“Ми не знаємо, чи дійде наша стаття до відома галицьких малоросів; якщо не дійде, вона буде написана марно, бо власне для них тільки ми пишемо її, пишемо з найщирішим співчуттям до них, з найпалкішим бажанням добра їм.
Та й як могли б не співчувати їм? – Галицькі малороси, або, як вони себе називають, русини, відзначаються всіма властивостями, спільними цілому малоруському племені. А якщо є племена, які можуть до себе привертати симпатію більше, ніж інші племена, то саме малороси – одно з племен найбільш симпатичних. Чарівне поєднання наївності і тонкості розуму, лагідність нравів у родинному житті, поетична мрійність характеру, непохитно настійливого, краса, витонченість смаку, поетичні звичаї – все поєднується в цьому народі, щоб очаровувати вас, так що іноплеменець стає малоруським патріотом, якщо хоч трохи поживе в Малоросії. А їх становище! Це плем’я переважно – плем’я селян, доля яких тяжка. Їх патріотизм чистий від помислу про поневолення інших; вони бажають лише того, щоб їм самим було легше жити на вільному світі; ніяке інше племя не хочуть вони підкоряти собі або кривдити. Не можна не співчувати їм”.
Саме таким описом властивостей українського народу (малоруського племені), загалом, і галичан (галицьких малоросів – русинів), зокрема, розпочиналась “Національна безтактність” (1861) – перша велика стаття М.Г.Чернишевського з національного питання. І хоч надалі, з кожним новим словом тексту, Микола Гаврилович “позбавлявся” лагідно-чуйного відношення до галичан (стаття адресована до галицької (української) еліти 2 пол. ХІХ), але з його характеристикою основних рис галичан – українців просто неможливо не погодитися.
Українці – цікавий і дивний народ, частина якого, галичани – найбільш непередбачувані. Єдиною стабільно-світоглядною рисою яких, є поділ на своїх і чужих, на таких собі, “чатланів” і “пацаків”.
Перед вечерею, після напруженого дня (коли “по голові ходять” в’їдливо-їдучі думки), ми готові “забити” того, хто встане на шляху до щоденно-вечірньої миски. Дорогою до неї, ми “поминаємо” всіх і вся. Не забуваючи, майже ніколи, з “теплом” згадати народних “коників стрибунців”, учасників гурту “Премєр-міністр”(популярність яких завжди була сумнівною), і, безперечно, “пацака” №1 – “гаранта КУ”.
Зате, після вечері, ми дивимось на світ іншими очима. Вони у нас добрі і примружено-задоволені, мов у кішки. Але ж, чи то тільки після вечері. “Кошачої” подоби, ми набуваємо завжди, після того, як покуштуємо чогось смачненького із будь-якого меню. А якщо при цьому будуть “гарантовані 100 грам” та ще й в тісно-рідному колі друзів чи знайомих…Ось у такі моменти, у наших опозиційних галицьких головах відбувається повна поляризація думок.
До пам’яті приходить “форум демократичних сил Львівщини”, що 1 листопада 2003 переможно “пройшов” центральними вулицями Львова та одіозно-помпезно завершився біля облради.
Кращої дати, ніж День проголошення ЗУНР, “чатланам” – керівникам обласної “НУ” і не потрібно було вишукувати. Все-таки, вихідний. Львівяни з гостями “і так, і так” мусили б робити собі якесь міні-свято. А так – дві нагоди нараз, щоб кудись приткнутися. Рідкий випадок – коли “ідеологічні чаяння” конкретного індивіда співпали з потребою (того ж таки індивіда і його сімейства) “відмітитися” у якомусь культурно-мистецькому заході.
Кращі “чатлани” області (автор з друзями в їх числі) – “тобто усі, без винятку,” демократичні сили, рівною колоною пройшлися центром Львова. А почався переможний поступ від СКА (бо там планувалось провести форум) і закінчився біля основної владної будови Львівщини. Саме там було встановлено екран, з якого промовляли одні з кращих (взявши до уваги галицьку особливість), “чатлани” України.
Але повернемось на СКА. Основна маса “чатланів” – демократів була по дитячому схвильована, коли зрозуміла, що демократичну колону очолили вибрані “чатлани”. Хвилювання підсилилось, коли “форум демократичних сил” рушив до центру міста. “Кроком руш!” свій де-(мократичний)-марш розпочала і наша трійка (автор з друзями).
Під час “де…маршу”, наші обличчя світились посмішками, серця калатали, а весь наш негативізм, до “пацака” №1, трансформовувався у люту ненависть. І було розуміння того, що ми можемо бути причетними до суттєвої корекції новітньої історії України. А ж раптом…
Коли “де…марш” порівнявся з готелем “Львів”, один з нас (хто саме неважливо, бо його підтримали інші...галичани) запропонував “забігти на хвильку” в ресторан, “на стандартні 100 грам”. Бо, як кажуть “пацаки” – росіяни, причин “хоть отбавляй”: не по осінньому, теплий і сонячний день, вихідний, 85 річниця “листопадового чину”, безпосередня участь у “форумі”, а найголовніше – ми зустрілися у потрібному місці, у потрібний (для України?) час. Запропонувалось, вирішилось, зробилось.
Демарш нашої трійки не був помічений і засуджений “де...маршем форуму”. Найбільш демократичних “чатланів” Галичини, ми наздогнали вже біля основної владної будови області. Там стояв екран, з якого закликалось осудити дивну поведінку (не “чатланську”) “пацака” №1, а також його поплічників “паца(ю)ків – медведок”. А ті, ”чатлани”, що під екраном, в основному викрикали “за НУ” і “за КУ”, позбавляючи, тим самим, основного українського “пацака” – гаранта горезвісної КУ, права говорити, що він також “за КУ”. Ось у це масове “КУ – ку –кання”, своїм “де… маршем, вклинилась наша “замочена” трійця. І…
І відбулося диво…Ніхто, з нас трьох, не міг зрозуміти, чому демократи – “чатлани” говорять мовою “пацаків”. Бо як ті, так і ті говорили виключно “КУ”. Як ті, так і ті були “за КУ”. Не розуміння цього заставило нас посміхнутися один одному. А це, в свою чергу, розвіяло люту ненависть до “пацака” №1 – гаранта КУ і пробудило жалість до його поплічників – “паца(ю)ків – медведок”.
Тому мораль, із вище мовленого, така. Ми – галичани, є частиною українського народу. Доброго народу, назагал. Хоча, ми завжди ділимо себе. Припустимо, що на цей раз, ми розділились на “чатланів” і “пацаків”. Хтось кращі, хтось можливо гірші. Але обидві часточки галичан говорять, по-суті, однією мовою – кажемо “КУ” і “за КУ”, але розуміємо – за Конституцію України. І нічого страшного не має в тому, що майбутню її перспективу не усі бачать в однаковому світлі.
Тому, хочеться побажати нам – галичанам, харчуватися за режимом та якісно. А також, не пригубляти “стандартні 100 грам”, не обдивившись перед цим оголошень, у яких новоспечені керівники від влади чи опозиції, а то і іншої “іноплеменної” сили (ворожої як “чатланам”, так і “пацакам”) будуть закликати провести відповідні ідеологічні “де (мократичні) марші” на теренах галицької землі.
Більше того, хочеться побажати як старим, так і новим керівникам – патріотам Галичини (і від “чатланів”, і від “пацаків”) більшої ідеологічно-фізіологічної пожертви у період страйків медиків, учителів і гірників. Оскільки, їхні акції, як правило, не співпадають із вихідними днями і не присвячуються (тобто, не прив’язуються) до якихось значимих історичних дат.
Зрозуміло, ці побажання виконати не просто. Хоча б з тієї причини, що такі пропозиції, “новою галицькою елітою”, будуть сприйняті як примус над їхніми “світлими і незаперечними” думками. Така ось, галицька (національна) особливість.
Якщо не хочемо помічати явних помилок самі, тоді, можливо, давайте прислухаємося до думок зі сторони. І хоча зараз ХХІ ст., а Чернишевський, зі своїми філософськими закидами, 150-ти літньої давності, для нас, галичан (русинів), не є “авторитетом”, але його міркування, від 1861 року, із статті “Національна безтактність”. Як це не дивно, видаються досить актуально-сучасними, у контексті нашої “галицької (національної) особливості”.
“Хто винен у тому, що виставляють себе керівниками русинів (галичан –автор) люди, які не вміють нічого зрозуміти, не вміють нічого корисного своєму народові сказати? Ніхто не винен, крім самих цих людей, – ні Англія, ні Китай, ні Польща не винні в тому; винний у тому лише наївний хибний погляд самих цих людей, які уявили, що самого патріотичного почуття, без політичної освіти і такту, досить їм для того, щоб стати корисними для народу політичними керівниками. Ні, цього мало, як мало любові до людини для того, щоб лікувати її. І любиш, але погубиш її своїми ліками, якщо не знаєш медицини.”
ІА "Вголос": НОВИНИ