Чим ближче до президентських виборів, тим ак-тивніше про себе заявляють політичні сили, які намірились перехопити державну булаву. Націонал-демократичні сили, як вже не раз заявлялося, ставку роблять на Віктора Ющенка, котрий, без сумніву, є одним з фаворитів майбутньої гонки. «Наша Україна», заколисана високими рейтингами свого лідера, політактивність звела до локальних акцій і, за оцінками деяких технологів, вибрала тактику такої поведінки, ніби перемога вже в її руках. Тим часом, незважаючи на парламентсько-урядову лихоманку, провал полгтреформи і мукачевський силовий синдром, набирає політичної ваги прем'єр Віктор Янукович, який, що називається, зі стайєрською швидкістю наздоганяє Віктора Ющенка.
Про деякі регіональні особливості майбутніх президентських перегонів і становище в лавах націонал-патріотів розмірковує депутат обласної ради, голова профільної комісії Ірина Рекуш.
—Пані Ірино, обласна організація партії «Реформи і порядок» стабільно вистежує поліичні симпатії галичан. Про які тенденції засвідчили останні опитування?
— Минулого тижня наша аналітична група завершила вивчення громадської думки щодо явних претендентів на головну державну посаду. Було опитано 2600 респондентів, мешканців сіл, селищ, райцентрів та Тернополя різних вікових категорій. Результати соціологічних досліджень, скажу відверто, наштовхують на серйозні роздуми щодо зміни прихильності галичан. Змушена констатувати: на нинішній момент порівняно з 2002 роком рейтинг лідера «НУ» Віктора Ющенка впав на 13 відсотків. У той же час рівень довіри до Олександра Мороза зріс з одного до п'яти відсотків, а до Віктора Януковича — до трьох відсотків.
Про що свідчить ця арифметика? Звісно, про те, що мешканці краю почали розчаровуватися у діяльності «НУ» і її спроможності вплинути на розв'язання місцевих проблем. Але не це головне. Спад популярності на Тернопільщині Віктора Ющенка передусім засвідчив про неправильність дій центрального штабу «НУ», а також його регіональних структур. Якщо вже у нас, де блок мав 70 відсотків довіри, він почав втрачати потенційні голоси, то що вже казати про інші регіони? Наочна політична недолугість команди Ющенка і, якщо зараз не зробити стратегічних висновків, то у розпал кампанії націонал-пат-ріоти можуть отримати ще немало сюрпризів.
—Але втрата політної довіри виникає не сама по собі, вона завищи є наслідком конкретних розчарувань людей.
— Безперечно, і опитування людей виявили цей взаємозв'язок. Я постійно наголошувала, що Віктор Ющенко в очах галичан був і залишається яскравим виразником національно-патріотичних сил. І блок поставив собі за мету ділом доводити вірність національній ідеї. Але коли проаналізувати політику «НУ» за останній рік, то важко назвати хоча б одну, порушену парламентською фракцією, проблему, що має стосунок до української справи. Апогеєм небажання відстоювати до кінця національні інтереси держави можна назвати відсутність в сесійній залі Ющенка, коли приймалося рішення стосовно вступу України в ЄЕП.
Широкий загал пересвідчився, що нашоукраїнці в певні моменти діють за подвійними стандартами. Підтвердженням цьому і оголошені блоком Першотравневі протестні акції. Націонал-патріоти ніколи не визнавали цих червоних днів у календарі. Добре, що хоч у центральному штабі вистачило розуму за день до акцій їх відмінити, а в Тернополі Іван Стойко солідаризувався з політичними противниками «НУ». Інакше, як політичною дискредитацією блоку, такі дії і акції назвати не можна, але оточення Ющенка чомусь на це йде. Чи не привід для виборця засумніватися у щирості намірів нашоукраїнців?
— Такі заходи, мабуть, повинні спочатку погоджуватися на місцях і враховувати регіональну специфіку.
— Це можливе за умови злагодженої роботи фракції «НУ» в обласній та Верховній радах. Коли ми їздили до Києва відстоювати кандидатуру Івана Стойка на голову обласного штабу блоку Віктора Ющенка, то ставили питання про координацію дій з усіх питань. В обласній раді фракція «НУ» складає майже третину депутатів, це — велика сила, яка може при бажанні гори перевернути й ініціювати розгляд будь-якого питання. Але вся біда в тому, що фракція не працює на інтереси галичан, а стала політичним інструментом захисту бізнесових інтересів чільних нашоукраїнців — нардепів Ярослава Джоджика та Олега Гуменюка.
Збираючись за півгодини до засідання, .фракція гострі питання відсуває, бо, мовляв, вони ще не на часі, а при виробленні позиції завжди превалює думка, вигідна конкретним людям. Коли затверджували план роботи облради на цей рік, я, зокрема, пропонувала обговорити питання євроінтеграції регіону, ситуацію з визнанням вояків ОУН-УПА і першої української дивізії «Галичина», звіт спеціальної комісії щодо українізації Почаївської лаври, але колеги з фракції «НУ» мене не підтримали. А це ключові питання національно-патріотичного відродження регіону.
—Саме через порушення цих проблем у вас почалися проблеми з партійним керівництвом?
— Так, саме за дивізію «Галичина» мені почали погрожувати виключенням з партії і відлученням від політики. Але час все розставляє на свої місця. І націонал-патріотичні сили в парламенті, а особливо оточення Віктора Ющенка, яке панічно боїться навіть згадувати про дивізійників, дочекалися того, що під час недавнього святкування Дня Перемоги вихованець Донеччини прем'єр Віктор Янукович вголос заявив проте, що всі, хто брав участь у Другій світовій війні, повинні бути однаково вшановані.
На відміну від наших патріотів, для нього це питання виявилось на часі, і він не побоявся, що його не зрозуміє Східна Україна. А «месія» українців чомусь не відгукнувся з цього приводу, хоча не раз заявляв про необхідність національного примирення. До речі, тільки за те, що я порушила це питання на сесії облради, змушена була поплатитися роботою,а в додачу ще й отримала тавро провокатора.
— Складається враження, що наша обласна влада взагалі уникає проблем, які турбують широкий загал.
— Мало того, що депутати, коли треба зайняти позицію, намагаються відмежовуватися від актуальних проблем, то вони ще й забувають про власні рішення. Восени минулого року облрада прийняла заяву, в якій засудила намір керівництва держави приєднатися до ЄЕП і навіть пригрозила акціями непокори. Це щось на зразок заяв блоку «НУ», який обіцяв привести під Верховну Раду тисячі людей і не допустити національної зради. У парламенті ж усе обернулося тим, що нашоукраїнці «випустили пару» за мукачевським виборчим фарсом і спустили голосування з ЄЕП на гальмах, а обласна рада взагалі не відреагувала на загрозу втрати державності. Жодної реакції не було і на мукачевські події. А в політиці все відбувається за принципом: якщо не вирішуєш ти, то це роблять за тебе.
— Пані Ірино, а як ви розцінюєте заяви свого однопартійця Тараса Чорновола про те, що він, ймовірно, як представник правих сил, піде на президентські вибори. Це може послабити позиції Віктора Ющенка?
— Без сумніву, Тарас Чорновіл — енергійний, неординарний політик, яскравий представник правих сил. У тандемі з Ющенком він міг би спрацювати на західноукраїнський електорат, в якому переважають сильні патріотичні почуття. Але я не бачу, щоб в «НУ» були зацікавлені відпрацьовувати довір'я галичан, тому не виключаю, що з наближенням до виборів у нашому регіоні зростатиме відторгнення Ющенка. При правильній стратегії Тарас Чорновіл міг би не лише підсилити лідера «НУ», а й врівноважити його оточення, в якому, на жаль, переважають інтереси людей, які не мають жодного стосунку до національної ідеї.
Я розумію біль Тараса і те, чому він порвав з блоком. З самого початку «НУ» була політпроектом, який мав перемолоти національно-патріотичні сили. Зрештою, так воно і сталося, бо блок у відповідальні моменти спрацьовує на бізнесові запити грошових мішків. Звісна річ, що позиції Чорновола і Жванії чи Порошенка ніколи не збігатимуться в проштовхуванні національної ідеї, і Тарас, аби зберегти своє політичне обличчя, змушений був відмежуватися від «НУ». Він просто не зміг зрадити ідейним переконанням і, на відміну від патріота Стецьківа, який вже поміняв п'яту партію, не може прощати помилок «месії», в якого повірили українці.
Тарас має право на таку позицію, бо він ніколи, на відміну від інших демократів, не прислужував владі і не йшов в опозицію, як ті, кого «відірвали» від «цицьки». Опозиційність Чорновола має суто ідейне підґрунтя, і вже за це він заслуговує на повагу. Жаль, що суспільство надто поволі формує запит на політиків такого гатунку.
— Оскільки Україна з початку травня стала сусідкою Євросоюзу, хотілося б дізнатися, над чим працює заснована вашими однодумцями ініціативна група «Шлях в Європу».
— Хочу повідомити усім прихильникам, що наша справа плідно розвивається, за короткий час ми створили свої структури у всіх районах. Попри політичну суєту ідеї євроінтеграції усе більше оволодівають галичанами. А великою моральною підтримкою у цьому стала перемога на конкурсі Євробачення нашої землячки Руслани. Те, що Європа визнала нашу пісенну довершеність, ще раз підтверджує, де наші соціально-економічні перспективи. І удвічі приємно, що Руслана для справи європейського вибор
ІА "Вголос": НОВИНИ