Львівська міська адміністрація як велику свою заслугу подала той факт, що 1 травня у нашому місті обійшлося (цитую газету Львівської міськради „Ратуша”): „…без пророкованих сутичок, провокацій та мордобою між лівими і правими”. Маємо з того приводу власну думку.
Кажуть, що кожна складна проблема має просте розв’язання, але воно є неправильним. Саме так і було вирішено зазначену проблему - швидко, рішуче і без огляду на такі „дрібниці” як права громадян та Конституція України. Одним словом, у властивому для нашого міського керівництва стилі.
Львівський міськвиконком просто звернувся до суду, щоб той не дозволив проведення демонстрацій, а вже місцевий суд Галицького району Львова, заборонив проведення демонстрацій 1 травня 2004 року у Львові. І наплювати, Буняку та його команді, а заразом і кишеньковим львівським судам, що право на проведення масових акцій громадян є передбачене ст. 39 Конституції України та ст. 11 (1) Конвенції „Про захист прав і основних свобод людини”.
Як ми сьогодні довідалися, 9 травня цього року Львівська міська влада хоче повторити, з їхньої точки зору вдалий досвід цьогорічного Першотравня. Львівський міськвиконком подаватиме до суду, щоб розмежувати ходу колон ЛОК КПУ та регіонального політичного об‘єднання „Галицький вибір” у Львові 9 травня.
Хтось може сказати, що дії Львівської влади не позбавлені раціональності: адже хай краще громадяни будуть частково обмеженими у своїх правах, ніж мають статися сутички і постраждають люди. У всіх іще свіжими є у пам’яті події минулого року, коли на Марсовому полі відбулись зіткнення між активістами лівих сил та представниками „Галицького вибору”. Однак, по-перше, яке право має районний суд чи міська влада обмежувати права людини і громадянина, а по-друге, сьогодні вже мало хто пам’ятає, що загострення конфронтації між „лівими” і „правими” на травневі свята збігається з утвердженням у кріслі міського голови Любомира Буняка.
Любомир Буняк прийшов до влади не в останню чергу завдяки підтримці „Галицького вибору” та інших „правих”. Однак ще у травні 2002 року, поки Буняк не встиг утвердитися у кріслі міського голови, святкування 9 травня відбулося спокійно і без ексцесів.
У той день Львівські обласні організації КПУ, СПУ та ветеранські організації Львівщини провели біля Монумента слави на вулиці Стрийській, Марсовому полі та Пагорбі слави традиційні мітинги з нагоди відзначення Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні. Мітинги було малолюдними – до Монументу Слави прийшло не більше 60 учасників мітингу, на Марсове Поле – до 400. Перший секретар Львівського обкому СПУ Євген Таліпов відзначив, що вперше на вулицях Львова з нагоди цього свята вивішено державні прапори. Активісти СПУ під час мітингу використовували не лише партійні, але й державний прапор. Ветерани війни, які прийшли на мітинг лівих сил, змогли проїхатися на автомобілях своєї молодості – автопробіг антикварних автомобілів від вулиці Стрийської до Пагорбу слави влаштували учасники Галицького автомобільно-історичного технічного товариства.
Проте уже наступного, 2003 року, Юрій Шухевич заявив, що „червоні” не мають права приходити на Марсове Поле. Міська адміністрація через суд заборонила проведення 9 травня масових заходів для ЛМК КПУ, ЛМК СПУ, Спілки офіцерів Львівщини, ЛОО „Єдність”, ЛМО „Русский блок”, ЛОО УНА-УНСО, ЛОО УРП-„Собор” та ЛОО УСДП. Однак, позаяк у судовому рішенні не було зазначено Львівську обласну раду Всеукраїнського союзу робітників, яка також подавала заявку на проведення акції 9 травня , а також у другій половині дня заявку на проведення акцій, у тому числі і на Марсовому полі, подала ЛОО СПУ, то ці дві організації зберегли право на проведення акцій з нагоди Дня Перемоги, чим і скористалися.
„Праві” ж партії навіть не шукали ніякого приводу. Коли „ліві підійшли до Марсового поля, прохід їм перегородили активісти партій, що входять до блоку „Галицький вибір” – УРП-„Собор”, „Єдність”, УНА-УНСО. А закінчилося усе загальною шарпаниною, сутичками, нервовим напруженням, внаслідок якого одна особа опинилася у лікарні.
Щось подібне цілком може статися і цього року. І, якщо не дай Боже, подібне таки станеться, то, на нашу думку, головних винуватців слід буде шукати не за межами Львова, а у міській ратуші.
Адже саме міська влада за рахунок частини мешканців Львова взялася задовольняти амбіції своїх союзників і „кувати” власний привабливий імідж. Заробляти авторитет не коштом ефективної праці, а так, як вона звикла від початку: шляхом дешевих популістських рішень, внесення чварів та роздорів у рідну хату; завдяки ігноруванню одних груп населення і привернення на свій бік інших, тих, котрі на думку нинішньої міської влади можуть виявитися кориснішими для неї у даний час.
Хоча насправді усі мешканці Львова уже давно мали би переконатися, що команда Буняка не представляє жодної групи мешканців і жодної ідеології, а зацікавлена тільки в одному – як би подовше зберегти свої повноваження.
ІА "Вголос": НОВИНИ