Із самісінького ранку у Львові майорять синьо-жовті прапори. Державною символікою львів'яни прикрасили держустанови, власні домівки та автомобілі, а дехто навіть одягнув символічне вбрання. Так місто разом з усією країною відзначає нове свято – День єднання.
«Вголос» вирішив прогулятись Львовом та дізнатись, що мешканці міста думають стосовно нової святкової дати.
«Наша єдність не вимірюється лише одним днем. Ми маємо бути згуртованими завжди»
Дата 16 лютого для усіх українців стала своєрідним днем-ікс. Наші західні союзники прогнозували, що саме сьогодні відбудеться повномасштабне вторгнення Росії.
Ми чекали нападу о 3:00 за київським часом, однак його не сталося. Натомість зранку тисячі українців вийшли на вулиці, аби показати світові та ворогу, що наша сила в єдності та згуртованості. На будинках і державних установах ми підняли синьо-жовті прапори, а о 10:00 всією країною в унісон заспівали Державний гімн.
Так в Україні розпочалось нове державне свято – День єднання, яке запровадив своїм указом Президент України Володимир Зеленський вчора, 15 лютого.
Львів'яни також долучились до святкувань. Кожен по-різному. Хтось вивісив на балконі український стяг, дехто прив'язав до власного авто символічну синьо-жовту стрічку. Хтось одягнувся у національні кольори.
Є й такі, які дізналися про нове свято з запізненням. Утім всі до одного впевнені: в цей нелегкий момент нам потрібно консолідуватися як ніколи.
«Якщо чесно, про День єдності я дізналась лише сьогодні зранку. Побачила, що стяги вивісили, та й вирішила загуглити. Не знаю, можливо, цей день запровадили блискавично швидко, тож не до всіх ця інформація вчасно дійшла. Хоч дивно, адже я уважно слідкую за всім, що зараз відбувається. Але в тому, що львів'яни завжди демонстрували любов до неподільної України, я не сумніваюся. Бо насправді ж наша єдність не вимірюється лише одним днем. Ми маємо бути згуртованими завжди», – наголошує українка Марія.
Жінка попросила, аби ми підписали її українкою. Каже: зараз ми не повинні ділитися на області, адже не важливо, звідки ти – з Харкова, Одеси, Донецька, Луганська, Києва чи Львова. Ми всі однаково – українці, тож і Росію з квітами зустрічати не будемо ніде.
«Ми дійсно можемо бути різні, але у нас є одне спільне: ми всі – громадяни однієї країни, у якій ми народилися, живемо і яку ми любимо. Російська пропаганда часто каже, що мешканці Донецької та Луганської областей хочуть в Росію. Це все – неправда! Я народилась на Донеччині, живу тимчасово у Львові. Тому що вже восьмий рік Путін ніяк не може залишити у спокої мій дім. І якщо він зазіхне ще й на всю Україну, українці цього просто так не залишать, як і вся світова спільнота», – додає Марія.
«Це далеко не перше свято, що символізує нашу єдність. Але зараз воно нам потрібне»
Серед мешканців міста є й такі, які не бачать особливої потреби у запровадженні нового державного свята. Зокрема, на думку львів'янина Святослава, ми й до цього мали святкові, історичні дати, які також символізують нашу єдність.
До прикладу – День соборності України 22 січня.
"Мені не зовсім зрозуміло, для чого було запроваджувати ще один такий день. Тому що це далеко не перше свято, що символізує нашу єдність. Маємо ж День соборності. Але, вочевидь, зараз воно нам потрібне. Росія хотіла, щоб ми її боялись. Думала, що будемо сидіти у страху. Але нас налякати їй не вдалося. Цим днем ми показали не лише, що ми згуртовані, а й те, що ми не боїмося. А отже – сильні", – каже він.
А ось мешканець Львова Юрій переконаний: 16 лютого таки необхідно зафіксувати в нашій історії, тому що зараз ми переживаємо важливий історичний момент.
Крім того, за його словами, Росії та її президентові Володимиру Путіну потрібно якомога частіше нагадувати, що Україна вже 30 років незалежна. Аби вони нарешті припинили поширювати свій улюблений наратив про те, що більша частина нашої держави нібито прихильна до Росії.
«Нехай по всіх російських телеканалах ще раз покажуть, що ми незалежна і соборна держава. Що ми свідомі та вірні громадяни, які завжди готові оберігати цілісність наших кордонів. Нам не складно. Бо, здається, їхня імперська сутність змушує їх про це забувати. Так ми їм нагадаємо!» – підкреслює львів'янин.
«Не боятися наступу, а вірити у наші сили, єдність та армію»
На площі Ринок де-не-де чути розмови про можливий напад. Але страху немає ні в кого. Місто далі живе своїм життям: ось якийсь чоловік спізнюється на зустріч, ось у закладі дві панянки п'ють каву, а ось бабуся та дідусь сидять на лавці та радіють першим променям майже весняного сонця. Обидвоє – закохані не лише одне в одного, а й у свою країну.
«Ми ж бачили Радянський Союз, народилися за цих умов. Але потім ми зустріли Незалежність. Ми теж йшли до неї, боролися за неї разом із усіма українцями. Хтось каже, що усі старші люди, українські пенсіонери ностальгують за радянським минулим. Це не так! Ми теж хочемо жити лише в незалежній Україні. Тому що Росія нам нічого доброго не зробила. А ціна, яку ми заплатили за цю незалежність, була дуже великою. І ми досі її платимо – кров'ю наших захисників. Тому ми повинні зараз ще більше об'єднатись навколо нашої держави. І молодь, і старші покоління, незалежно від місця народження», – зазначає пані Дара.
Одинадцятикласниця Анна також сьогодні не панікує. На її наплічнику невеличка синьо-жовта стрічка, а у смартфоні на заставці – фото старшого брата, одягненого у військову форму. Розповідає: зараз він далеко від дому, адже захищає наш східний кордон. Тож про війну у сім'ї розмови точаться ледь не щодня.
Дівчина пишається братом та нашою армією. Каже, що нам боятися нічого. Адже ми на своїй землі і маємо достатньо сили, аби дати ворогу відсіч.
«Я знаю, що ми сильні. Наша армія захищає нас вже восьмий рік. Не лише військові ЗСУ, а й добровольці, про них також забувати не варто. Крім того, зараз весь світ на нашому боці. Тому не варто панікувати та боятися наступу. Не треба нікуди втікати. Ми в себе вдома. Найголовніше зараз – вірити у сили наших захисників та об'єднатись разом», – переконує Анна.
Ось така атмосфера панує сьогодні у Львові. Те ж саме й у інших містах. Ми ще раз показали світові, що ми згуртовані, а отже – непереможні. Тож keep calm and love Ukraine, друзі. Разом точно впораємося.
Також читайте на сайті «Вголос»:
ІА "Вголос": НОВИНИ