Якщо вдатися до аналізу політичних процесів у Волинській області, то цілком очевидним, принаймні, одне: Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» залишиться на найближчі роки найперспективнішою партією. Тож боротьба за керівництво в ній обіцяє бути чи не найгострішою, порівняно з іншими політичними силами...
Це, звичайно, якщо на рівні усієї держави не трапиться форс-мажорних для неї обставин. Скажімо, когось піймають на корупції чи сумнівних оборудках і доведуть це в суді, або щось трапиться з лідером, себто Юлією Тимошенко. У політиці все можливе. Проте, якщо нічого такого не трапиться, БЮТ на наступних місцевих виборах може отримати ще більший відсоток, аніж 2006 року, за рахунок «Нашої України» та інших національно-демократичних партій. Тобто, запас голосів буде достатній для нівелювання будь-яких намагань перекроїти більшість у місцевих радах.
Поки що цього немає. Деякі «бютівці» вже почали перебігати до інших фракцій. Воно й не дивно, тим більше, що виборчий список БЮТ до Волинської обласної ради сформований не з партійців зі значним стажем, а з пристосуванців – директорів підприємств, підприємців, голів колгоспів, бувших кучмістів і т.п.. Одним словом, як обмовився визначний волинський «ляльковод» Євген Кирильчук – ду-у-у-у-у-же багатих людей, які прагнуть еволюціонувати у ще багатших. Це тому, що іншим список не по кишені. Адже політика – це великий бізнес. Чи можна зробити бізнес з голодранцями?
Отже, найближчим часом ми побачимо «чесних, авторитетних і порядних людей», які залишать фракцію БЮТ в обласній раді. Гадаю, після цього жодних підозр щодо патріотизму та праці на благо «Батьківщини» нардепа Євгена Кирильчука, який очолював обласний штаб і, практично, одноосібно формував список кандидатів у депутати обласної ради, не залишиться.
Цей виборчий список, до речі, навіть не був належним чином проголосований на засіданні бюро облорганізації партії «Батьківщина». Відбулося лише попереднє обговорення, під час якого нардеп озвучив складений ним список кандидатів. Не було фактично й обговорення. Головний штабіст області спочатку вислуховував зауваження членів бюро і навіть щось булькотів у відповідь. Проте, десь опісля 13-го номера почав тупо читати доленосний папірець, не реагуючи на обурливі вигуки присутніх щодо тих чи інших, далеко не однозначних, з точки зору політичного і деякого іншого минулого, кандидатур.
У багатьох виникло резонне питання: з ким же ми боролися і за що, якщо кучмісти, акумулювавши величезні капітали, цинічно купили місця у списках і продовжують успішно дерибанити державу?
Тобто, ніяких змін у владі не відбулося. Найспритніші її представники, завдяки величезним статкам, спокійно перетікають до нової-старої владної команди завдяки хабарникам, які, перед уходом у політичне небуття, забезпечують собі «справедливу пенсію»...
Зрозуміло, що розвиток подій у Волинській облраді суттєво вплине на майбутнє «кураторство» Кирильчука областю. Хоча й без того, за інформацією з партійних джерел, центральне керівництво вже дозріло до прийняття рішення щодо зміни прізвища «смотрящєго» за «синьооким краєм». Певною мірою це підтверджує й те, що на останній позачерговій сесії обласної ради, яка не відбулася через відсутність кворуму, БЮТівців представляв не пан Кирильчук, який нібито терміново «захворів», а інший нардеп – Сергій Шевчук.
Та є й інша версія такої зміни: хитрий «ДІД» (Є. Кирильук), розуміючи, що частина фракції БЮТ цього разу може проголосувати за основне питання порядку денного – звільнення заступника голови облради Володимира Банади, вирішив перестрахуватись. Якби питання пройшло, Кирильчук міг би сказати, що, мовляв, того дня на сесії був мій колега, і саме він недопрацював, бо коли на сесіях був я – все було неперевершено...
Зі зміною куратора БЮТ на Волині з числа нардепів рано чи пізно повстане питання: хто ж очолить Волинську облорганізацію «Батьківщини»? Те, що воно виникне неминуче, підтверджують останні події. Після виборчої кампанії стало очевидним, що личаки нинішньому голові Волинської «Батьківщини» Віктору Олійнику сплетені. Останній не зміг подолати комплекс меншовартості боягузливого провінціала, не зумів утвердитись, як сильний, самодостатній лідер. За лічені місяці він втратив авторитет у голів районних і міських парторганізацій, здавши їхні інтереси на відкуп «ДІДу».
Утверджуючи свою позицію, пан Кирильчук протягом року замінив половину голів місцевих парторганізацій на лояльніших. Судячи з усього, нардеп чекає лише зручного моменту, щоб здихатись «збанкрутілого» Олійника, який тримається лише на «добрій волі» патрона.
Вже після виборів областю стала ширитися версія про те, що «не першого, але й не другого» тимошенківця області тихесенько посунуть, а щоб не було бурхливих протестів – дадуть якусь посадку в облраді, де головує БЮТівець Анатолій Грицюк. На початку жовтня Віктор Олійник був призначений радником голови облради...
Як для голови обласної партійної організації – посадка не зовсім відповідає рангу. Отже, до кінця року можна очікувати партійної конференції, яка, вочевидь, і дасть відповідь на питання щодо нового господара місцевої «Батьківщини».
Охочих заробити на наступних виборах за допомогою партії буде чимало. Адже виборчі штаби зазвичай очолюють голови партійних організацій. Тому найбільші шанси очолити штаб, а отже, формувати (чи продавати?) списки кандидатів у депутати матиме той, хто здобуде посаду обласного голови партії або ж обміняє її у ході боротьби на посаду начальника штабу, яка і є основною метою.
Саме так трапилося з Євгеном Кирильчуком. Центральне керівництво партії не бачило його головою Волинського осередку, тому нардепу запропонували обирати: штаб або партія. Звісно, нардеп зробив правильний вибір. Відтак, прізвище нового волинського «ляльковода» швидко стало ширитись областю.
Розглянемо шанси можливих претендентів.
1. Анатолій Грицюк – протеже та чи не єдиний відданий соратник ДІДа, голова Волинської обласної ради. З огляду на можливе переформатування більшості в облраді, він ризикує втратити посаду її голови. Відтак, щоб не залишитись осторонь політичного процесу і отримати аванс на майбутнє, чи не єдиний варіант для нього – досидіти до наступних виборів, які можуть відбутися і наступного року, у кріслі голови обласної партійної організації.
Грицюк це, схоже, розуміє, а тому, мабуть, спробує підстрахуватися. З упевненістю можна сказати, що Кирильчук лобіюватиме саме його. Крім того, за інформацією декого з оточення Грицюка, він не проти стати депутатом Верховної Ради наступного скликання. Квота для голів обласних партійних організацій на присутність у виборчому списку БЮТ до Верховної Ради може допомогти цим мріям матеріалізуватися.
2. Богдан Шиба – Луцький міській голова. За його власним зізнанням, «усі посади здобував кров’ю». З недавнього часу – дуже набожний, щодня молиться, християнин. У Богдана Павловича – та сама проблема. Боїться, що після Грицюка прийдуть і по його душу. На останньому засіданні міського бюро заявив, що прізвища тих, хто підписав заяву на вступ до нової більшості в облраді відомі, а тому «якщо їм там вдасться, вони ж потім візьмуться і за мене»...
Якби не ризики, що виникли, Богдан Павлович забув би про партію, але вони є. Тому, на цьому ж бюро мер заявив, що тепер буде ходити на усі його засідання, як і комісій міськради, та запропонував провести спільне засідання міського та обласного бюро, щоб розглянути ситуацію та конче засудити «зрадників». За нашими даними, щось подібне найближчими днями й має відбутися.
Отже, пан Богдан теж розглядає посаду голови місцевого партійного осередку як порятунок від політичного небуття «в разі чого». З цією метою, кажуть, робить практичні кроки. Зокрема, останнього разу один з чільників блоку Тимошенко – Микола Томенко, нібито приїздив саме до нього і пообіцяв підтримку щодо обрання головою Волинської «Батьківщини».
За інформацією з компетентних джерел, Шиба намагається залучитися підтримкою і інших впливових у партії людей, задля провів ряд зустрічей у столиці. А під час перебування мера на стаціонарному лікуванні, ці питання до Києва їздив вирішувати секретар міськради – Святослав Зелінський.
Партійці стверджують, що з цією ж метою, одразу після виборчої кампанії Шиба пропонував Кирильчуку кандидатуру свого заступника Петра Гоцалюка на посаду голови Луцької міської організації партії «Батьківщина». Та нардеп, зрозумівши, куди дме вітер, пропозицію «окраси блоку Тимошенко» відхилив, обравши головою нейтрального і нехаризматичного Григорія Пустовіта, якому написав на папері прізвища тих, кого потрібно обрати до складу бюро.
3. Сергій Шевчук – народний депутат України. Цьому чоловіку на Волині симпатизує багато хто. Він – один з тих, кого з великою ступінню ймовірності можуть призначити «смотрящим» над областю замість Кирильчука. Цілком можливо, що він буде рекомендований делегатам партконференції для обрання головою обласної «Батьківщини».
Проте в цієї кандидатури є й мінуси. Останні роки Шевчук значно відірвався від області, та й знаючі його люди кажуть, що він, обжившись у столиці, навряд чи він погодиться на ці призначення і вже точно не буде за них боротися, якщо доведеться. До того ж, невідомо, яку позицію щодо нього займуть делегати конференції з віддалених від Луцька районів.
4. Василь Байцим – депутат облради, керівник бюджетної комісії, екс-заступник голови ОДА, ще одне протеже «ДІДа». Цікава кандидатура, щоправда, не дуже спокушена в політиці. До останнього часу не виявляв великих партійних чи кар’єрних амбіцій та, чи не щотижня, кидав заяви про відставку на стіл губернатора, коли працював його заступником, через суперечки з іншим заступником – «аксакалом» волинської політики Віталієм Зарембою, який нині займає посаду першого заступника голови ОДА.
Проте, за наявною наразі інформацією, пан Кирильчук не збирається пропонувати Байцима на цю посаду. Неоднозначне ставлення до нього і серед голів районних та міських парторганізацій, хоча ця кандидатура могла б цілком влаштувати інші політичні сили в області.
5. Олександр Свирида – депутат облради, один із заступників голови фракції БЮТ, екс-нардеп, голова Спостережної ради ВАТ “Луцьк-Фудз”. Не виключено, що доля може посміхнутись успішному бізнесмену. У цьому можуть допомогти особисті знайомства з багатьма народними депутатами та особисто з Юлією Володимирівною Тимошенко, які Свирида зав’язав у бутність народним депутатом України.
Має він і досвід партійної роботи – очолював обласну організацію партії «Трудова Україна». Враховуючи те, що його кандидатура розглядалась у контексті обрання на посаду голови облради, про що деякі ЗМІ повідомляли, як про вирішену справу, екс-нардеп цілком міг би позмагатись і за посаду голови обласної організації партії «ВО «Батьківщина». Тим більше, що у світлі нових подій, перед загрозою можливого виходу з фракції частині депутатів облради, „ДІД” дав добюро на обрання Олександра Свириди заступником керівника фракції БЮТ в облраді.
6. Микола Потапчук – колишній голова обласного відділення партії, депутат облради. Нині очолює один із департаментів Виконавчого секретаріату партії «Батьківщина» у Києві. Має досвід партійної роботи – біля 5 років очолював Волинську «Батьківщину».
Серед голів районних і міських осередків ще залишилися люди Потапчука, отже, в разі прийняття відповідного рішення він матиме на кому базуватися. Окрім того, не виключено, що на головну посаду в обласній «Батьківщині» його може запропонувати центральне керівництво партії. Отже, останнє слово буде за делегатами. Однак, обласній партконференції передуватимуть міські і районні, на яких Кирильчук може спробувати переобрати лояльних до Потапчука голів.
7. Євген Кирильчук – народний депутат України, куратор Волинської області. Нині, у зв’язку з подіями в облраді, для нього можуть настати нелегкі часи. Крім того, за деякою інформацією, у відомих органах на «ДІДа» є цікаві матеріали, які можуть бути використані проти нього новим урядом вже після Нового року.
Окремі ЗМІ вже писали про те, що нардеп, можливо, причетний до так званого „волинського автоклондайку”. Копії цих матеріалів нібито вже є у відповідних центральних органах у Києві. Яка доля їх чекає – побачимо найближчим часом. Проте Кирильчук – не з тих, хто легко здається. Дехто з його оточення жартує, що він прагне піти на рекорд: ще 6 разів очолити обласний виборчий штаб БЮТ і, таким чином, завершити свою політичну кар’єру у 101 рік.
Принаймні, внаслідок ультиматуму керівника Виконавчого секретаріату партії Ярослава Федорчука, який перед початком обласної партконференції, що передувала виборам, телефоном, у присутності голів районних і міських парторганізацій, передав Кирильчуку: «Або партія, або штаб!» – останній обрав штаб. Але при цьому, сказав, що через три місяці, тобто після виборів, коли штаб перестане функціонувати, «мене можна буде обрати головою партії». До цих пір «ДІД» не спростував цих намірів, отже, побажаємо успіхів Євгену Івановичу на шляху до Книги рекордів Гіннеса.
8. Несподівана і неочікувана кандидатура. Нею може бути будь-хто (в розумних межах, звичайно). Наведемо приклад. Коли під час минулорічних протистоянь обласна парторганізація була поділена між Потапчуком і Кирильчуком, а останній, маючи перевагу у делегатах, уже потирав руки, голова Виконавчого секретаріату Ярослав Федорчук прийняв рішення рекомендувати делегатам обласної конференції обрати своїм головою Василя Дмитрука, який тоді очолював обласну раду.
Треба було бачити, як Євген Іванович на усіх «парах» вирушив до Києва, де переконував керівництво у тому, що Дмитрук, м’яко кажучи, – не та людина. «Звідки у Федорчука виникла ця кандидатура? Справа в тому, що його рідний брат – директор господарства, що в Луцькому районі. Знаючи Дмитрука особисто, він і порекомендував його братові», – резюмував «ДІД». Проте Дмитрук нібито підвів Федорчука. Зустрічаючись із Турчиновим, завжди обережний голова облради так і не дав йому остаточної згоди.
Однак, не будучи впевненим у тому, що питання стосовно Дмитрука зняте і не виникне ще якоїсь кандидатури, «ДІД» провів дві наради: одну в Луцьку, куди з’їхалися голови найближених до обласного центру районних організацій, іншу – в Ковелі. На них його прихильники, багатьом з яких Кирильчук віддячив звільненням або виключенням з партії, пообіцяли йти до кінця і відстоювати кандидатуру нардепа.
Вже після наради, проведеної безпосередньо перед партконференцією, у тому ж кабінеті залишилась ініціативна група, яка без обговорення (вже не було часу) підтримала пропозицію голови Ковельської міської парторганізації Олега Кіндера: в разі, якщо «ДІДа» додушать – голосувати за Олійника...
Ось так, абсолютно випадково, головою Волинської обласної організації партії «Батьківщина» став мало кому відомий Віктор Олійник, який до цього очолював Володимир-Волинську міську організацію цієї партії. Він виявився такою собі „англійською королевою” із символічними повноваженнями – тимчасовою фігурою, яка дозволила відкласти питання про обрання постійного голови. Тепер апетити „титанів” зростають, і цю „королеву” вони хочуть прибрати, як нікому не потрібний відпрацьований матеріал.
ІА "Вголос": НОВИНИ