гілки пост-панк рівайвла, крапаль відійшли від творчих надбань Gang Of Four і Josef K, та розвернули свій ніс на ще одних своїх зьом – Orange Juice, що враховуючи модні віяння на територію нью-вейву, взагалі не дивно.
До нью-вейву вони присобачили море кислотних синтезаторів, даб, психоделію, афробіт (якого там майже немає) і навіть децл техно. Ні нормально потанцювати, ні завтикнути в далекий космос, ні вдаритись в глибокий транс – диск не допомагає. Альбом не фонтанує, а видає якусь нуднувату пургу з елементами самоповторів.
Фальцети, кислотні груви, хорові завивання та приспівні "ля-ля-ля" ("Ulysses") відсилають до купи британських банд останнього періоду. А залазити Franz Ferdinand на туповато-дискотечну територію Kaiser Chiefs – це якесь гурманістичне збочення Капраноса.
U2, Blur, Radiohead, Rapture, Kasabian – ось він навіть не повний список відчутних інтонацій на диску. Натяки на Bloc Party єднає єдина на усіх любов до Gang Of Four. "No You Girls" – це каверна любов до "Take Me Out", а "Live Alone" – повторна трулав до "This Fire". Басуха і перкусія – в найбільшій нормі.
Більшіть треків альбому – це марші, які б ідеально підходили до нової версії совкового мульта "Пёс в сапогах", де пси короля воюють з котами кардинала. Більшість альбому – це марші п'яних котів вулицями нічного міста.
Інколи прикалують іструментальні запливони в псіхадєл. Сінті-попа не радує. Хітів – немає. Тоді навіщо Franz Ferdinand, перебуваючи на модній струї, випускати такий тупий альбомчик?
Традиційно-фінішні медлячки вже просто заїбали, а акустична колискова "Katherine Kiss Me" з дзвониками і фортепіанком, як не приший собаці хвіст. Franz Ferdinand не дає спати слава I Am Kloot?
От такий фердінандний передоз. Нових ідей тотально немає. Старі банди грали набагато цікавіше. Капранос і братва може спокійно збирати лахи та валити прибирати ресторанчик Рататуя. На добраніч дітки.
1. Ulysses
2. Turn It On
3. No You Girls
4. Send Him Away
5. Twilight Omens
6. Bite Hard
7. What She Came For
8. Live Alone
9. Can't Stop Feeling
10. Lucid Dreams
11. Dream Again
12. Katherine Kiss Me
ІА "Вголос": НОВИНИ