Під час найближчого засідання сесії Львівської міської ради депутати обговорять ситуацію, що виникла в Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові.
Про це «Вголосу» повідомив секретар Львівської міської ради Маркіян Лопачак.
За його словами, зараз важливо зробити все, аби випадки, коли вогонь знищує вщент музейні експонати, більше не повторилися. Нагадаємо, в ніч на 6 лютого у Шевченківському гаю вщент згоріла двохсотлітня гуцульська ґражда з Криворівні.
«Потрібно зрозуміти, чому охорона музею відразу не помітила пожежі і що слід зробити, щоби в майбутньому вона працювала ефективніше. Крім того, музей займає близько 40 га, і очевидно, що без надійної системи відеоспостереження, системи пожежогасіння нормально й безпечно функціонувати він не може», – каже він.
Також Маркіян Лопачак переконує, що місце згарища не стоятиме порожнім. Поки правоохоронці з’ясовуватимуть причини пожежі та шукатимуть винних, у міськраді створять комісію, яка вирішить, що тут буде – чи якась реконструкція, чи інший подібний об’єкт.
Немає культури меценатства
Членкиня «Товариства Лева» Дзвінка Мамчур-Калинець розповіла, що зовсім недавно передала до музею деякі речі з хати бабусі, Єфрозини Калинець. Це – вишивані портьєри. І була переконана, що саме там ці речі добре збережуться.
«Дуже не хотілося б, аби і їх спіткала трагічна доля. Я і гадки не мала, що там немає протипожежної сигналізації та можуть знищитися експонати», – каже вона.
Для Дзвінки Калинець Шевченківський гай протягом багатьох років поспіль був місцем зустрічі з друзями та однодумцями. Коли у «Товаристві Лева» відроджувалися гаївки, то співати та водити їх розпочинали біля церкви з Криворівні. Також водили гаївки біля озера та в інших місцях музею.
«Років десять тому почали комерціалізувати Шевченківський гай. У місці, де ми проводили гаївки, поставили сцену, з якої лунала музика, не зовсім доречна до великодніх днів. І нас відтиснули. Тож ми перейшли у гуцульську ґражду. Там водили гаївки, їли паску з шинкою. І так звиклося, що як хочеш побачити своїх на Великдень, то йди в гуцульську ґражду», – розповідає активістка.
Звісно, члени «Товариства Лева» завжди пам’ятали, що ґражда – музейний експонат, тому поводилися чемно. Окрім того, за її словами, ґражда для активістки була чи не найгарнішим об’єктом у музеї. Тому вдома зберігаються фотографії біля споруди, зроблені протягом десятиліть.
І ось тепер на згадку залишилися тільки фотографії. Дзвінка Калинець зауважила, що не розуміє, як за стільки років ґражда та інші дерев’яні споруди музею не були оброблені протипожежними засобами захисту.
«За останні роки ми стільки цінних споруд втратили. І над цим треба задуматися. Що у нас за політика: зруйнували унікальну мозаїку Романа Патика, а потім відновили. Хіба не можна було не допустити втрати?» – говорить вона.
Також, за словами активістки, в Україні абсолютно немає культури меценатства. Якщо колись Шептицькі та Терещенки за власні кошти розбудовували та утримували музеї, то сьогодні таких нема.
Будь-яка реконструкція – це бутафорія, якій не місце у музеї
Голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк каже, що гуцульську ґражду у Шевченківському гаю пам’ятає з дитинства. Сюди він приходив гуляти з батьками. Сюди приводив гуляти своїх дітей.
«Коли ми з друзями говорили про те, щоби купити якусь стару хатинку у Карпатах, то я казав, що мрію саме про ґражду, бо вона має щось таке історично-романтичне», – каже він.
Зізнається, що коли почув про втрату ґражди, то відчуття було, наче хтось живе тіло вирвав. Таке ж відчуття мав, коли дізнався про знищення розписів Модеста Сосенка у Славському.
«Я думаю, що багато львів’ян знають певні хати у Шевченківському гаю. Але ґражду легко можна було пояснити. Про інші треба було пояснювати: а пригадуєш, ми в часи студентського братства на тому подвір’ї бавилися в гаївки. Чи: ми зустрічалися біля тої кузні збоку. А коли говорилося про ґражду, то всі знали, про що йдеться», – говорить Андрій Салюк.
Проте ідею відновити на згарищі ґражду він вважає недолугою. На його думку, в музеї повинні бути тільки автентичні експонати, а не бутафорні копії того, що не зуміли вберегти. Натомість захисник пам’яток історії та культури вимагає встановити у музеї протизламну та протипожежну сигналізацію.
«Бутафорія, яка буде нагадувати ґражду, не має жодного стосунку до музейних експонатів. Автентична ґражда стала жертвою міської безгосподарності. Тож треба зробити висновки, прийняти правильні рішення та в нагальному режимі облаштувати систему охорони периметру та протипожежної і протизламної сигналізації в кожному об’єкті», – переконаний він.
Андрій Салюк каже, що всі бутафорні реконструкції, в тому числі й криївку, яку чомусь схотіли побудувати на території Шевченківського гаю, влада може поставити за межами музею. А ось в музеї мають бути автентичні експонати.
Нагадаємо, як повідомляв «Вголос», в ніч на 6 лютого у Львові у музеї просто неба «Шевченківський гай» спалахнула та згоріла вщент двохсотлітня гуцульська ґражда. Про пожежу в музеї сповістили мешканці будинку неподалік музею. Муніципальна варта, яка охороняє територію, дізналася, що щось горить, коли біля воріт зупинилася пожежна машина.
Також нещодавно біля ґражди почали будувати криївку. Наразі пожежники називають дві версії виникнення пожежі: або хтось всередині палив у печі, або ж вогонь закинули ззовні.
ІА "Вголос": НОВИНИ